18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7117/23 пров. № А/857/24003/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гебеш С.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в м.Ужгород 31 жовтня 2023 року, повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року, у справі № 260/7117/23 за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, просив: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008132 від 22.06.2023 щодо ФОП ОСОБА_1 , винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки водій зобов'язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу, а у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, індивідуальну контрольну книжку водія. Суд першої інстанції вказав, що відсутність (не пред'явлення) вказаних документів, на час проведення перевірки, є підставою для застосування адміністративно господарського штрафу. Суд першої інстанції зазначив, що нормами чинного законодавства передбачено виключний випадок, коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія, у разі коли транспортний засіб не обладнано тахографом. Суд першої інстанції вказав, що наявність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахограми прямо передбачена Інструкцією №385 та Положенням №340, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів за його відсутності є порушенням статті 48 Закону №2344-ІІІ та є підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Суд першої інстанції також зауважив, що відповідачем складено повідомлення про розгляд 22 червня 2023 року справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом №003424 та таке направлено поштовим рекомендованим повідомленням на адресу позивача с. Боронька, буд. 167 Хустський район та отримано (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявна в матеріалах справи). Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем дотримано вимоги Порядку № 1567 щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що п. 3.3 Інструкції № 385 альтернативно визначає наявність наступних документів: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, АБО картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Скаржник вказує, що лише у разі відсутності заповненої тахокарти при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом, або карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, вважається, що водій не виконав вимоги п. 3.3 Інструкції № 385. Скаржник зазначає, що зазначення в акті перевірки № 003424 від 16.05.2023 лише про відсутність особистої карти водія ОСОБА_2 , без наявності інформації щодо відсутності також роздруківки даних роботи тахографа, які є альтернативними та можуть замінювати одне одного з огляду на положення п. 3.3 Інструкції № 385, свідчить про не доведення суб'єктом владних повноважень допущених з боку перевізника порушень вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку від 12.05.2023 № 014517, інспекторами Укртрансбезпеки перевірений транспортний засіб марки IVECO вантажна платформа д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За наслідками вказаної перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України в сфері перевезень вантажів, а саме: відсутня особиста картка водія ОСОБА_2 чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня особиста картка водія ОСОБА_2 , транспортний засіб обладнано цифровим тахографом.
Акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу без зауважень.
Повідомлення про розгляд справи по суті відділ Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області надіслав ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано ним особисто 08.06.2023, яке міститься в матеріалах справи.
У зв'язку з виявленими порушеннями начальником відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області винесено постанову від 22.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 008132 у розмірі по 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2 статті 48 Закону №2344-III).
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень вантажу у внутрішньому сполученні.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (далі Інструкція № 385).
До переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством, пункт 3.3 Інструкції № 385 відносить, зокрема, в спірному випадку, особисту картку водія, якщо використовує цифровий тахограф.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, вимоги якого поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - Положення № 340).
Згідно з пунктом 1.5 Положення № 340 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно із пунктом 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Згідно з пунктом 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що непред'явлення водієм особистої картки водія при використанні цифрового тахографу інспекторам Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аргументуючи апеляційну скаргу скаржник вказує на те, що в акті № 003424 від 16.05.2023 вказано про відсутність особистої карти водія, про відсутність роздруківки даних роботи тахографа відомості відсутні, однак належних та достатніх доказів наявності відповідних роздруківок скаржник до матеріалів справи не надає.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, при розгляді справи про порушення на автомобільному транспорті та прийнятті оскаржуваної постанови, відповідачем дотримано вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008132 від 22.06.2023, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 260/7117/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Л. П. Іщук