Справа № 620/5612/22 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
17 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі №620/5612/22, в частині покладення на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради зобов'язання виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь позивача разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 7354,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.
Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 17 червня 2024 року, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
На виконання вказаного рішення суду Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради здійснено нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, розмір якої становить 7354,00 грн. та виплата якої не здійснюється у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування (а.с. 45).
Позивач, вважаючи, що в даній ситуації наявні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України, де вказано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч.2 ст. 378 КАС України).
Згідно з ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, ст. 378 КАС України визначено підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.
Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Втім, заявником не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду.
Водночас, встановлення порядку і способу виконання судового рішення повинно забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Зі змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року слідує, що судом не визначався розмір належних до виплати позивачу сум, а розмір недоотриманих позивачем коштів, який просить стягнути позивач у зв'язку зі встановленням способу і порядку виконання рішення, було обраховано Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради вже після розгляду справи по суті.
Крім того, як було вірно зауважено судом першої інстанції, обраний позивачем спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь позивача разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 7354,00 грн. не відповідає предмету розгляду справи та не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
До того ж, варто зауважити, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі № 620/5612/22 в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7354,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю щодо недоплати позивачу, як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, було відмовлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду, а отже правову оцінку судом першої інстанції обставинам справи надано вірно та порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи допущено не було.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 382 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.