18 червня 2024 року
м. Київ
справа №200/1715/23
адміністративне провадження № К/990/19696/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (колегія у складі суддів Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.)
у справі № 200/1715/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФ України в Донецькій області; відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФ України в Запорізькій області; відповідач-2), в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дня смерті ОСОБА_3 , тобто з 07.04.2019 та зобов'язати призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 07.04.2019.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 15.06.2023, позов задовольнив частково:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника;
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 30.08.2022 № 344 про відмову позивачу в проведенні перерахунку - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.08.2022, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства;
- в задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Відповідач-2 оскаржив таке судове рішення в апеляційному порядку.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2024, скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 та прийняв у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
21.05.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2023.
Верховний Суд ухвалою від 05.06.2024 визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та касаційну скаргу залишив без руху відповідно до ч. 3 ст. 332 КАС України.
12.06.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 про поновлення строку на подання касаційної скарги, визнавши підстави його пропуску поважними. Клопотання обґрунтовує тим, що первинна касаційна скарга була подана в межах строку на касаційне оскарження та покликається на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, що є об'єктивною та непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасно звернутися до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за отриманням правової допомоги та в подальшому до суду.
Вирішуючи питання поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Статтею 44 КАС України визначено однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків відповідача поряд з іншими учасниками справи, який, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, має забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Отже, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства, своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій та досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський Суд з прав людини неодноразово висловлювався щодо дозволених обмежень у доступі до правосуддя. Так, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п. 22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Із Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що представник позивача 08.03.2024 уперше подала касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024.
Верховний Суд ухвалою від 25.03.2024 повернув відповідачу касаційну скаргу відповідно до п.1 ч. 5 ст. 332 КАС України КАС України.
Вдруге представник позивача звернулася з касаційною скаргою 03.04.2024.
Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 повернув Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 з підстав, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України.
Втретє, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 подала касаційну скаргу - 21.05.2024.
Як вбачається скаржник вперше звернулася з касаційною скаргою у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством, а вдруге не виклала у касаційній скарзі передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Тобто пропуск представником позивача строку на касаційне оскарження пов'язаний з неодноразовим поданням касаційних скарг. Проте, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330, 332 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.
Щодо пропуску процесуальних строків під час дії в Україні воєнного стану Велика Палата Верховного Суду у п. 48 постанови від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 дійшла висновку, що така обставина "могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.".
Покликання скаржника на обставину воєнного стану не спростовує того, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 мала технічну можливість неодноразово подавати касаційні скарги, які Суд повертав скаржнику через їх невідповідність вимогам КАС України.
Тому Суд визнає вказані ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 підстави поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За викладених обставин Суд вважає, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 333 КАС України, Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 200/1715/23.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб