про відмову у відкритті касаційного провадження
18 червня 2024 року
м. Київ
справа №240/30841/23
адміністративне провадження № К/990/21915/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (суддя Шуляк Л.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року (колегія у складі суддів Сторчака В. Ю., Полотнянка Ю.П., Граб Л.С.)
у справі № 240/30841/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Житомирській області щодо застосування з 01 травня 2023 року обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова КМУ № 168), максимальним (граничним) розміром 1 500 грн.;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати з 01 травня 2023 року пенсію із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови КМУ № 168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1 500 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, відмовив у задоволенні позову :
03 червня 2024 року ОСОБА_1 направив касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 06 червня 2024 року, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті неправомірно застосували приписи пункту 10 Постанови № 168 в частині обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії позивача максимальним (граничним) розміром 1 500 грн., оскільки такі не відповідають акту вищої юридичної сили, а саме - статтям 1, 3, 6, 8, частині п'ятій статті 17, статтям 19 і 64 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016; крім того, вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час суди першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду по суті аналогічних судових спорів приймають протилежні за своїм значенням судові рішення, а в той же час ця справа становить значний суспільний інтерес, а для позивача - виняткове значення.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду щодо обмеження граничного розміру збільшення пенсії позивача в результаті її перерахунку.
Житомирській окружний адміністративний суд в ухвалі від 02 листопада 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Так, вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених підпунктом «а» і «в» пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про прийняття судами апеляційної інстанції при вирішенні по суті аналогічних судових спорів судових рішень як на користь пенсіонерів, так й на користь органів Пенсійного фонду України, що свідчить про відсутність єдиної судової практики; в той же час на розгляді у Верховному Суді наразі перебуває певна кількість касаційних скарг пенсіонерів на судові рішення судів у подібних адміністративних справах.
Такі твердження позивача про фундаментальність порушених у касаційній скарзі питань права Суд визнає безпідставними, оскільки Верховним Судом у постанові від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 вже сформував правову позицію щодо правомірності дій органу Пенсійного фонду України при підвищенні з 01 березня 2023 року пенсії особи (пенсіонера) на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 168, в межах граничної суми збільшення 1 500 грн. Так, касаційний суд зауважив, що: «Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. При цьому, як положеннями статті 42 Закону № 1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону № 2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій. Отже, положеннями постанови № 168 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500, 00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови. Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500, 00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.»
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року відповідно до такої правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що судом першої інстанції правильно зазначено, що індексація пенсії позивача з 01 травня 2023 року (в межах позовних вимог) проведена відповідачем у межах чинного законодавства із дотриманням умови, що підвищення, відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168, не може перевищувати 1 500,00 грн. Щодо доводів позивача відносно того, що пункт 10 Постанови N 168 звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод особи, як пенсіонера-військовослужбовця, а тому не повинен застосовуватись відповідачем, оскільки не відповідає Конституції та законам України, то суд враховує, що законодавчо визначене в діючих нормативно-правових актах, якими врегульовані спірні правовідносини, словосполучення про те, що відповідне збільшення пенсії у 2023 році визначається на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України прямо вказує на наявність повноважень уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації. Посилання позивача на звуження та обмеження його прав суд відхиляє, оскільки внаслідок прийняття Постанови № 168 розмір його пенсійного забезпечення збільшився, що ніяк не може вважатися обмеженням права. Більше того, норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї Постанови, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.
Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, прийняті у даній справі, наразі не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Водночас скаржник не навів як таких аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначив обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Отже, Суд не вбачає обставин, передбачених пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 240/30841/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб