17 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27308/23 пров. № А/857/2078/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Брильовським Р.М. у м. Львові) у справі № 380/27308/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (далі - ТзОВ «Лео Трейдінг») звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості: №UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023, № UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023, №UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023, №UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2023/000458; № UA209140/2023/000474; №UA209140/2023/000565; №UA209140/2023/000583.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що коригування митної вартості за допомогою резервного методу є протиправним, адже документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Зазначає, що відповідач не обґрунтував, чому при здійсненні коригування неможливо застосувати основний метод вартість операції, хоча при здійсненні митницею коригування він зобов'язаний зазначити причини незастосування даного методу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості: №UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023, № UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023, №UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023, №UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2023/000458; №UA209140/2023/000474; №UA209140/2023/000565; №UA209140/2023/000583.
Стягнуто з Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, пров. Тихий 1, 11/21, ЄДРПОУ 42402050) судовий збір у розмірі 11920,00 грн.
Стягнуто з Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, пров. Тихий 1, 11/21, ЄДРПОУ 42402050) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами.
В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на момент митного оформлення у митного органу був відсутній відповідний договір на перевезення. З огляду на відсутність договору, поданий на підтвердження витрат на транспортування рахунок №1278 від 14.06.2023 неможливо визнати належним доказом для підтвердження митної вартості, оскільки такий рахунок має посилання на відсутній у митного органу договір на перевезення. Відсутність документу, на підставі якого виставлено цей рахунок, унеможливлює перевірку правильності усіх відомостей: не встановлено договірних відносин між перевізником та позивачем, чи дійсно той перевізник мав право виставляти такий рахунок, які умови сплати такого рахунку тощо. Усі ці не встановлені відомості унеможливили визнати заявлену митну вартість.
Вважає, що суд першої інстанції в даному випадку виконав функцію митного органу (суб'єкта владних повноважень), дослідивши обставини та документи, які не були подані та досліджені митним органом, порушивши тим самим приписи ч. 1 ст. 2 КАС України і як наслідок - неправомірне задоволення позову
Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення №UA209000/2023/400087/2 - 16.06.2023, митний орган не визнав рахунок №1278 від 14.06.2023 належним доказом на підтвердження понесених витрат на транспортування товару з причин відсутності у останнього договору на перевезення, на підставі якого виставлено такий рахунок.
Звертає увагу суду, що для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості. Відповідно до тлумачної примітки до ст. 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7. Таким чином, обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 - 61 МКУ, зокрема в частині меншої з двох альтернативних.
Також вважає що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань митниці є завищеним.
Просить апелянт скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 380/27308/23 та прийняти постанову, якою у відмовити задоволенні позовних вимог.
Позивачем надано суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо її доводів та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було подано відповідачу відповідні електронні митні декларації.
16.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400087/2, у якому зазначено наступні порушення:
- вартість товару згідно інвойсу 30030,34 євро, спосіб оплати - передоплата, надано відомості про передоплату на суму 31638,00 євро;
- вартість товару у експортній МД країни експорту не відповідає сумі, зазначеній у інвойсі;
- у гр.44 МД внесений документ за кодом “4301” договір на перевезення. Документ до митного оформлення не надано;
- у гр.44 МД внесено реквізити документу за кодом “3003” бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару;
- за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару (відсутні додатки);
22.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400093/2, у якому зазначено наступні порушення:
- у гр.44 МД внесений документ за кодом “4301” договір на перевезення. Документ до митного оформлення не надано;
- у гр.44 МД внесено реквізити документу за кодом “3001” бухгалтерський документ, що підтверджує оплату за товар, проте зазначений документ до митного оформлення не надано;
-у гр..44 МД внесено документ за кодом “9610” експортна МД країни відправлення, документ до митного оформлення не надано;
- за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару. (відсутні додатки, виданий на іншу партію товару), прайс-лист (за суттю - комерційна пропозиція) та лист-калькуляцію ціни товару (відсутні числові значення складових вартості); лист щодо цінової політики фірми;
20.07.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400126/2, у якому зазначено наступні порушення:
- у наданому до митного оформлення інвойсі зазначено, що товар відпускається на умовах попередньої оплати. Платіжні документи до митного оформлення не надано;
- у гр. 44 МД внесено реквізити документу за кодом “9610” “копія митної декларації країни відправлення”, документ до МД не доєднано;
- у гр. 44 МД внесено реквізити документу за кодом “3003” бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару;
- у р.2 договору на транспортне обслуговування зазначено, що Замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої сторонами Заявки, Заявка до митного оформлення не надана.
- за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару (відсутні додатки), акт звірки, комерційну пропозицію;
26.07.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400133/2, у якому зазначено наступні порушення:
- у наданому до митного оформлення інвойсі зазначено, що товар відпускається на умовах попередньої оплати. Платіжні документи до митного оформлення не надано;
- у гр.44 МД внесено реквізити документу за кодом “9610” “копія митної декларації країни відправлення”, документ до МД не доєднано;
- у розділі 1.1 Договору на транспортне обслуговування №13/04/2023-2 від 13.04.2023 зазначено, що… за даним договором Замовник може доручити Експедитору організувати страхування вантажу за рахунок Замовника, та інші додаткові послуги, що вказуються в Заявці. У р.2 договору на транспортне обслуговування зазначено, що Замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої сторонами Заявки, Надана до митного оформлення Заявка не засвідчена Замовником.
- за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару (відсутні додатки), акт звірки, комерційну пропозицію.
Відповідач відповідно до частин 2-4 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів просив надати додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000458, № UA209140/2023/000474, № UA209140/2023/000565, № UA209140/2023/000583, якими позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із рішеннями про коригування митної вартості (№ UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023, № UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023, № UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023, № UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023) та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».
Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 статті 53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України).
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023 року (вартість товару згідно інвойсу 30030,34 євро, спосіб оплати- передоплата, надано відомості про передоплату на суму 31638,00 євро.)
Як встановлено судом, між ТОВ «Лео Трейдінг» (Покупець) та компанією HANKE TISSUE Sp. z.o.o. (Продавець) укладено Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01-02-2021 від 01.02.2021 (далі-Контракт).
Відповідно до пункту 2.5. Контракту, якщо інше не передбачено в Специфікації на партію товару, оплата вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем в формі 100 % (сто відсотків) передоплати на основі рахунку Продавця, наданого Продавцем з використанням факсимільного зв'язку.
Згідно з пунктом 3.1 Контракту, Поставка Товару відповідно до даного Контракту здійснюється окремим партіями. На кожну партію Товару складається і підписується сторонами окрема Специфікація…
Відповідно пункту 3 Специфікації від 13.06.2023 р. №39 до Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, Умови оплати: 100 % (сто відсотків) оплата за 3 дні на підставі рахунку-фактури ПРОДАВЦЯ, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний оплатити різницю в вартості завантаженої партії Товару і здійсненої ним передоплати не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту митного оформлення експорту партії Товару на адресу ПОКУПЦЯ .
12 червня 2023 HANKE TISSUE Sp. z.o.o. було виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) № PROF/EX/23/30 на суму 31638, 16 євро (загальна вага товару 21 302 кг). Цього ж дня ТОВ «Лео Трейдінг» здійснило повну передоплату за партію товару HANKE TISSUE Sp. z.o.o. на суму 31 638, 16 євро, згідно проформи № PROF/EX/23/30 від 12.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 63.
Сума вартості товару, згідно інвойсу № (S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 - 30030,34 євро (загальна вага товару 20036 кг).
Згідно з пунктом 2.8. Контракту у випадку, якщо по факту завантаження Товару виявиться, що вартість (кількість) завантаженої партії товару менша здійсненої Покупцем передоплати, то різниця між передоплатою і вартістю завантаженої партії товару зараховується в наступні поставки Товару, або повертається на рахунок Покупця.
Отже, сума оплати відрізнялась від суми в інвойсі, оскільки, оплата здійснювалась на підставі проформи № PROF/EX/23/30 від 12.06.2023 (загальна вага товару 21302 кг), по факту зважування виявилось, що вартість (кількість) завантаженої партії товару менша здійсненої Покупцем передоплати, що підтверджується інвойсом № (S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 (загальна вага товару 20036 кг).
Відтак, ТОВ «Лео Трейдінг» було здійснено оплату за товар придбаний згідно інвойсу (S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 відповідно до вимог контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021 в повному обсязі на підставі проформи № PROF/EX/23/30 від 12.06.2023.
Разом з тим, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що сума в валюті відрізняється у наданій фактурі (30030,34 Євро) та МД країни відправлення (134545,00 польських злотих).
Однак суд вірно зазначив, що такі доводи відповідача ніяк не впливають на правильність задекларованої позивачем митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2.1. контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021 ціна на Товар, який продається згідно даного Контракту, встановлюється в євро, і вказується в Специфікації на партію Товару. Згідно пункту 2.3. контракту, валюта платежу - євро. Згідно з наданими до митного оформлення інвойсом № (S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 та специфікацією від 13.06.2023 №39 вартість даної партії товару визначалась в євро. Вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.
Відповідно до наданого інвойсу №(S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 фактурна вартість зазначена 30030,34 Євро.
В митній декларації країни експорту № 23PL412020E0712008 від 13.06.2023 вартість зазначена 134545,00 польських злотих.
Щодо різниці у валюті Євро та польських злотих, то як вірно зазначено судом, це могло бути спричинено зміною курсу валюти, оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС.
Втім, така різниця в курсі жодним чином не впливає на митну вартість товару, яка була визначена позивачем виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту та інвойсу, та підтверджувалася усіма необхідними документами, поданими до митного оформлення. Будь-яких розбіжностей в цій частині судом не встановлено.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2023 у справі №140/6689/20.
Відтак вірним є висновок суду, що вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої ТОВ «Лео Трейдінг», на цій підставі необґрунтованим.
Також вірним є висновок суду про безпідставність посилання відповідача на неможливість прийняття до уваги акта цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» №121/89 від 13.06.2023 року у зв'язку з недолученням до нього всіх додатків, оскільки ДП «Держзовнішінформ» проводить цінову експертизу в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженим наказом державного підприємства від 30.05.2011 №115-1.
Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Положення цінова експертиза передбачає аналіз умов зовнішньоекономічних договорів на основі наданих замовником матеріалів з використанням відповідних інформаційних джерел: біржові котирування; контрактна практика по роботам, послугам, товарам, правам інтелектуальної власності; прейскуранти та ціни українських суб'єктів господарювання на відповідні види робіт, послуг, товарів, прав інтелектуальної власності; комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти на роботи, послуги, товари, права інтелектуальної власності відомих фірм, порівняльні індекси цін; статистичні дані органів державної влади; звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном тощо.
Акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон'юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон'юнктурі ринку. Долучення до акта будь-яких додатків не передбачено.
Крім того, Відповідачем не враховано, що окрім використання інформації щодо аналогічних товарів з мережі інтернет, ДП «Держзовнішінформ» було отримано інформацію безпосередньо від постачальника товару, який у повній мірі підтвердив контрактну/митну вартість поставленого товару.
Судом також враховано, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
Щодо зазначення у графі 44 митної декларації реквізитів документів за кодами “4301”, “3003” (договір перевезення, акт звірки взаєморозрахунків).
Як підтверджується матеріалами справи, згадані документи уже надавались позивачем відповідачу при поданні митних декларацій, за наслідками чого були прийняті рішення про коригування митної вартості, також договір перевезення, акт звірки взаєморозрахунків були повторно подані позивачем митному органу разом з письмовими поясненнями Вих. № 05/09 від 05.09.2023.
Окрім того, в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо оплати позивачем товару.
Крім того, відповідач у відмові у визнанні заявленої митної вартості № Вих. № 7.4-2/15/13/24563 від 25.09.2023 зазначив, що умови оплати, зазначені в Специфікації від 13.06.2023 №39, відмінні від умов оплати, зазначених в інвойсі №(S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023.
Відповідно до пункту 2.5. Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, якщо інше не передбачено в Специфікації на партію товару, оплата вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем в формі 100 % (сто відсотків) передоплати на основі рахунку Продавця, наданого Продавцем з використанням факсимільного зв'язку.
12 червня 2023 року HANKE TISSUE Sp. z.o.o. було виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) № PROF/EX/23/30 на суму 31638,16 євро.
12.06.2023 ТОВ «Лео Трейдінг» здійснило повну передоплату за партію товару HANKE TISSUE Sp. z.o.o. на суму 31638,16 євро, згідно проформи № PROF/EX/23/30 від 12.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 63.
Згідно з пунктом 3 Специфікації від 13.06.2023 №39 до Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, умови оплати: 100 % (сто відсотків) оплата за 3 дні на підставі рахунку-фактури ПРОДАВЦЯ, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний оплатити різницю в вартості завантаженої партії Товару і здійсненої ним передоплати не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту митного оформлення експорту партії Товару на адресу ПОКУПЦЯ.
Також, в інвойсі №(S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 зазначено умови оплати: передоплата, термін виконання 13.06.2023.
Як вірно зазначено судом, наведені обставини вказують на те, що оплата товару відбувалась відповідно до умов договору. Розбіжність в умовах оплати в Специфікації від 13.06.2023 №39 та в інвойсі №(S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023 не має жодного значення і ніяким чином не впливає на заявлену митну вартість, оскільки 12.06.2023 позивачем здійснено передоплату за товар у повному обсязі та у строки передбачені рахунком на передоплату № PROF/EX/23/30 від 12.06.2023 відповідно до вимог контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, Специфікації від 13.06.2023 р. №39 та інвойсу №(S)FSE-80/SEXP/23 від 13.06.2023.
Також у відмові у визнанні заявленої митної вартості № Вих. № 7.4-2/15/13/24563 від 25.09.2023 зазначив що вартість перевезення до перетину кордону України та після його перетину - сформована з порушенням принципів пропорційного розподілу та направлена на зменшення рівня митної вартості.
Судом також встановлено, що між ТОВ «Лео Трейдінг» (Замовник) та ТОВ «Сконто» (Перевізник) укладено Договір на транспортне обслуговування № 03/03-1 від 03.03.2023.
Зідно рахунку на оплату транспортних послуг №1278 від 14.06.2023 та акту надання послуг № 1349 від 16.06.2023 ТОВ «Сконто» (Перевізник) здійснило перевезення по маршруту Костишин над Одрою, Польща - п/п Рава Руська, Україна (вартість перевезення 50 000 грн.) та п/п Рава Руська, Україна - м. Пустомити Україна (вартість перевезення 12000 грн). ТОВ «Лео Трейдінг» оплатило вартість перевезення за даним маршрутом у повному обсязі, що підтверджено платіжною інструкцією № 659 від 03.07.2023.
ТОВ «Лео Трейдінг» звернулось з листом до ТОВ «Сконто» (перевізик) № б/н від 19.10.2023 щодо надання пояснень стосовно вартості перевезення.
ТОВ «Сконто» надано лист - відповідь № б/н від 20.10.2023, у якому перевізник надав пояснення стосовно розподілу вартості перевезення.
Відтак, таке твердження відповідача вірно не взято судом до уваги, оскільки позивач керувався та повинен був керуватись виключно вартістю перевезення, визначеної перевізником, як надавачем послуги перевезення та суб'єктом господарювання у відповідній сфері, а вартість перевезення та її розподіл встановлюється особою відмінною від позивача і жодним чином не залежать від волі чи бажання позивача.
Що стосується розбіжності у представнику продавця, який зазначений у преамбулі Специфікації та представнику продавця, який підписав специфікацію, то як вірно зазначив суд, вказане порушення носить формальний характер та жодним чином не могло вплинути на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Щодо порушень зазначених у рішенні №UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023 (у гр.44 МД внесений документ за кодом “4301” договір на перевезення. Документ до митного оформлення не надано; у гр.44 МД внесено реквізити документу за кодом “3001” бухгалтерський документ, що підтверджує оплату за товар, проте зазначений документ до митного оформлення не надано; у гр. 44 МД внесено документ за кодом “9610” експортна МД країни відправлення, документ до митного оформлення не надано; за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару. (відсутні додатки, виданий на іншу партію товару ), прайс-лист (за суттю -комерційна пропозиція) та лист -калькуляцію ціни товару (відсутні числові значення складових вартості); лист щодо цінової політики фірми.)
Щодо зазначення у графі 44 митної декларації реквізитів документів за кодами “4301”, “3001”, “9610” (договір перевезення, платіжна інструкція, митна декларація країни відправлення).
Як встановлено судом із матеріалів справи, всі із згаданих документів уже надавались позивачем відповідачу при поданні митних декларацій, за наслідками чого були прийняті рішення про коригування митної вартості, які згадувалися раніше (договір перевезення, платіжна інструкція, митна декларація країни відправлення). Також зазначені документи були скеровані відповідачу повторно разом з письмовими поясненнями вих. № 07/09 від 07.09.2023.
Окрім того, в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо оплати позивачем товару.
Щодо невзяття до уваги висновку щодо вартісних характеристик у зв'язку з відсутністю додатків, прайс-лист (за суттю -комерційна пропозиція)
Суд вірно звернув увагу, що зазначені порушення є аналогічного змісту та спростовуються із таких самих підстав, як і порушення у попередньому рішенні №UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023.
Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023 (у наданому до митного оформлення інвойсі зазначено, що товар відпускається на умовах попередньої оплати. Платіжні документи до митного оформлення не надано; у гр. 44 МД внесено реквізити документу за кодом 9610 «копія митної декларації країни відправлення», документ до МД не доєднано; у гр. 44 МД внесено реквізити документу за кодом “3003” бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару; у р.2 договору на транспортне обслуговування зазначено, що Замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої сторонами Заявки, Заявка до митного оформлення не надана; за власним бажанням декларантом надано висновок щодо вартісних характеристик товару. (відсутні додатки ), акт звірки, комерційну пропозицію.).
Суд також вірно зазначив, що зазначені порушення мають аналогічний зміст та спростовуються із таких самих підстав, як і порушення у попередньому рішенні №UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023 та у рішенні UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023.
Також задля уникнення розбіжностей з приводу вищезазначених зауважень митного органу, позивачем в порядку ст. 55 МК України скеровано відповідачу додаткові підтверджуючі документи вих. № 05/10-1 від 05.10.2023, а саме: копію митної декларації країни відправлення №23PL412020E0878417 від 18.07.2023, копію акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Лео Трейдінг» та HANKE TISSUE Sp. z.o.o. від 18.07.2023, копію платіжної інструкції в іноземній валюті № 77 від 17.07.2023, копію заявки № 17/07-1/1 /транспортне замовлення/ до договору № 03/03-1 від 03 березня 2023 та копію акту надання послуг № 1631 від 20.07.2023.
У відповідь на додаткові письмові пояснення позивача, скеровані в порядку ст. 55 МК України, Львівська митниця надала позивачу відмову у визнанні заявленої митної вартості Вих. № 7.4-2/15/14/26592 від 16.10.2023, в якій зазначила, що надана платіжна інструкція виставлена на суму 20000 євро, а сума інвойсу 22259,60 Євро, документи на оплату залишку суми відсутні.
Судом також вірно зазначено, що в матеріалах справи наявні рахунок-проформа (Proforma invoice) № PROF/EX/23/40 від 14.07.2023, платіжна інструкція № 77 від 14.07.2023, специфікація №44 від 17.07.2023, специфікація №44/1 від 17.07.2023 року, а також інвойс №(S)FSE-99/SEXP/23 від 18.07.2023.
Відповідно до пункту 2.5. Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, якщо інше не передбачено в Специфікації на партію товару, оплата вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем в формі 100 % (сто відсотків) передоплати на основі рахунку Продавця, наданого Продавцем з використанням факсимільного зв'язку.
Згідно з пунктом 3.1 Контракту, Поставка Товару відповідно до даного Контракту здійснюється окремим партіями. На кожну партію Товару складається і підписується сторонами окрема Специфікація.
14 липня 2023 року HANKE TISSUE Sp. z.o.o. було виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) № PROF/EX/23/40 на суму 91000,00 євро.
14.07.2023 ТОВ «Лео Трейдінг» здійснило передоплату за частину партії товару HANKE TISSUE Sp. z.o.o. на суму 20000,00 євро, згідно проформи № PROF/EX/23/40 від 14.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 77.
17.07.2023 HANKE TISSUE Sp. z.o.o. та ТОВ «Лео Трейдінг» підписали Специфікацію №44 до Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, згідно якої загальна вартість партії товару згідно Специфікації №44 від 17.07.2023 становить 91000,00 євро (п.1 Специфікації №44).
Також між HANKE TISSUE Sp. z.o.o. та ТОВ «Лео Трейдінг» додатково підписано Специфікацію від 17.07.2023 №44/1 на частину партії товару загальною вартістю 22259,60 Євро. В пункті 3 Специфікації №44/1 від 17.07.2023 вказано умови оплати: 100 % (сто відсотків) оплата за 3 дні на підставі рахунку-фактури ПРОДАВЦЯ, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний оплатити різницю в вартості завантаженої партії Товару і здійсненої ним передоплати не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту митного оформлення експорту партії Товару на адресу ПОКУПЦЯ.
