Справа № 320/12533/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І.,
Собківа Я.М.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф., Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф. (далі - відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф., Міністерства внутрішніх справ України яка полягає в неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф. повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та здійснити її виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що після встановлення групи інвалідності вона подала до відповідача-1 пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Проте, відповідачі листами повідомили, що немає можливості у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи представники охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались. Позивач вважає дії відповідача щодо повернення матеріалів без права на виплату одноразової грошової допомоги протиправними та такими, що порушують її права, у зв'язку з чим звернулася до суду з вказаним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачу повернуто на доопрацювання матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу з тих підстав, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались. Вказані посилання суд вважає необґрунтованими, оскільки, вичерпним переліком випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначеному у пункті 14 Порядку № 850 ця обставина не передбачена.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки надіслані матеріли про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» - матеріали були повернуті на доопрацювання, без прийняття рішення. Крім того, вказано, що зобов'язання про прийняття однозначного рішення, яке по суті, суд вже прийняв за суб'єкта владних повноважень у оскаржуваному рішенні, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечує проти її задоволення, наполягаючи на законності оскаржуваного рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 03.09.2020.
Наказом ГУМВС України в Київській області № 618 о/с від 19.07.2012 позивача ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0032576 від 25.03.2021 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 25.03.2020. Причина: захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.
Згідно з довідки про результати визначення у зарахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №007747 від 25.03.2020, позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70 %.
13.05.2020 позивач звернулась до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
Ліквідаційною комісією було направлено матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для розгляду та прийняття рішення.
Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від № 20569/15-2020 заяву позивача повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС у Київській області на доопрацювання, оскільки під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказані зауваження до медичних документів ОСОБА_1 не усунені, що унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком № 850.
У подальшому, матеріали ОСОБА_1 було повторно направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.
08.09.2020 №29875/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали були повернуті на доопрацювання до Ліквідаційної комісії ГУ, мотивуючи тим, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України було вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія була проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що унеможливило прийняття за надісланими матеріалами згідно з Порядком.
В листі від 16.03.2021 №56-08/10/174 головного лікаря Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України зазначено, що згідно до Протоколу № 58/2, зареєстрованого в Журналі протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії, вимоги пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 були дотриманні, експертне рішення стосовно позивача, як колишнього співробітника МВС України, було прийнято за участі представника закладу охорони здоров'я МВС України.
Відповідний лист Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України від 16.13.2021 №56-08/10/174 був надісланий до Ліквідаційної комісії ГУ та разом з матеріалами повторно направлений до Міністерства внутрішніх справ для прийняття рішення.
Усі недоліки, вказані Департаментом фінансово-облікової політики МВС України, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України були усунуті.
16.09.2021 заступник голови ліквідаційної комісії листом №29/201 повідомив позивача, що відповідно до листа №39728/15-2021 від 27.08.2021 матеріали черговий раз повернуті на доопрацювання Департаментом фінансово-облікової політики МВС України до Ліквідаційної комісії без прийняття рішення по суті звернення.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно ч. 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
07 листопада 2015 року Закон №565-XII втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02 липня 2015 року №580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІII).
При цьому, у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
На виконання вимог статті 23 Закону №565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника (далі - Порядок № 850).
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктами 7-9 Порядку №850 закріплено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, з наведеного вбачається, що обов'язок прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги і надіслання такого рішення керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладений безпосередньо на Міністерство внутрішніх справ України.
Так, п. 3 Порядку № 850, встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
-загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;
-установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
-часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, довічно, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС, що підтверджується випискою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до п. 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
-учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
-учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
-подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Отже, підстави відмови призначення і виплати зазначеної грошової допомоги є вичерпними.
Як встановлено матеріалами справи, позивачу повернуто на доопрацювання матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу з тих підстав, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались.
Однак, вказані посилання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, вичерпним переліком випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначеному у пункті 14 Порядку № 850 ця обставина не передбачена.
Отже, позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги.
У відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем не зроблено.
Неодноразове повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги не передбачено Порядком №850 та суперечить зазначеним вище нормам матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17.
При цьому, вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги уповноважено МВС.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 11.12.2019 у справі №822/2690/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86274880) та від 19.02.2020 у справі №822/909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСП - 87712058).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В розумінні п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідачів в неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерством внутрішніх справ України неодноразово допущено протиправні дії щодо повернення матеріалів позивача без прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає за необхідне позивні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність задовольнити та визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає в неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Колегія суддів, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що відповідачі неодноразово листами відмовляли позивачу в призначені одноразової грошової допомоги та визнавши протиправною бездіяльність яка полягає в неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків