Справа № 120/16178/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
17 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у відмові ОСОБА_2 в перерахунку її пенсії по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три календарні роки, що передують призначенню їй пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме 2020-2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити з 09 травня 2023 року пенсію по віку ОСОБА_2 її пенсію по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три календарні роки, що передують призначенню пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме 2020-2022 роки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу з 2013 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що відповідач та суд першої інстанції не заперечують, та який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше у вересні 2023 року та набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.
У даних спірних правовідносинах позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ. Тому, це не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу була призначена інша пенсія за іншим законом, а тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону № 1058-IV).
Враховуючи те, що позивачу пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, відтак наявні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки. Таким чином, в межах спірних правовідносин має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, а тому, оскільки раніше під час обчислення пенсії позивачу показник середньої заробітної плати (доходу) Україні не враховувався, виключається можливість врахування іншого показника ніж за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком в листопаді 2022 року.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, позивач отримує пенсію за віком обчислену відповідно до пункту 2 частини 1 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині зниженням пенсійного віку, як особі, яка має стаж роботи із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1. Вказав, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 04.03.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обчислену відповідно до пункту 2 частини 1 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині зниженням пенсійного віку.
У зв'язку з досягненням пенсійного віку, у вересні 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пеннсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
26.09.2023 відповідач листом №16257-14328/Д-02/8-0200/23 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що позивач вже одержує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах з 2013 року.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон - №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відтак, законодавством України передбачено чотири види пенсій, а саме: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія за вислугу років.
Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктами 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 25, 40 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Тобто особи, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а також на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону №1058-IV.
При цьому, положеннями статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу років). Повторне призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV діючим законодавством не передбачено.
Встановлено, що з 04.03.2013 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, при цьому, в умовах призначення враховано розділ ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідно до якого, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII застосовано в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, не є обґрунтованими доводи позивача про те, що пенсія їй призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, оскільки матеріалами справи підтверджується, що з 2013 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону №1058-ІV, а положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII застосовано в частині визначення права на пенсію.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку.
Оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону №1058-ІV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №185/1389/17, від 27.03.2020 року у справі №335/8983/17, від 15.05.2020 року у справі №334/13/16-а.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.