18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/8382/23 пров. № А/857/4982/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Подлісна І.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 02 лютого 2024 року,
29 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо призначення їй з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів; періоду роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні, та щодо призначення (перерахунку) з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 відсотки відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Тернопільським апеляційним судом за № 02-25/91/2023 від 25 жовтня 2023 року; зобов'язати зарахувати їй до стажу роботи судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів; періоду роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні; зобов'язати провести перерахунок та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 02 листопада 2023 року з урахуванням вищенаведеного стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 987/0/15-23 її звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку із подання заяви про відставку. Вказує, що відповідно до рішення про призначення пенсії № 191950023068 від 02 листопада 2023 року їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), при розрахунку стажу роботи 29 років 07 місяців 09 днів у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області під час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, зокрема: половину строку навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка - 2 роки 5 місяців 8 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) на посаді стажиста Чортківського районного суду, що надавав право на призначення на посаду судді - 6 місяців 3 дні. Зазначає, що 13 листопада 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаний трудовий стаж. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 30 листопада 2023 року протиправно відмовило їй в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки вважало наявним стаж роботи на посаді судді для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання - 29 років 07 місяців 09 днів, із визначенням розміру щомісячного довічного грошового утримання - 68 відсотків суддівської винагороди.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення позивачці ОСОБА_1 з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів; періоду роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні, та щодо призначення (перерахунку) з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 відсотки відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Тернопільським апеляційним судом за № 02-25/91/2023 від 25 жовтня 2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачці ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів, період роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату позивачці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням раніше виплачених сум з 02 листопада 2023 року з урахуванням стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів, період роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Судом першої інстанції встановлено, що період стажу, який дає право для призначення на посаду судді (половина строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка - 02 роки 05 місяців 08 днів та період роботи стажиста Чортківського районного суду - 06 місяців 3 дні) є стажем, що передував призначенню позивача на посаду судді та дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування вказаного стажу та про необхідність поновлення прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка (з коефіцієнтом 0,5): дата зарахування - 13 серпня 1988 року, дата звільнення - 28 червня 1993 року, тривалість стажу становить - 02 роки 05 місяців 08 днів; періоду роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 15 вересня 1993 року, дата звільнення - 18 березня 1994 року, тривалість стажу становить - 06 місяців 3 дні, а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 02 листопада 2023 року з урахуванням вищевказаного стажу та виплачених сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді статтею 137 Закону № 1402-VIII чітко визначено перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Звертає увагу на те, що застосування норм статті 137 Закону № 1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Вважає, що відсутні правові підстави для зарахування половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка та періоду роботи стажиста Чортківського районного суду до стажу роботи судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 13 серпня 1988 року по 28 червня 1993 року навчалась за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «Правознавство», що підтверджується копіями диплома та трудової книжки.
Записами трудової книжки підтверджується, що після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_1 у період з 15 вересня 1993 року до 18 березня 1994 року працювала на посаді стажиста Чортківського районного суду Тернопільської області, що становить 6 місяців 3 дні.
Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 18 березня 1994 року ОСОБА_1 обрано суддею Чортківського районного суду Тернопільської області (на підставі наказу начальника Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації від 23 березня 1994 року № 23-К зарахована на посаду судді зазначеного суду з 18 березня 1994 року).
Постановою Верховної Ради України від 19 травня 1999 року № 673-XIV ОСОБА_1 обрана суддею Тернопільського обласного суду безстроково (відповідно до Указу Президента України від 20 серпня 2001 року № 642/2.001 на базі Тернопільського обласного суду утворено Апеляційний суд Тернопільської області).
У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Тернопільської області та утворенням Тернопільського апеляційного суду (на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017) Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведена на роботу на посаду судді Тернопільського апеляційного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 987/0/15-23 від 19 жовтня 2023 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку із подання заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку із подання заяви про відставку.
Наказом голови Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року № 217/к/тр «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Тернопільського апеляційного суду» позивача відраховано із штату Тернопільського апеляційного суду з 25 жовтня 2023 року (а.с. 14).
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25 жовтня 2023 року № 02-25/91/2023, який видано Тернопільським апеляційним судом, зазначено місця роботи та займані посади позивача, з відповідним розрахунком тривалості трудового стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- студентка денного відділення юридичного факультету Львівського державного університету з 13 серпня 1988 року по 28 червня 1993 року (тривалість стажу 02 роки 5 місяців 8 днів);
- стажист Чортківського районного суду з 15 вересня 1993 року по 18 березня 1994 року (тривалість стажу 06 місяців 3 дні);
- суддя Чортківського районного суду Тернопільської області з 18 березня 1994 року по 02 серпня 1999 року (тривалість стажу 05 роки 04 місяці 15 днів);
- суддя Тернопільського обласного суду з 03 серпня 1999 року по 26 серпня 2001 року (тривалість стажу 02 роки 24 дні);
- суддя Апеляційного суду Тернопільської області з 27 серпня 2001 року по 01 жовтня 2018 року (тривалість стажу 17 років 01 місяць 05 дні)
- суддя Тернопільського апеляційного суду з 02 жовтня 2018 року по 25 жовтня 2023 року (тривалість стажу 05 років 24 дні (а.с.15).
Сукупний трудовий стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 32 роки 06 місяців 19 днів, що відповідає записам трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , зокрема, в частині записів про навчання, про прийняття на роботу із найменуванням посад та організаційно-розпорядчих актів, які стали підставою для зарахування (відрахування) до (із) штату підприємств, установ та організацій різних форм власності, в яких працювала позивач.
Зазначені обставини встановлені рішенням Вищої ради правосуддя № 987/0/15-23 від 19 жовтня 2023 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку із подання заяви про відставку».
Як слідує з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яку видано Тернопільським апеляційним судом 25 жовтня 2023 року № 01-17/202/2013, відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1), суддівська винагорода ОСОБА_1 , станом на 01 жовтня 2023 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 196 537,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 115 610 грн; доплата за вислугу років - 80 927 грн (70 відсотків) (а.с.16).
Відповідно до рішення про призначення пенсії № 191950023068 від 02 листопада 2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», при розрахунку стажу роботи на посаді судді: 29 років 07 місяців 09 днів, в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди з 26 жовтня 2023 року довічно (а.с.31).
Як слідує з Розрахунку стажу позивача (форма РС-право, а.с. 32), при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до стажу роботи судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання не зараховано окремі періоди страхового стажу, зокрема: половину строку навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка - 2 роки 5 місяців 8 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) на посаді стажиста Чортківського районного суду, що надавав право для призначення на посаду судді, - 6 місяців 3 дні.
13 листопада 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, у якій просила зарахувати до її стажу роботи половину часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі і період роботи стажиста Чортківського районного суду, перерахувати призначене їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.18).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 10750-11045/Д-02/8-1900/23 від 30 листопада 2023 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання, оскільки наявним є стаж роботи на посаді судді для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання - 29 років 07 місяців 09 днів, із визначенням розміру щомісячного довічного грошового утримання - 68 відсотків суддівської винагороди.(а.с.19)
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, - має право подати заяву про відставку.
Стаття 137 Закону № 1402-VIII, визначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних суді з України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже вказана норма передбачає можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Проаналізуваши вказану норми у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Із матеріалів справи слідує, що відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 18 березня 1994 року ОСОБА_1 обрано суддею Чортківського районного суду Тернопільської області (на підставі наказу начальника Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації від 23 березня 1994 року № 23-К зарахована на посаду судді зазначеного суду з 18 березня 1994 року).
Постановою Верховної Ради України від 19 травня 1999 року № 673-XIV ОСОБА_1 обрана суддею Тернопільського обласного суду безстроково (відповідно до Указу Президента України від 20 серпня 2001 року № 642/2.001 на базі Тернопільського обласного суду утворено Апеляційний суд Тернопільської області). У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Тернопільської області та утворенням Тернопільського апеляційного суду (на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017) Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведена на роботу на посаді судді Тернопільського апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство, чинне на час обрання ОСОБА_1 суддею Чортківського районного суду Тернопільської області (відповідно до рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 18 березня 1994 року), не регламентувало питань щодо визначення стажу роботи, що дає судді право на відставку.
Частина перша статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХП), який набрав чинності 10 лютого 1993 року, лише визначала, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Натомість, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського обласного суду безстроково (відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 1999 року № 673-XIV) порядок визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, регламентувався частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-ХІІ, яка набрала чинності 06 квітня 1994 року, а також Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який набрав чинності 10 липня 1995 року.
Зокрема, в абзаці третьому статті 1 цього Указу було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби (ця норма діяла до 01 березня 2008 року).
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Тобто, законодавством, яке діяло в період правового регулювання спірних правовідносин Законом № 2862-ХІІ, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Як слідує з матеріалів справи, а саме з копій диплома та трудової книжки, із 13 серпня 1988 року до 28 червня 1993 року ОСОБА_1 навчалась за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, підлягає врахуванню половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «Правознавство» - 2 роки 5 місяців 8 днів.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 426/12415/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17 і від 07 вересня 2020 року у справі № 426/14458/16.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:
« 2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Вищевказане правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, у цій справі Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у пункті 26 постанови від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 (провадження № 11- 882заі19) при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому зазначено, що «при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково».
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час обрання ОСОБА_1 суддею вперше) право на зайняття посади судді районного (міського) суду мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вишу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Відповідно до наявних у трудовій книжці записів після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_1 у період з 15 вересня 1993 року до 18 березня 1994 року працювала на посаді стажиста Чортківського районного суду Тернопільської області, відповідно, на день обрання суддею мала стаж роботи за юридичною спеціальністю 6 місяців 3 дні.
Отже, додатково до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягає зарахуванню також стаж роботи за юридичною спеціальністю, що вимагався Законом № 2862-ХІІ для обрання на посаду судді районного (міського) суду, - 6 місяців 3 дні.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний стаж на посаді судді, який дає право позивачу на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 32 роки 6 місяців 12 днів:
стаж роботи на посаді судді - 29 років 7 місяців 1 день;
половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 8 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді, - 6 місяців 3 дні.
Зазначені обставини також встановлені рішенням Вищої ради правосуддя № 987/0/15-23 від 19 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21, від 29 червня 2022 року у справі № 620/541/21, від 13 квітня 2022 року у справі № 420/1840/21, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення позивачу з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка - 02 роки 05 місяців 08 днів; періоду роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 06 місяців 3 дні, та щодо призначення (перерахунку) з 02 листопада 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 відсотки відповідно до Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Тернопільським апеляційним судом за № 02-25/91/2023 від 25 жовтня 2023 року.
З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наяність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка - 02 роки 05 місяців 08 днів, період роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 06 місяців 3 дні, а також зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням раніше виплачених сум з 02 листопада 2023 року з урахуванням стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана - 02 роки 05 місяців 08 днів, період роботи стажиста Чортківського районного суду: дата зарахування - 06 місяців 3 дні.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/8382/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.