Справа № 240/550/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
17 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа - громадська організація "Проти придурків та ідіотів", до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невнесення до матеріалів пенсійної справи інформації про те, що ОСОБА_1 не працює згідно його заяви від 24 вересня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, внести до матеріалів пенсійної справи інформацію про те, що ОСОБА_1 не працює згідно його заяви від 24 вересня 2018 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 24 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з письмовою заявою, направленою електронною поштою, про перенесення терміну виплати пенсії на більш раніший, в якій вказував, що не працює, інших доходів не має. Водночас, відповідач, маючи інформацію про відсутність у заявника заробітку у 2018 році, визнав достатність поданої заяви про те що пенсіонер не працює, врахував непрацюючий статус заявника, та переніс дату виплати пенсії на 11 число кожного місяця, однак до матеріалів пенсійної справи інформації про те, що ОСОБА_1 не працює не вніс.
Відповідач та третя особа не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 19.11.2009 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з 05.02.2014 переведений на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
24.09.2018 позивач направив на електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заяву, в якій вказав, що отримує пенсію по інвалідності в Коростишівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, не працює, інших доходів не має. Пенсія йому виплачується 21 числа кожного місяця, однак дана дата виплати пенсії не дозволяє йому своєчасно розраховуватись за комунальними та іншими платежами, строк сплати яких визначено до 5-10 числа наступного місяця. В зв'язку з викладеним просив переглянути строки виплати йому заробітної плати.
Відповідач листом від 05.10.2018 №Х-4274 повідомив ОСОБА_1 , що його звернення з приводу зміни дати виплати розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та вказав, що відповідно до ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії виплачується щомісячно у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія. Також вказано, що враховуючи прохання позивача та згідно черговості отримання пенсії шляхом зарахування на рахунки у банківських установах, з листопада 2018 року йому встановлено дату виплати пенсії 11 число.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення до матеріалів пенсійної справи інформації про те, що ОСОБА_1 не працює згідно його заяви від 24.09.2018 протиправною, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права. Так, у відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відсутні підстави для внесення до матеріалів пенсійної справи відомостей про те, що ОСОБА_1 не працює.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п.2.21. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв'язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки.
У разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).
У разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.
Отже, для забезпечення виплати пенсій у належних розмірах, передбачених законодавством, та з метою попередження переплат пенсійних виплат одержувачам пенсій необхідно своєчасно повідомляти органи Пенсійного фонду про факт працевлаштування чи звільнення з роботи.
Встановлено, що позивач при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою від 24.09.2018 про перенесення дати виплати пенсії, вказав лише те, що він не працює. Будь яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт звільнення позивача з роботи (припинення зайнятості) відповідачу не надано, як і не вказано дати такого звільнення.
Позивач не заперечує, що він не звертався до відповідача про визнання його непрацюючою особою, протягом десяти днів після звільнення. Зазначає, що наказ про звільнення оскаржував в судовому порядку, в суд подав оригінал такого наказу, трудову книгу у роботодавця не забирав.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні підстави для внесення до матеріалів пенсійної справи відомостей про те, що ОСОБА_1 не працює.
При цьому, для проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі звільненням, позивач може звернутись із відповідною заявою та документами, що ідентифікують особу (паспорт), а також про припинення трудової діяльності до територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.