Справа № 727/3339/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бойко М.Є.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
18 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Київ, поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області - капрала поліції Корнецького Івана Романовича про скасування постанови серії ЕНА №1722358 від 23.03.2024 року та закриття справи про адміністративне правопорушення,
в квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Департаменту патрульної поліції м. Київ, поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області - капрала поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕНА №1722358 від 23.03.2024 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
12 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №1722358 від 23.03.2024 року вбачається, що екіпажем патрульної поліції 22.03.2024 року, о 23 год. 41 хв., у м. Чернівці, по вул. Героїв Майдану, 18 виявлено, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом Mitsubishi FY06LUL, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином, останній порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн. (за порушення вимог п.2.1.а ПДР України).
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
За змістом п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно диспозиції ч.2 ст. 126 КУАП відповідальність особи настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Тобто, необхідною умовою адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП є відсутність у особи права керування певною категорією транспортних засобів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
Так, за приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами першою та четвертою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
За приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів дослідила долучений відповідачем відеозапис, відповідно до якого позивач після зупинки автомобілю, в якому він перебував, пояснив працівникам поліції, що він «підвозить жінку» (23:41:36 год. відеозапису).
Судова колегія зазначає, що жодних заперечень щодо керування саме ним цим автомобілем він не висловлював, такого факту не спростовував та підтвердив відсутність у нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а тому його протилежні твердження не можуть бути прийняті судом до уваги.
Стосовно наданих пояснень ОСОБА_3 , то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вказана громадянка не вказувала зазначених обставин. Доводи ОСОБА_3 про те, що саме вона керувала транспортним засобом з'явились лише під час розгляду справи в суді, які колегія суддів розцінює як намагання ввести суд в оману та звільнити ОСОБА_1 від відповідальності.
Надаючи оцінку посиланням позивача та його адвоката на те, що у постанові серії ЕНА №1722358 від 23.03.2024 року не вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис правопорушення, суд зазначає наступне.
За приписами частин 2, 3 та 9 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Із аналізу зазначених норм КУпАП вбачається, що вимога стосовно наявності в постанові у справі про адміністративне правопорушення відомостей щодо фіксації правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису), викладена в частині 4 ст.283 КУпАП, стосується постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Проте, у даному випадку постанова винесена по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17.
Таким чином, вищезазначений відеозапис є допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення оскільки отриманий у відповідності до вимог ст.ст.31, 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Крім того, слід зазначити, що у постанові №1722358 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 зазначено, що до неї додається відеозапис 476517, отже вона містить інформацію про фіксацію правопорушення.
Стосовно посилання апелянта на постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.05.2024 у справі №727/3095/24, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. (ч.7 ст.78 КАС України)
Суд апеляційної інстанції вважає, що положення про звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішення. Адміністративні суді не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведенні у чинних судових рішеннях, зокрема, у справах про адміністративне правопорушення.
Адміністративний суд повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з урахуванням водночас наявних у справі доказів та застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Відтак, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1722358 від 23.03.2024 року є правомірною, а підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.