18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6165/23 пров. № А/857/2429/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (суддя - Мірінович У.А., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" у вересні 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100333/2 від 15.06.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції), і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів у відповідності до частини третьої статті 53 МК України. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №0912202201 від 09.12.2022, укладеного між компанією "ICE FRESH SEAFOOD" (Ісландія) та Приватним підприємством "Приватне мале підприємство "Лотос" (Україна) позивачем на митну територію України ввезено товар - рибну продукцію.
15.06.2023 з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: риба морожена, напатрана, з головою, скумбрія (Scomber scombrus), розмір 500+, дата виробництва - серпень - вересень 2022 року, вага нетто 19530,00 кг, торговельна марка - ICE FRESH SEAFOOD, виробник Sildarvinnclan hf, країна походження Ісландія, позивачем було подано електронну митну декларацію №23UA209230063779U9 від 15.06.2023 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 2,0 дол. США/кг.
Як слідує з матеріалів справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи:
- CMR б/н від 13.06.2023;
- інвойс №90324943 від 19.05.2023;
- прайс-лист б/н від 19.05.2023;
- пакувальний лист від 19.05.2023;
- сертифікат якості/декларація виробника від 19.05.2023;
- сертифікат походження № IS - 055273-1 від 19.05.2023;
- міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0323117/L2-12500 від 13.06.2023;
- пре-експортний сертифікат № РХ 23235 від 13.06.2023;
- митну декларацію країни відправлення 23LTLC0100EK19DСF0 від 13.06.2023;
- договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28-2020 від 20.01.2020;
- заявка №1 від 12.06.2023;
- рахунок на оплату №83 від 15.06.2023;
- довідка про транспортні витрати №1 від 15.06.2023;
- договір №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100333/2 від 15.06.2023, у гр. 33 якого зазначено: “Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана митна вартість не може бути з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- у фактурі від 19.05.2023 №90324943 зазначено замовлення, яке до митного оформлення не подавалось;
- відповідно до 1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) продавець надає прайс-лист, який до митного оформлення не подавався;
- відповідно до 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) відсутні умови поставки CFR - Klaipeda;
- в п.6.2 договору вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціні товару, проте, у товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу;
- відсутній договір перевезення;
- в декларації країни відправлення та фактурі різні суми (в експортній декларації зазначено 36216,97 Євро, що становить 37928,27 доларів США, а у фактурі зазначено - 39 060,00 доларів США);
- в рахунку на перевезення зазначений договір на перевезення №28-2020 від 20.01.2020, а в МД в гр.44-заявлено від 08.01.2020 № 29-2020;
- відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.1623 CMR-зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника - відсутні реквізити. Дана графа незаповнена, неможливо перевірити правильність застосування числових значень митної вартості. Неможливо перевірити факт договірних відносин суб'єктів ЗЕД.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до статті 53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу документів декларантом не надано.
В оскаржуваному рішенні вказано, що у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МК України.
У зв'язку із неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 6 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України).
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209230/2023/045261 від 01.05.2023, де вартість такого товару становить 2,20 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи, декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.
Стосовно поданого декларантом переліку документів вимогам частини другої статті 53 МК України, слід зазначити:
на виконання пункту 1 цієї норми подано декларацію митної вартості №23UA209230063779U9 від 15.06.2023 з вказівкою на документи, що підтверджують заявлену митну вартість (графа 44 декларації митної вартості);
на виконання пункту 2 - зовнішньоекономічний договір (контракт) №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 (а.с. 20-22 зворот);
на виконання пункту 3 - рахунок-фактура (інвойс) №90324943 від 19.05.2023 (а.с. 14, 14 зворот);
на виконання пункту 4 - згідно рахунку №90324943 від 19.05.2023 оплата за поставлений товар повинна бути здійснена в порядку відтермінування - протягом 30 днів з дати виставлення рахунку;
на виконання пункту 6 - автотранспортна накладна - CMR б/н від 13.06.2023; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28-2020 від 20.01.2020; заявка №1 від 12.06.2023; рахунок на оплату №83 від 15.06.2023; довідка про транспортні витрати №1 від 15.06.2023 (а.с. 23-25 зворот);
страхові документи, судом не встановлено їх подання;
інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, крім вже вказаних, прайс-лист б/н від 19.05.2023; пакувальний лист від 19.05.2023 (а.с. 15,15 зворот);
ліцензія на імпорт товару не подавалась, оскільки товар не підлягає ліцензуванню.
Крім того, разом з митною декларацією додатково були надані і інші документи, що стосуються ціни товару та його якості: сертифікат якості/декларація виробника від 19.05.2023; сертифікат походження № IS - 055273-1 від 19.05.2023; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0323117/L2-12500 від 13.06.2023; пре-експортний сертифікат № РХ 23235 від 13.06.2023; митна декларація країни відправлення 23LTLC0100EK19DСF0 від 13.06.2023 (а.с. 17-19).
Перелік цих документів наведений також у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001647 (а.с. 12).
Відтак, митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару.
Щодо доводів апелянта про неподання позивачем митному органу замовлення, то слід зазначити, що замовлення на поставку не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, а тому не має жодного значення для числових визначень митної вартості.
Більш того, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості і в цьому переліку не має замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у згаданій статті.
Щодо не подання позивачем до митного оформлення прайс-листа, то позивачем надано прайс-лист б/н від 19.05.2023 та пакувальний лист від 19.05.2023, що також відображено відповідачем у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001647.
Стосовно доводів митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) не передбачено умов поставки CFR- Klaipeda, то за умовами пункту 4.1 договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 поставка товару здійснюється, серед іншого, на умовах CІF-Kлайпеда, CFR-Гданськ.
По рахунку фактурі №90326494 від 21.06.2023 поставка товару здійснювалась на умовах CFR-Klaipeda вартість і фрахт. Фактично поставка на умовах CFR визначена умовами договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022, проте до іншого місця призначення Kлайпеда.
Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Incoterms 2020 на умовах поставки CFR вартість і фрахт, продавець доставляє товар на борт судна. Ризик втрати або товару переходить від продавця до покупця, коли товар опиняється на борту судна. Продавець повинен укласти договір і оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у зазначений порт призначення. CIF вартість, страхування і фрахт, те ж саме, що й CFR, але з тим доповненням, що продавець також повинен забезпечити мінімальне страхове покриття ризику втрати товару покупцем або пошкодження товару під час перевезення.
З огляду на це, умови поставки CFR-Klaipeda не впливають на можливість перевірки числових значень митної вартості за вказаних у цій справі умов. Витрати на страхування не заявлялися, а транспортування до порту Klaipeda покладалися на покупця і підтверджені належними та допустимими доказами.
Стосовно доводів митного органу щодо відсутності у комерційному інвойсі даних щодо складових вартості товару, суд зазначає, що Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Слід зазначити, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. А тому, всі дані необхідні для ідентифікації імпортованого товару (якісні та кількісні характеристики), ціни товару, умов поставки та оплати, покупця та продавця чітко визначено у рахунку №90324943 від 19.05.2023.
Пункт 6.2. Договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 передбачено, що вартість тари та упаковки входить у ціну товару.
Основними документами, в яких зазначається вартість товару є: інвойс №90324943 від 19.05.2023, прайс-лист б/н від 19.05.2023, митна декларація країни відправлення 23LTLC0100EK19DСF0 від 13.06.2023, лист Відправника від 22.06.2023.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем до митного договору перевезення, оскільки на підтвердження понесених витрат на транспортування товару уповноваженою особою декларанта надано митному органу автотранспортну накладну - CMR б/н від 13.06.2023; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортним №28-2020 від 20.01.2020; заявку №1 від 12.06.2023; рахунок на оплату №83 від 15.06.2023; довідку про транспортні витрати №1 від 15.06.2023.
На підтвердження транспортних витрат позивачем до митної декларації додано рахунок на оплату №83 від 15.06.2023 та довідку про транспортні витрати №1 від 15.06.2023.
У рахунку на оплату №83 від 15.06.2023, виставленому виконавцем по договору на транспортно-експедиційні послуги №28-2020 від 20.01.2020 ФОП ОСОБА_1 , зазначено вартість транспортування до кордону 45000,00 грн (м. Клайпеда, Литва - м/п Яготин, Україна) та по території України 15000,00 грн (м/п Яготина, Україна - м. Тернопіль, Україна). Такі ж відомості зазначені у довідці про транспорті витрати №1 від 15.06.2023.
Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Щодо незаповнення граф 16, 23 CMR (в яких зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника), то суд зауважує, що факт договірних відносин суб'єктів підтверджено графами 1, 2 CMR (зазначено відправника та одержувача), графа 5,6 CMR (згідно якого інвойсу здійснюється доставка товару, який саме товар доставляється); графа 25 CMR (транспортний засіб, що здійснює доставку товару. Проте, відповідач, знову ж не вказує, яким чином відомості про перевізника, які не заповнені в CMR, впливають на заявлену митну вартість імпортованого товару.
Саме тому, відсутність заповнених граф 16,23 CMR жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.
Також суд зауважує, що відповідач не вказав, яким чином такі недоліки стосовно умов поставки впливають на митну вартість імпортованого товару, а тому апеляційний суд не вважає їх істотними та такими, що вказують на розбіжності в числових значення митної вартості, позаяк такі є витратами продавця і включаються саме продавцем до ціни товару.
Щодо посилання відповідача про те, що в декларації країни відправлення та фактурі різні суми, слід зауважити наступне.
Експортна декларація ЕХ-1 це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер.
Декларантом було надано митну декларацію №23UA209230063779U9 від 15.06.2023 та митну декларація країни відправлення 23LTLC0100EK19DСF0 від 13.06.2023, які давали змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити законність доставки товару.
Вартість поставленого товару у митні декларації країни відправлення 23LTLC0100EK19DСF0 від 13.06.2023 вказана у валюті Євро, що в перерахунку на день відправлення (оформлення митної декларації) еквівалентно вартості товару зазначеному в фактурі №90324943 від 19.05.2023 у валюті долари США.
Вищенаведене свідчить про відсутність у поданих документах розбіжностей чи неточностей.
При цьому, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
З огляду на це, надані декларантом позивача докази витрат на транспортне перевезення імпортованого товару є допустимими і достатніми доказами на підтвердження відповідних витрат на перевезення товарів, які включені до митної вартості товару.
Апеляційний суд погоджується, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про недоліки та розбіжності у документах, чи неподання таких.
Колегія суддів не встановила у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Також суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Колегія суддів зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО “Інспектор” та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.
Апеляційний суд резюмує, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100333/2 від 15.06.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак його слід визнати протиправним та скасувати.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №500/6165/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха