18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14447/22 пров. № А/857/2656/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (суддя - Москаль Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 протокол № 10 у частині ухвалення датою квартирного обліку полковника ОСОБА_1 із 06.11.2015; визнати протиправним та скасувати п. 5.1 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 № 781-АД у частині перенесення дати перебування на квартирному обліку в житловій комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковника ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 06.11.2015; зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із 03.03.1995; стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 17500 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року Адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п. 4 рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 протокол № 10 у частині ухвалення датою квартирного обліку полковника ОСОБА_1 із 06.11.2015. Визнано протиправним та скасовано п. 5.1 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 № 781-АД у частині перенесення дати перебування на квартирному обліку в житловій комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковника ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 06.11.2015. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 08410370) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного як таких, що перебувають на обліку із 03.03.1995 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині стягнених судових витрат, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 грн. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту сплати 17500 грн. на правничу допомогу. Вказує, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, на користь якої ухвалене рішення. Вважає, що з урахуванням предмету спору, обсягу наданих послуг адвокатом, що підтверджено належними доказами, фактичних обставин справи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності, вважає, що розмір витрати підлягає стягненню у повному обсязі.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 з 26 травня 1987 року по теперішній час проходить військову службу, що підтверджується довідкою про проходження служби. (а.с. 25-27). Так, з 06 листопада 2015 року по на даний час позивач проходить військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ( АДРЕСА_3 ).
За час проходження військової служби, Позивач у складі сім'ї, як особа незабезпечена житлом, у відповідності до вимог діючого законодавства, перебуває на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов у підрозділах Збройних Сил України із 03.03.1995.
Відповідно до рішення від 19.02.2014, оформленого протоколом № 1 (а.с. 37), житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула питання про зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 та вирішила «відповідно наказу начальника Львівського гарнізону від 29.11.2013р. № 57 та документів облікової справи зарахувати полковника ОСОБА_1 на квартирний облік до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з членами його сім'ї із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку для отримання житла на загальних підставах з 03.03.1995 року» (а.с. 37). Також, включено полковника ОСОБА_1 у список осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, як такий, що прослужив більше 25 календарних років з 27.06.2012, складом сім'ї 4 особи.
У період із 05.05.2015 по 06.11.2015 ОСОБА_1 був направлений на службу до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), що підтверджується довідкою про проходження служби (а.с. 25-27).
Згідно довідки, виданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси № 94 від 20.11.2015 (а.с. 39), ОСОБА_1 не перебував на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_2 та житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.
Відповідно до рішення від 27.11.2015, оформленого протоколом № 9 (а.с. 41), житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула рапорт ОСОБА_1 про зняття його з квартирного обліку та вирішила:
«5. Розгляд рапорту полковника ОСОБА_1 від 27.11.2015 року вх. № 9324 про зняття з квартирного обліку.
Постановили: на підставі п. 2.18 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30.11.2011р.(зі змінами), наказу № 758 Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.09.2015 року та наданих документів, зняти з квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 разом з членами його сім'ї, у зв'язку з його переміщенням до нового місця служби та видати облікову справу на руки для прийняття на квартирний облік за новим місцем служби.
Голосували: «за» - одноголосно. Постанова прийнята».
Згідно довідки КЕВ м. Львів від 11.12.2015 № 97, полковник ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.03.1995 по 27.11.2015, складом сім'ї 4 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 27.06.2012 (а.с. 42).
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) від 04.04.2022, інформація про надходження на адресу військової частини НОМЕР_2 у період з травня по листопад 2015 року облікової (житлової) справи полковника ОСОБА_1 відсутня. Зазначений військовослужбовець на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_2 не перебував.
Відповідно до рішення від 23.12.2015, оформленого протоколом № 15 (а.с. 44), житлова комісія Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного розглянула рапорт ОСОБА_1 від 22.12.2015 про зарахування на квартирний облік та вирішила: «зарахувати на квартирний облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку п-ка ОСОБА_1 з 03.03.1995, складом сім'ї 4 особи, згідно наданої довідки КЕВ м. Львів від 11.12.2015 № 97, на підставі п. 6 ст. 34 ЖКУ та включити в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, на підставі п. 4.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, як такого, що прослужив 25 і більше календарних років - з 27.06.2012; включити у списки осіб, які користуються правом на першочергове одержання жилих приміщень з визначеним терміном очікування житла (протягом 2-х років) в зв'язку з набуттям статусу учасника бойових дій та тримання контузії під час виконання службових обов'язків, на підставі п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - з 23.12.2015».
Відповідно до п. 1 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного № 18-АД від 15.01.2019, затверджено рішення житлової комісії Національної академії імені гетьмана Петра Сагайдачного про зарахування на квартирний облік військовослужбовців національної академії та членів їх сімей та включити їх у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень із 27.06.2012 та 23.12.2015 відповідно (а.с. 45).
Відповідно до рішення від 03.08.2021, оформленого протоколом № 7 (а.с. 49), житлова комісія Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного розглянула питання про надання (відмову) грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення військовослужбовцям та вирішила: «надати жилу площу для постійного проживання полковнику ОСОБА_1 , який перебуває на квартирному обліку з 03.03.1995 за № 16, шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на склад сім'ї 3 особи, згідно наданої заяви від 07.06.2021 № 14, з подальшим зняттям з квартирного обліку після отримання грошової компенсації». Це рішення погоджене наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного № 503-АД від 06.08.2021 (а.с. 50).
27.08.2021 КЕВ м. Львова листом за вих. № 3683 на адресу відповідача повідомило про проведення перевірки облікової справи ОСОБА_1 , під час якої виявлено недоліки, у тому числі не зарахування на квартирний облік під час проходження військової служби в АДРЕСА_4 у період з 05.05.2015 по 06.11.2015 (тобто упродовж 6 місяців) - підстава для не зарахування попереднього часу перебування на обліку - абз. 2 п. 2.14 розділу ІІ «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 (була чинною до 2018 р.). Вказаним вище листом від 27.08.2021, у тому числі, повідомлено про неможливість здійснення розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та повернення для опрацювання облікової справи полковника ОСОБА_1 (а.с. 51-52).
Відповідно до рішення від 30.11.2021, оформленого протоколом № 10 (а.с. 53), житлова комісія Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного розглянула питання про перенесення черговості на отримання житлового приміщення та вирішила:
«Згідно документів квартирної справи п-ка ОСОБА_2 датою квартирного обліку вважати 06.11.2015 року згідно довідки про проходження служби (трудову діяльність).»
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного № 781-АД від 16.12.2021 «Про зарахування військовослужбовців Національної академії сухопутних військ та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, внесення змін до облікових справ військовослужбовців, зняття їх з обліку, виключення квартир із числа службового житла Міністерства оборони України» (а.с. 54) вирішено:
« 5.1 Перенести дату перебування на квартирному обліку в житловій комісії Національної академії сухопутних військ полковника ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 06.11.2015 згідно довідки про проходження служби (трудову діяльність)».
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянтом оскаржується рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині - щодо задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Таким чином апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано:
1) договір про надання правової допомоги № 05/01/2022 від 05.01.2022, укладений між Адвокатським бюро «Романушко П.П.» в особі керівника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі - Клієнт). Відповідно до пункту 1.1 цього Договору адвокатське бюро в порядку та на умовах, визначених даним Договором зобов'язується надати Клієнту правову допомогу, що пов'язана із представництвом інтересів у суді під час розгляду та вирішення судової справи за позовом клієнта до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про скасування рішення Житлової комісії Академії від 30.11.2021 року № 10 у частині зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік в загальну чергу з 06.11.2015 року та зобов'язання відповідача до вчинення дій (далі - правнича допомога), а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання умов даного Договору. Згідно з п. 1.1 Протоколу узгодження вартості послуг за Договором № 05/01/2022 за надання послуг, передбачених договором, клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі в сумі 17500 грн. Вказана сума сплачується клієнтом незалежно від результату розгляду судової справи, що становить предмет договору;
2) акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги № 05/01/2022 від 05.01.2022 у справі про визнання протиправним і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії від 01.04.2022 з переліком наданих послуг: - вступна консультація; - ознайомлення з наданими клієнтом документами; - підготовка адвокатського запиту до військової частини НОМЕР_2 ; - підготовка адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - підготовка адвокатського запиту до КЕЧ м. Одеса; - надіслання адвокатських запитів засобами поштового зв'язку; - аналіз відповідей на адвокатські запити; - здійснення правового аналізу матеріалів справи, обставин справи, судової практики та надання у зв'язку із цим правової інформації та роз'яснень з правових питань; - підготовка позовної заяви; - формування пакету документів і виготовлення копій (сканкопій) в якості додатків до позовної заяви; - надіслання позовної заяви на адресу суду. Загальна вартість робіт визначена фіксованою сумою у розмірі 17500 грн.
3) квитанція № 36572199 від 13.01.2022 на суму 17500 грн.
Аналізуючи докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.
З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Слід зазначити, що відповідно до згаданого акту виконаних робіт суд зауважує, що виконання робіт, зафіксованих в пунктах 10, 11, 12 акту (здійснення правового аналізу матеріалів справи, обставин справи, судової практики та надання у зв'язку із цим правової інформації та роз'яснень з правових питань) не зрозуміло яким чином пов'язані із розглядом цієї конкретної справи у суді.
Слід зазначити, послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду
Визначені пунктом 6, 14,15 акта (надіслання адвокатських запитів засобами поштового зв'язку; надіслання адвокатських запитів засобами поштового зв'язку; надіслання позовної заяви на адресу суду) не є витратами на правничу допомогу.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, ця справа відноситься до справ незначної складності, тому розмір витрат, який зазначений адвокатом, не є пропорційний до виконаної роботи. Також слід вказати, що справа цієї категорії є такою, що не потребує значного часу для підготовки/написання позовної заяви.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає що сума витрат позивача на правову допомогу у розмірі 17500 грн у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 5000 грн.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким частково задовольнив вимогу позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга на додаткове рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №380/14447/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха