Справа № 320/4409/23 Головуючий у 1 інстанції - Лисенко В.І.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 18 листопада 2021 року № 19 в частині зняття з обліку осіб які потребують покращення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 капітана запасу ОСОБА_1 складом сім'ї 4 (чотири) особи, що було затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 листопада 2021 року № 724 ад.
- поновити капітана запасу ОСОБА_1 , зі складом сім'ї 4 особи, на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 з 26 серпня 1994 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01 серпня 1991 року по 10 лютого 2012 року та з 22 січня 2014 року по 11 лютого 2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з послужного списку на час подання позову позивач має загальну вислугу понад 20 років.
Наказом командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - заступника командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 січня 2020 року №2 капітана ОСОБА_1 , начальника групи підготовки та військового ремонту спеціальної інженерної служби НОМЕР_3 бригади тактичної авіації було звільнено з військової служби у запас відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 лютого 2020 року №28 капітана ОСОБА_1 , начальника групи підготовки та військового ремонту спеціальної інженерної служби військової частини НОМЕР_1 було виключено зі списків військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення.
На квартирній черзі у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував з 26 серпня 1994 року у складі сім'ї 4 особи відповідно до протоколу №16 від 26 серпня 1994 року.
08 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , голови житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , начальника Київського КЕУ, щодо згоди перенесення його з квартирної черги на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї житло (зареєстрована у військовій частині НОМЕР_1 вхідний № НОМЕР_5 від 09 серпня 2021 року).
10 серпня 2021 року засіданням об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 було затверджене протокольне рішення №17 від 10 серпня 2021 року, в якому об'єднана житлова комісія військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 постановила надати грошову компенсацію капітану запасу ОСОБА_1 на склад сім'ї 4 особи зі зняттям з квартирного обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2021 року № 525ад «Про затвердження протоколу №17 засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 10 серпня 2021 року» було затверджено протокол об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 №17 від 10 серпня 2021 року та наказано голові об'єднаної житлової комісії надати копію протоколу до Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо зняття його з обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, при цьому, він звільнений з військової служби в запас (у зв'язку із закінченням строку контракту), то не було правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що після додаткової перевірки у 2021 році об'єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 житлової справи ОСОБА_1 було встановлено, що він звільнився 10 лютого 2020 року з військової служби відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), а відповідно до частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11 червня2009 року №1510-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян» на обліку у військовій частині повинні залишатися військовослужбовці які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового Фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім'я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку. ОСОБА_1 під дані категорії військовослужбовців не підпадав, а тому його було знято з квартирного обліку на засіданні об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 відповідно до протоколу №19 від 18 листопада 2021 року, який затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 листопада 2021 року №724ад «Про затвердження протоколу об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 18 листопада 2021 року».
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок №1081 визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. (п. 1 Порядку №1081).
Пунктом 3 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
За правилами п. 6 Порядку №1081 питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пунктів 22, 24 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Згідно з пунктів 29, 30, 31 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Військовослужбовці знімаються з обліку у разі:
- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
- засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 21 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (далі - Інструкція №380), зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п. 30 Порядку №1081.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі №460/6032/18.
Як вже було зазначено вище, позивача звільнено наказом командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - заступника командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 січня 2020 року №2 капітана ОСОБА_1 , начальника групи підготовки та військового ремонту спеціальної інженерної служби НОМЕР_3 бригади тактичної авіації було звільнено з військової служби у запас відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
На момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних Силах України становила 26 років в календарному обчисленні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині, у зв'язку із чим рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 18 листопада 2021 року № 19, в частині зняття з обліку осіб які потребують покращення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 капітана запасу ОСОБА_1 складом сім'ї 4 (чотири) особи, що було затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 листопада 2021 року № 724 ад, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Щодо позовних вимог про поновлення капітана запасу ОСОБА_1 , зі складом сім'ї 4 особи, на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 з 26 серпня 1994 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 р. ІІ Інструкції №380 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в ІНФОРМАЦІЯ_3, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).
На підставі протоколу загальних зборів військовослужбовців військової частини та протоколу засідання житлової комісії військової частини командир (начальник, керівник) військової частини, керівник військової прокуратури (далі - командир військової частини) видає наказ про утворення та діяльність житлової комісії військової частини. (п. 2 р. ІІ Інструкції №380).
Пунктом 4 р. ІІ Інструкції №380 закріплено, що житлова комісія військової частини підзвітна загальним зборам військовослужбовців цієї військової частини. Об'єднана житлова комісія підзвітна загальним зборам військовослужбовців військових частин (підрозділів).
У разі розформування військової частини житлова комісія військової частини припиняє свою діяльність та передає облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, до визначеного правонаступника.
Рішення про припинення діяльності об'єднаної житлової комісії приймає посадова особа, яка видала наказ про її утворення. У наказі про припинення зазначається правонаступник та термін передачі обліку, до якого передається облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Враховуючи викладені приписи, колегія суддів вважає, що для ефективного і необхідного захисту прав позивача необхідним є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 поновити позивача на житловому обліку.
При цьому, задоволення даних позовних вимог таким шляхом є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про їх задоволення.
В той же час, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Оксененко О.М.
Швед Е.Ю.