На виконання поставки партії товару загальною вартістю 22259,60 Євро HANKE TISSUE Sp. z.o.o. видано інвойс №(S)FSE-99/SEXP/23 від 18.07.2023 на суму 22259,60 Євро та зазначено умови оплати: передоплата, термін виконання 18.07.2023.
Згідно з пунктом 2.8. Контракту, у випадку, якщо по факту завантаження Товару виявиться, що вартість (кількість) завантаженої партії товару менша здійсненої Покупцем передоплати, то різниця між передоплатою і вартістю завантаженої партії товару зараховується в наступні поставки Товару, або повертається на рахунок Покупця.
Сума оплати відрізнялась від суми в інвойсі, оскільки, станом на 17.07.2023 заборгованість Продавця на користь ТОВ «Лео Трейдінг» становила 2614,70 євро (сума різниці між передоплатою і вартістю попередніх поставок, яка зараховується в наступні поставки Товару). Отже, ТОВ «Лео Трейдінг» було здійснено оплату у відповідності до вимог контракту від № 01-02-2021 від 01.02.2021.
Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023 (у розділі 1.1 Договору на транспортне обслуговування №13/04/2023-2 від 13.04.23 зазначено, що …за даним договором Замовник може доручити Експедитору організувати страхування вантажу за рахунок Замовника, та інші додаткові послуги, що вказуються в Заявці. У р.2 договору на транспортне обслуговування зазначено, що Замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої сторонами Заявки, Надана до митного оформлення Заявка не засвідчена Замовником).
Контрактом № 01-02-2021 від 01.02.2021 не передбачено обов'язку сторін по страхуванню товару.
В матеріалах справи наявна також міжнародна товарно-транспортна накладна, відповідно до якої перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Згідно із підпунктом 1.1 договору на транспортне обслуговування №13/04/2023-2 від 13.04.2023 укладеного між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_1 , експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньо українському сполученні.
Згідно з Заявкою (транспортного замовлення) № 20/07-1 до Договору № 13/04/23-2 від 13.04.2023 ТОВ «Лео Трейдінг» не доручало експедитору організацію страхування вантажу.
Окрім того, уже згаданим підпунктом 1.1 договору №13/04/2023-2 від 13.04.2023 передбачено, що за даним договором замовник може доручити експедитору організувати страхування вантажу за рахунок замовника та інші додаткові послуги.
Відтак, як вірно зазначено судом, у даному випадку передбачена можливість, а не обов'язок здійснення страхування вантажу, а тому посилання контролюючого органу на відсутність відомостей про страхування вантажу не береться до уваги.
Колегія суддів також вважає, що відсутність підпису Замовника у Заявці, носить формальний характер та жодним чином не могло вплинути на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Крім того, як вірно зазначено судом, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів та серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.
Щодо зазначення у графі 44 митної декларації реквізитів документів за кодами “3001”, “9610”, документи щодо оплати товару, копія митної декларації країни відправлення).
Згідно з матеріалами справи, згадані документи уже надавались позивачем відповідачу при поданні митних декларацій, за насідками чого були прийняті рішення про коригування митної вартості, також задля уникнення розбіжностей з приводу вищезазначених зауважень митного органу, позивачем в порядку ст. 55 МК України скеровано відповідачу додаткові підтверджуючі документи Вих. № 05/10-2 від 05.10.2023, а саме: копію митної декларації країни відправлення 23PL412020E0903955 від 24.07.2023, копію платіжної інструкції в іноземній валюті № 80 від 21.07.2023, копію заявки № 20/07-1 до Договору № 13/04/23-2 від 13.04.2023, копію акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №45 від 27.07.2023.
Окрім того, в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо оплати позивачем товару.
У відповідь на додаткові письмові пояснення Львівська митниця надала позивачу відмову у визнанні заявленої митної вартості Вих. № 7.4-2/15/14/26727 від 16.10.2023, в якій зазначено, що надана платіжна інструкція № 80 від 21.07.2023 не підтверджує факт оплати за товар.
В матеріалах справи наявні інвойс №(S)FSE-102/SEXP/23 від 21.07.2023, рахунок-проформа (Proforma invoice) № PROF/EX/23/40 від 14.07.2023, специфікація №44/2 від 24.07.2023, специфікація №44 від 17.07.2023, платіжна інструкція № 80 від 21.07.2023 та акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2023 по 24.07.2023 між ТОВ «Лео Трейдінг» та HANKE TISSUE Sp. z.o.o. від 24.07.2023.
Відповідно до пункту 2.5. Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, якщо інше не передбачено в Специфікації на партію товару, оплата вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем в формі 100 % (сто відсотків) передоплати на основі рахунку Продавця, наданого Продавцем з використанням факсимільного зв'язку.
Згідно з пунктом 3.1 Контракту, Поставка Товару відповідно до вказаного Контракту здійснюється окремим партіями. На кожну партію Товару складається і підписується сторонами окрема Специфікація…
14 липня 2023 року HANKE TISSUE Sp. z.o.o. було виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) № PROF/EX/23/40 на суму 91000,00 євро.
17.07.2023 HANKE TISSUE Sp. z.o.o. та ТОВ «Лео Трейдінг» підписали Специфікацію №44 до Контракту № 01-02-2021 від 01.02.2021, згідно з якою загальна вартість партії товару згідно Специфікації №44 від 17.07.2023 становить 91000,00 євро (п.1 Специфікації №44).
21.07.2023 ТОВ «Лео Трейдінг» здійснило передоплату за частину партії товару HANKE TISSUE Sp. z.o.o. на суму 23000,00 євро, згідно проформи № PROF/EX/23/40 від 14.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 80.
Також між HANKE TISSUE Sp. z.o.o. та ТОВ «Лео Трейдінг» додатково підписано Специфікацію від 24.07.2023 №44/2 на частину партії товару загальною вартістю 22723,70 Євро. В пункті 3 Специфікації №44/2 від 24.07.2023 вказано умови оплати: 100 % (сто відсотків) оплата за 3 дні на підставі рахунку-фактури ПРОДАВЦЯ, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний оплатити різницю в вартості завантаженої партії Товару і здійсненої ним передоплати не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту митного оформлення експорту партії Товару на адресу ПОКУПЦЯ.
На виконання поставки партії товару загальною вартістю 22723,70 Євро HANKE TISSUE Sp. z.o.o. видано інвойс №(S)FSE-102/SEXP/23 від 24.07.2023 на суму 22723,70 Євро, та зазначено умови оплати: передоплата, термін виконання 24.07.2023.
Згідно пункту 2.8. Контракту, у випадку, якщо по факту завантаження Товару виявиться, що вартість (кількість) завантаженої партії товару менша здійсненої Покупцем передоплати, то різниця між передоплатою і вартістю завантаженої партії товару зараховується в наступні поставки Товару, або повертається на рахунок Покупця.
Отже, ТОВ «Лео Трейдінг» було здійснено оплату у відповідності до вимог контракту від № 01-02-2021 від 01.02.2021.
Отже, як вірно зазначено судом, зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів (№ UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023, № UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023, № UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023, №UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023) митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
При вирішенні спору судом також враховано, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов вірного висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов вірного висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.
Разом з тим, у постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржувані рішення №UA209000/2023/400087/2 від 16.06.2023, № UA209000/2023/400093/2 від 22.06.2023, №UA209000/2023/400126/2 від 20.07.2023, №UA209000/2023/400133/2 від 26.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №/2023/000458; №/2023/000474; №UA209140/2023/000565; №UA209140/2023/000583 є протиправними і підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо аргументів скаржника в частині стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом, 20 листопада 2023 року між АБ «АННИ КРАМАР» та ТОВ «Лео Трейдінг» укладено Додаткову угоду №4 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.06.2023 в якій вказано обсяг послуг наданих АБ «АННИ КРАМАР», в особі адвоката Крамар А.О., та згідно якої сума оплати за надані ТОВ «Лео Трейдінг» послуги становить 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
ТОВ «Лео Трейдінг» дана сума оплачена, що підтверджується Актом надання послуг № 10 від 30.11.2023 та платіжною інструкцією № 1309 від 05.12.2023.
На виконання умов Договору Адвокатом були надані відповідні послуги: аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції, підготовка та подача позовної заяви разом з додатками до суду.
В свою чергу, судом першої інстанції правильно враховано критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7500 грн є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів.
Апеляційним судом також враховано положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 308/27308/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар