17 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18527/23 пров. № А/857/1757/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя Сидор Н.Т., м. Львів) у справі № 380/18527/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОАД-ТЕХ” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ТОВ “ЛОАД-ТЕХ” звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400103/2 від 28.06.2023 та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209140/2023/000497 від 28.06.2023.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у платіжному документі №279 від 30.05.2023 у графі 70 призначення платежу не зазначено інвойсу (рахунка-фактури) згідно якого проводиться оплата, а тому неможливо цей платіжний документ пов'язати з конкретною поставкою. Вважає, що здійснення 100% передоплати за товар не підтверджено документально та не піддається перевірці.
Також апелянт зазначає, що згідно п.4.1.2. договору на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИЛЛИНГ» №9266 сторони погодили, що оплата послуг експедитора відбувається при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості послуг, проте такого документу до митного оформлення не було подано, що не дало можливості перевірити розмір транспортних витрат, які є складовою митної вартості.
Крім того, вказує, що обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом, митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 - 61 МК України, зокрема, в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не було надано оцінку зазначеним обставинам і просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 15 липня 2022 року між позивачем (Покупець) та компанією «Qingdao Hailifeng Rigging Co., Ltd» (Продавець) було укладено контракт №HLF220715LTH, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати і поставити Покупцеві продукцію власного виробництва, іменовану надалі «Товар», а Покупець згоден прийняти і оплатити Товари, що наводяться у міру потреби в окремих Специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
Відповідно до п. 2.1 контракту ціна на Товар встановлюються в доларах США і вказані в специфікації на кожну поставку до цього Контракту.
Ціни за цим Контрактом тверді і не підлягають зміні протягом терміну дії цього Контракту (п. 2.2 контракту).
Згідно п. 2.3 контракту загальна сума Контракту складається з сум кожної фактичної поставки за даним Контрактом.
Відповідно до п. 3.3.1 контракту авансовий платіж в розмірі 100% загальної вартості товару по специфікації здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації обома сторонами.
Згідно п. 4.1 контракту відвантаження товару Продавець виконує протягом 60 (шестидесяти) днів після отримання повідомлення підтверджуючого банку про оплату Покупцем товару відповідно до п. 3.3.1.
Датою відвантаження вважається дата штемпеля на товаросупровідних документах, тобто дата передачі Товару перевізнику (п. 4.2).
Відвантаження здійснюється на умовах FOB QINGDAO (назва порту відвантаження) у відповідності INCOTERMS 2000 Специфікаціям до Контракту (п. 4.3).
Відповідно до укладеної Специфікації №7 від 31 березня 2023 року загальна сума поставки товару (Стрічки текстильні з синтетичних волокон (поліестер), ткані (не трикотажні) вузькі з плоским тканим пругом з двох сторін, пофарбовані, не ворсові, не пористі, не армовані, без підкладки: POLYESTER WEBBING FOR WEBBING SLING EN 1 492-1 "D" / Стрічка поліестерова для строп EN 1492-1 "D", Yellow ЗТ 90MM - 19120 0 м.) склала 40 916,80 доларів США. Загальна вага Товару (брутто) склала 27 860 кг.
З метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці 23.06.2023 декларантом позивача (ФОП ОСОБА_1 ) була подана електронна митна декларація №UA209140/2023/000497 від 28.06.2023, в якій митну вартість товару визначено: за основним (першим) методом - за ціною Контракту, 40 916,80 дол. США.
Заявлена митна вартість товару складається з вартості товару, зазначеному в інвойсі, специфікації до контракту 40 916,80 дол. США* 36,5686 грн (курс НБУ на дату подання декларації) = 1 496 270,09248 грн, та витрат на транспортування (перевезення поза межами державного кордону України) - 252 937,34 грн, та загальна сума складає: 1 749 207,43 грн. (графа 45 МД, п. 28 ДМВ).
На підтвердження заявленої митної вартості під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: декларація митної вартості від 23.06.2023 до МД вн. №2522; пакувальний лист від 02.04.2023 б/н до інвойсу № HLF2110023LTH; рахунок-фактура комерційний інвойс № HLF2110023LTH від 02.04.2023; коносамент SZX230379078 від 09.04.2023; міжнародна товаротранспортна накладна CMR 00001 №АС1318СН/ НОМЕР_1 від 20.06.2023; міжнародна товаротранспортна накладна CMR 00001 № АС5676НІ/ AC4843XF від 20.06.2023; сертифікати якості №С230650622960066 від 28.04.2023; рахунок-фактура про наданнятранспортно-експедиційнихпослуг№LS-4491237 від 20.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4487924 від 02.06.2023; довідка про транспортні витрати № 402510 від 20.06.2023; специфікація № 7 від 31.03.2023 до контракту HLF220715LTH від 15.07.2022; специфікація № 7-1 від 02.04.2023. до контракту HLF220715LTH від 15.07.2022; специфікація № 7-2 від 02.04.2023 до контракту HLF220715LTH від 15.07.2022; зовнішньоекономічний контракт HLF220715LTH від 15.07.2022; договір на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИЛЛИНГ» №9266 від 21.10.2016; договір доручення №150121 від 15.01.2021 з брокером ФОП ОСОБА_1 ; договір на транспортно-експедиційні послуги №242511 від 02.02.2021; договір на перевезення вантажів №969 від 06.08.2022; копія митної декларації країни відправлення № 422720230000283575.
Митним органом 23.06.2023 направлено вимогу, в якій зазначено про необхідність надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування». Запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад документів поданих до митного оформлення.
На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: банківська квитанція від 30.05.2023 № 279 про сплату постачальнику товару «Qingdao Hailifeng Rigging Co. Ltd» зa контрактом №HLF220715LTH від 15.07.2022 на суму 40 916,80 доларів США; акт звірки взаємних розрахунків від 23.06.2023 між Позивачем та Qingdao Hailifeng Rigging Co., Ltd за контрактом № HLF220715LTH від 15.07.2022; інформаційний лист №405649 від 23.06.2023 ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ"; лист Позивача №190-06 від 23.06.2023 щодо питання страхування та сплати транспортних витрат; платіжна інструкція №2099907090 від 21.06.2023; договір №0220/2023 від 20.02.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг між експедитором та польською компанією FENIKS CARGO SPOLKA Z ORGANIZOVANA ODPOWIEDZIALNOSCIA, яка організовувала морське перевезення та обробку вантажу у порту перевалки, та погрузку на вантажівки; мастер коносамент № MEDUQB454567 від 09.04.2023, виданий судоплавною лінією, який за своєю суттю є договором морського перевезення; прайс-лист б/н від 30.03.2023; висновок про вартісні характеристики товару №123/245 від 22.06.2023; переклад митної декларації країни відправника №422720230000283575 від 22.06.2023; заява (лист) декларанта позивача від 27.06.2023.
За результатами розгляду МД та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400103/2 від 28.06.2023 року.
У рішенні Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33, зазначено, зокрема:
«згідно п.4.1.2. договору експедиційного обслуговування, оплата послуг експедитора відбувається при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості послуг, проте такі документи до митного оформлення не надані; - у платіжному дорученні відсутні реквізити комерційного інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію платежу.».
У зв'язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Львівська митниця прийняла картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA209140/2023/000497 від 28.06.2023.
Позивач, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною контракту №HLF220715LTH від 15.07.2022 і становила 40 916,80 доларів США, з врахуванням вартості транспортування товарів (перевезення поза межами державного кордону України) - 252 937,34 грн.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та відсутність в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
Щодо ціни товару.
Як вже було встановлено, згідно п. 1.1 контракту №HLF220715LTH від 15 липня 2022 року продавець зобов'язується продати і поставити Покупцеві продукцію власного виробництва, а Покупець згоден прийняти і оплатити Товари, що наводяться у міру потреби в окремих Специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
Відповідно до п. 2.1 контракту ціна на Товар встановлюються в доларах США і вказана в специфікації на кожну поставку до цього Контракту.
Відповідно до п. 3.3.1 контракту авансовий платіж в розмірі 100% загальної вартості товару по специфікації здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації обома сторонами.
Відповідно до укладеної Специфікації №7 від 31 березня 2023 року загальна сума поставки товару склала 40 916,80 доларів США.
Митному органу була надана банківська квитанція від 30.05.2023 №279 про оплату постачальнику товару «Qingdao Hailifeng Rigging Co. Ltd» за контрактом №HLF220715LTH від 15.07.2022 на суму 40 916,80 доларів США.
Щодо покликання митного органу у апеляційній скарзі на те, що в платіжному документі у графі «призначення платежу» містяться лише посилання на контракт, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.006980.
З огляду на вказане, доводи митниці про те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на інвойс, на підставі якого здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим.
Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки, в якій вказано, що компанія «Qingdao Hailifeng Rigging Co., Ltd» підтвердила факт отримання грошових коштів (40 916,80 доларів США) за товар згідно контракту №HLF220715LTH від 15 липня 2022 року від позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є підтвердженими.
Щодо складових митної вартості колегія судді вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Частиною п'ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
В оскаржуваному рішенні митниця вказує, що згідно п.4.1.2. договору на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИЛЛИНГ» №9266 сторони погодили, що оплата послуг експедитора відбувається при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості послуг, проте такого документу до митного оформлення не було подано, що не дало можливості перевірити розмір транспортних витрат, які є складовою митної вартості.
Відповідачем визнається, що на підтвердження вартості послуг експедитора декларантом було надано транспортні (перевізні) документи, а саме: договір на транспортно-експедиційні послуги з ТОВ «ЛАМАН ШИЛЛИНГ» №9266, договір на транспортно-експедиційні послуги №242511 від 02.02.2021, договір на перевезення вантажів №969 від 06.08.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4491237 від 20.06.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.06.2023 №LS-4487924, довідка про транспортні витрати № 402510 від 20.06.2023.
Також митниці подано платіжну інструкцію №2099907090 від 21.06.2023 на суму 155 332,70 грн. із зазначенням призначення платежу «за послуги згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4487924 від 02.06.2023», а також лист №190-06 від 23.06.2023, яким повідомлено, що послуги на наземну частину перевезення на суму 215 813,04 грн ще не сплачено.
Апеляційний суд наголошує, що умови оплати послуг експедитора стосується виключно взаємовідносин між Сторонами договору. Дана обставина жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України та це не передбачено нормами митного законодавства України.
Отже, позивачем надано достатньо документів, з яких можна встановити вартість витрат на перевезення товару, а відсутність письмового підтвердження клієнтом вартості послуг не може бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються визначення такої складової митної вартості товару як вартість перевезення.
Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення №UA209000/2023/400103/2 від 28.06.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209140/2023/000497 від 28.06.2023 є протиправними і підлягають скасуванню.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 380/18527/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар