Справа № 240/5597/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
18 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
в березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати частини грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у вигляді частини грошового забезпечення за період 29.01.2020 року по 25.03.2021 року у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 26.03.2021 року.
Під час проходження військової служби позивачу не виплачувалося грошове забезпечення в повному обсязі, з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що стало предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/8607/22.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року у цій справі №240/8607/22 позов задоволено частково та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 :
здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2020 перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
здійснити з 01.01.2021 по 25.03.2021 перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набуло чинності відповідно до Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року і 06.03.2024 року виплачено позивачу додатково грошове забезпечення на загальну суму 39 296,24 грн.
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини такого доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (надалі - Закон № 2050-III), що були чинні на день виникнення спору.
За приписами ст.2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що вказані кошти виплачені на виконання судового рішення, а тому не можуть вважатися доходами в розумінні вимог Закону № 2050-III.
Так, у зазначеному судовому рішенні прямо вказано про наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за, що спірні кошти мають статус індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року. Тобто, судовим рішенням підтверджено право позивача на доплату до його щомісячного грошового забезпечення за спірний період. Такі виплати не мають разового характеру і в розумінні вимог Закону № 2050-III є грошовими доходами, що підлягають компенсації зв'язку з порушенням термінів їх виплати - у разі затримки на один і більше календарних місяців.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права позивача, зумовленого виплатою відповідачем частини грошового забезпечення з порушенням термінів за період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року. Така частина грошового забезпечення позивачу була виплачена лише 06.03.2024 року.
Суд враховує, що відповідно до вимог ст.3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до вимог п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (надалі - Порядок N 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Станом на 29.01.2020 року у позивача було відсутнє право на дохід у вигляді частини грошового забезпечення на загальну суму 39 296,24 грн. Вказаний дохід на загальну суму 39 296,24 грн. - це сумарне визначення частини грошового забезпечення Позивача за весь період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року.
В розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку N 159 у позивача право на компенсацію доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати частини грошового забезпечення за відповідний місяць виникло лише з наступного календарного місяця за умови відповідного індексу інфляції за відповідний календарний місяць.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що порушене право підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у вигляді недосплаченої частини грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.03.2021 року у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.