19.06.2024 Справа № 756/6927/24
Унікальний номер 756/6927/24
Номер провадження 2-о/756/369/24
18 червня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Крикун І.В.,
за участю: заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представників заінтересованих осіб - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Оболонський районний у місті Києві територіальний центр комплектування і соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст заявлених вимог
В травні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду зі заявою, в якій просить встановити факт, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 09 жовтня 2004 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 . Від шлюбних відносин народились доньки : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За рішенням суду 30 січня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. З 2014 року доньки проживають зі заявником. В березні 2022 року через початок повномасштабного вторгнення рф батько з доньками виїхав до Німеччини та в липні 2022 року разом із меншою донькою повернулися в Україну. Мати дітей - ОСОБА_5 проживає окремо, участі в утриманні та вихованні доньки ОСОБА_9 не приймає.
Заявник посилається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки потрібно йому для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, посилаючись на положення п.4 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2024 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 30 травня 2024 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду на 18 червня 2024 року.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Журба К.В. вимоги заяви підтримала з підстав та мотивів зазначених в ній. Пояснила, що заявник сам виховує та забезпечує доньку, яка перебуває на його утриманні, що доводиться наданими доказами. Заявила клопотання про допит свідків.
Заявник підтримав позицію представника.
Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації - Кузьменко М.І. не заперечував проти задоволення заяви. Пояснив, що актом обстеження житлових умов проживання неповнолітньої встановлено, що дитина проживає з батьком та іншими членами родини, забезпечена усім необхідним для гармонійного розвитку.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні пояснив, що заявнику тричі надсилалась повістка про виклик до ТЦК, проте він не з'явився. Заяву про відстрочку від мобілізації не подавав.
Від заінтересованої особи ОСОБА_5 05 червня 2024 року надійшла відповідь на заяву в якій повідомляє, що донька ОСОБА_8 з часу розлучення проживає з батьком та перебуває на його утриманні та вихованні. Не заперечує проти заявлених вимог, має дозвіл на постійне проживання в Німеччині, повертатися в Україну не планує, не має фінансової можливості брати участь в утриманні дитини.
Суд вважає можливим провести розгляд справи без участі ОСОБА_5 , яка не з'явились, її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що є сусідкою заявника ОСОБА_1 , який проживає разом із родиною. Її донька в дружніх відносинах із ОСОБА_11 . Мати не проживає разом із дитиною, бачила її досить давно. Батько піклується за доньку, яка усім забезпечена.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що є керівником танцювального гуртку, який відвідує донька заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 . Батько приводить та забирає дівчинку, здійснює оплату за навчання та подорожі на виступи.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило, інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Вислухавши пояснення представника заявника, представників заінтересованих осіб, свідків, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до переконання про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Фактичні обставини справи
Як встановлено з рішення Оболонського районного суду м.Києва від 30 січня 2015 року розірвано шлюб, укладений 09 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.33).
Від шлюбних відносин народилися дві донечки ОСОБА_7 , 2005 року народження та ОСОБА_8 , 2011 року народження, в свідоцтвах про народження яких ОСОБА_1 зазначений батьком (а.с.17,18).
З договору оренди житла від 05 червня 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_2 на родину, яка складається з шести осіб (а.с.19,20).
Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сімї Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації 27 травня 2024 року,в квартирі АДРЕСА_2 проживає неповнолітня ОСОБА_8 , 2011 року народження, з батьком ОСОБА_1 , мачухою ОСОБА_14 , сестрою ОСОБА_15 , 2017 року народження та сином мачухи ОСОБА_16 Дитина забезпечена усім необхідним для гармонійного розвитку, має окрему кімнату (а.с.21).
ОСОБА_8 , 2011 року народження навчається в Київському ліцеї№143. За відомостями зазначеними в характеристиці з місця навчання ОСОБА_9 , батько ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, виховує та контролює навчання, цікавиться успіхами дитини, підтримує доньку фінансово у подорожах та екскурсіях. Мати дитини до школи не приходить (а.с.23).
Анна займається в Центрі творчості дітей та юнацтва з 2019 року, що доводиться довідкою від 22 травня 2024 року (а.с.24).
За договорами про надання послуг від 23 вересня 2023 року та 30 січня 2024 року, ОСОБА_13 займається вивченням іноземних мов, договри укладені між надавачами послуг та батьком ОСОБА_1 , як замовником (а.с.25-28).
В Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_17 , довіреною особою пацієнта зазначено батька - ОСОБА_1 . Проте, зареєстроване місце проживання дитини значиться зареєстрованим місцем проживання її матері - АДРЕСА_3 . Місце фактичного проживання АДРЕСА_4 (а.с.12,29).
З досліджених паспортів для виїзду за кордон батька та дитини встановлено, що вони разом у 2022 році перетинали кордон України у березні 2022 року та поверталися в липні 2022 року (а.с.30-32).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспрюваних прав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).
Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Суд дослідивши надані учасниками докази, в їх сукупності прийшов до переконання, що за домовленістю між батьками неповнолітня ОСОБА_13 проживає із батьком. В примусовому порядку аліменти на її утримання батьком не стягувались. Жодних доказів, що мати не приймає участь у вихованні, спілкуванні, утриманні дитини суду не надано. Визнаючи заявлені вимоги, ОСОБА_5 посилалась на відсутність майнової можливості утримувати дитину, але жодних доказів фінансового стану не надала. У матеріалах справи також відсутні будь-які докази фінансового стану батька, його спроможність одноособово забезпечити повне утримання дитини.
У відповідності до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Отже, захист порушених прав у зв'язку з не виконанням, не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом, не в окремому провадженні.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що мати ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_9 , як і відсутні інші докази, що вона не здатна виконувати обов'язки матері в силу об'єктивних обставин. Тимчасове проживання ОСОБА_5 за межами України, не свідчить про не виконання нею батьківських обов'язків або нездатність їх виконувати.
Системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить, що положення п.4 ч.1 ст.23Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» який передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, - стосується військовозобов'язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому, до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків або не здатна їх виконувати в силу об'єктивних обставин.
Як встановлено з досліджених доказів, заявник проживає в новій, повноцінній родині, разом із дружиною - ОСОБА_14 , спільною донькою 2017 р.н., що спростовує його твердження про те, що він самостійно виховує, здійснює догляд та піклування за донькою ОСОБА_11 .
На переконання суду, сторони у цій справі намагаються застосувати способи захисту сімейних прав та інтересів дітей, з метою звільнення ОСОБА_1 від виконання військового обов'язку (проходження військової служби). Як повідомив уповноважений представник ТЦК, заявнику тричі надсилалась повістка про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування.
Судом ураховано, що неповнолітня ОСОБА_13 проживає разом із батьком та мачухою ОСОБА_14 , мати дитини ОСОБА_5 не позбавлена батьківських прав, відсутні докази, що вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків, суд приходить до переконання що відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог про встановлення факту самостійного виховання та повного фінансового утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком ОСОБА_1 , без участі матері.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_5 в задоволенні заяви про встановлення факту самостійного виховання та повного фінансового утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 червня 2024 року.
Суддя Шролик І.С.