Справа № 620/17622/23 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №254150026988 від 25.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 18.09.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 41-42).
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було розглянуто документи позивача та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.09.2023 № 254150026988 (а.с. 44).
Підставою прийняття вказаного рішення слугували відсутність необхідного пенсійного віку та пільгового стажу, вказано, що страховий стаж особи становить 25 років 10 місяців 14 днів, в т. ч. пільговий стаж по Списку №1 складає 4 роки 4 місяці 25 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди догляду за дитиною 15.03.1998 р.н. до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту; періоди роботи з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при звільнені печатка нечитабельна. Необхідно надати уточнюючі довідки. За доданими документами до пільгового стажу зараховані всі періоди.
Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача листом від 27.09.2023 № 2500-0205-8/64006 (а.с. 43).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач досягла необхідного віку та у неї був наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також, апелянт зазначає, що за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснювався ГУ ПФУ в Запорізькій області, а не ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта частково обґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (набув чинності з 01.04.2015, далі - Закон № 213-VIII) передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції до 11.10.2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017) (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом № 2148-VIII у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII.
В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Конституційним Судом України згідно пункту 3 вищевказаного рішення було вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону № 213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача, зокрема, щодо пенсійного віку у жінок, який складає 45 років та наявності страхового стажу, який складає не менше 15 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону № 213-VIII та 50 років пенсійного віку і не менше 20 років страхового стажу за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII,
Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини другої статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.
Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, до даних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, щодо пенсійного віку, який складає для жінок - 45 років, щодо стажу роботи не менше 15 років, з них за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України не менше 7 років 6 місяців. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Як вбачається зі спірної відмови в призначенні пенсії № 254150026988 від 25.09.2023 підставою прийняття вказаного рішення слугували відсутність необхідного пенсійного віку та пільгового стажу.
Щодо пільгового стажу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 250, від 30.06.1998 № 982, від 07.02.2000 № 223, від 29.01.2003 № 137, від 27.04.2006 № 571, від 10.09.2008 № 831 (з наступними змінами) було встановлено, зокрема, що особам, які і постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2010 № 173, підрозділ 1 розділу XXII Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, було доповнено позицією « 22.1-1г працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ».
Таким чином, для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) в зоні відчуження з 01.01.2004 при наявності відповідних документів, зараховуються в полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується в страховий стаж в одинарному розмірі, як це передбачено Законом № 1058-ІV.
У силу вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, із викладених правових норм убачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності відомостей в ній - уточнюючі первинні документи.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження пільгового стужу позивача для призначення пенсії було надано трудову книжку НОМЕР_1 , згідно якої, серед інших, підтверджується стаж роботи позивача в Комунальному підприємстві «Славутич-Чорнобильторг» з 19.02.2003 по 24.06.2003 та в ДП «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» з 26.09.2018, довідку Архівного відділу Виконавчого комітету Славутицької міської ради від 16.11.2022, довідку ДСП «Чорнобильська АЕС» № 1097/01090250-2023 від 04.04.2023 (а.с. 9-18).
Також, позивачем надано довідки ДСП «Чорнобильська АЕС» № 47-9703 від 13.09.2023, № 47-9750 від 25.10.2023, які підтверджують роботу позивача за списком № 1 з 26.09.2018 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 30.09.2023. Одночасно вказано простій з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 20.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021, відпустку без збереження заробітної плати з 24.09.2022 по 03.10.2022 та з 19.09.2023 по 01.10.2023 (а.с. 19, 20).
Колегія суддів зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом підпунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відтак, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача у даній справі.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Отже, особи зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2, відповідно до пунктів «а» або «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Колегія суддів зауважує, що період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 19.02.2003 по 24.06.2003, з 26.09.2018 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 30.09.2023 підтверджується записами трудової книжки позивача та наданими документами, а тому підлягає зарахуванню (за виключенням періоду простою з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 20.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021, відпустки без збереження заробітної плати з 24.09.2022 по 03.10.2022 та з 19.09.2023 по 01.10.2023) як стаж роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) (7 років 5 місяців 21 день).
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в рішенні про відмову в призначенні пенсії № 254150026988 від 25.09.2023 вказано, що стаж позивача по списку № 1 робота ЧАЕС становить 4 роки 4 місяці 25 днів.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною 15.03.1998 р.н. до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкове зазначення відмітки про отримання паспорту дитини чинне законодавство не передбачає, оскільки надає право вибору заявнику між свідоцтвом про народження та паспортом.
Таким чином, період догляду за дитиною 15.03.1998 р.н. до досягнення нею трирічного віку підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.4 вищенаведеної Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при звільнені печатка нечитабельна.
Разом з тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , серед інших, наявні записи № 4-7 про роботу з 21.07.1993 по 30.11.1993 вихователем дошкільного комбінату № НОМЕР_2 м. Чернігова та з 03.08.1994 по 09.11.1994 продавцем на приватному підприємстві (а.с. 10-12).
Так, вказані записи в повній мірі підтверджують період роботи позивача з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994, а нечіткий відтиск печатки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Так, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи вищевикладене, підстав не приймати до уваги вказані записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 у суду апеляційної інстанції немає.
За таких обставин, період роботи з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994, який не був зарахований до стажу позивача, підтверджуються записами її трудової книжки та підлягає зарахуванню.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період догляду за дитиною 15.03.1998 р.н. до досягнення нею трирічного віку та періоди роботи з 21.07.1993 по 30.11.1993 та з 03.08.1994 по 09.11.1994, а також до пільгового стажу періоди роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 19.02.2003 по 24.06.2003, з 26.09.2018 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 30.09.2023 підлягають зарахуванню (за виключенням періоду простою з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 20.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021, відпустки без збереження заробітної плати з 24.09.2022 по 03.10.2022 та з 19.09.2023 по 01.10.2023) як стаж роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) (7 років 5 місяців 21 день).
Як вже було заначено вище, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Як було встановлено вище, позивач має 7 років 5 місяців 21 день пільгової вислуги, а тому набула право на зменшення пенсійного віку на 9 років 4 місяці від передбаченого статтею 12 цього Закону пенсійного віку для жінок - 55 років.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення за призначенням пенсії вік позивача становить більше 48 років, тобто позивач досягла пенсійного віку згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №254150026988 від 25.09.2023 та про необхідність призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 18.09.2023.
В той же час, покладаючи відповідний обов'язок на ГУ ПФУ в Чернігівській області, суд першої інстанції не врахував такого.
Положеннями п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФУ в Чернігівській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.
Відтак, у спірному випадку обов'язок щодо призначення позивачу пенсії має бути покладено саме на ГУ ПФУ в Запорізькій області як орган, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому призначенні.
У свою чергу, у межах цього спору ГУ ПФУ в Чернігівській області виконало виключно 2 функції: прийняло документи та повідомило про результати їх розгляду ГУ ПФУ в Запорізькій області, що свідчить про те, що жодних рішень владно-розпорядчого характеру, які б призводили до зміни чи встановлення прав та обов'язків позивача, ГУ ПФУ в Чернігівській області не приймалось.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, не врахував, яким саме територіальним органом Пенсійного фонду України вони мають бути відновлені за чинного правового регулювання.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині покладення на ГУ ПФ в Чернігівській області вчинити дії не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідній частині із прийняттям у ній нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 18.09.2023.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізький р-н. Запорізька обл., 69005; код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 18.09.2023.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Оксененко О.М.
Швед Е.Ю.