Справа № 580/10052/23 Головуючий у І інстанції - Рідзель О.А.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайрс» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 №UA209000/2023/100483/2 та рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, викладене в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.08.2023 №UA209230/2023/002076.
В обґрунтування позову зазначає, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих товариством документів у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зауважує, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт наголошує, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості. Надані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості товару не усували сумнівів щодо дійсного значення вартості задекларованого товару, та щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Крім того, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції неправильно обраховано розмір судового збору, що підлягав стягненню на користь позивача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 20.11.2019 позивач уклав з компанією QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD (Китай) контракт №QZ-HL-191120.
Відповідно до вказаного контракту та інвойсу №QZ-HL-230617 від 06.06.2023 позивач придбав в компанії QINGDAO QIZHOU RUBBER CO, LTD (KHP) шини пневматичні гумові для використання на сільськогосподарських транспортних засобах, а саме: розміром 9.00-16 10PR ТТ QZ-706 - 150 шт., посадочний діаметр - 16, тип протектора (Модель) - QZ-706, індекс навантаження - 120, символ швидкості - А6, категорія використання - всесезонна, комплектація - шини з камерою, торгівельна марка: MARCHER Виробник: QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD; Країна виробництва: Китай; розміром 11.2-20 10 PR ТТ R-l QZ-710 - 80 шт., посадочний діаметр - 20, тип протектора (Модель) - R-l QZ-710, індекс навантаження - 129, символ швидкості - А8, категорія використання - всесезонна, комплектація - шини з камерою, Торгівельна марка: MARCHER. Виробник: QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD; Країна виробництва: Китай; розміром 15.5/65-18 12PR TTF QZ-703- 74 шт., посадочний діаметр - 18, тип протектора (Модель) - QZ-703, індекс навантаження - 144, символ швидкості - А6, категорія використання - всесезонна, комплектація - шини з камерою, та обвідною стрічкою. Торгівельна марка: MARCHER. Виробник: QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD, Країна виробництва: Китай, - загальною вартістю 27 892, 00 доларів США.
Умова поставки товару за вказаним інвойсом згідно міжнародник правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CFR (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 1 136, 00 доларів США.
Всього на загальну вартість товару (із вартістю фрахту судна), в розмірі 29 028, 00 доларів США.
07.08.2023 позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці подано в електронному вигляді митну декларацію №23UA209230083263U7, в якій була вказана митна вартість автомобільних шин 29 028, 00 доларів США (27 892, 00 доларів США (вартість шин) + 1 136, 00 доларів США (вартість доставки).
Разом з декларацією товариством були надані копії документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 06.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) QZ-230617 від 06.06.2023; коносамент (Bill of lading) 140357147070 від 08.06.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 04.08.2023; інвойс (проформа) натранспортно-експедеційні послуги № 57256 від 02.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 201 від 04.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 05.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) QZ-HL-191120 від 20.11.2019; договір про надання послуг митного брокера № 84-2022 від 08.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 010823 від 01.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 2402 від 24.02.2023; специфікація від 06.06.2023.
За результатами перевірки поданої митної декларації відповідачем було направлено повідомлення від 07.08.2023, в якому зазначалося, про необхідність відповідно до ч.ч. 3- 4 ст. 53 Митного кодексу України надати декларанту додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки ви грати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини., переклади документів відповідно до вимог ст. 254 Митного кодексу України.
На виконання вказаного повідомлення позивачем додатково були надані документи: проформа інвойс QZ-HL-230305 від 03.04.2023; проформа інвойс QZ-HL-230305/1 від 03.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті №93 від 19.07.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті №57 від 25.05.2023; заявка на перевезення №1 від 02.08.2023; лист ТОВ ТАЙРС» про оплату №1 від 03.08.2023; копія міжнародної декларації країни походження товару 455820230000535597 від 06.06.2023; прайс-лист від 20.04.2023; лист від 20.02.2023; висновок про незалежну оцінку товару № 054 від 02.05.2023; заявка на перевезення № 4 від 08.05.2023; заявка на перевезення № 2 від 08.05.2023.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 №UА209000/2023/100483/2 відмовлено у митному оформленні товарів за вказаною митною декларацією а оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення від 08.08.2023 №UА209230/2023/002076.
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, В рамках реалізації положень ст.ст. 52, 53, 54, 55, 53, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до п.2.2 Додатку до контракту №б/н від 20.03.23, проформа інвойс складається на підставі замовлення покупця, таке замовлення відсутнє.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної' вартості товарів; 1) рахунок-фактура (Інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано прайс-лист, експортну декларацію країни відправлення та платіжні доручення №57 від 25.05.23 та №93 від 19.07.23. Оплата проведена згідно рахунків проформ QZ-HL-230305 та QZ-HL-230305/1 не можливо перевірити повноту оплати вартості товару придбаної згідно рахунку фактури QZ-230617 від 06.06.23.
У експортній декларації країни відправлення 425820230000535597 порт призначення вказано Україна, хоча по факту доставка до порту, що розташований у місті Гданськ (Республіка Польща), а також вартість вказано на умовах CIF.
Прайс-лист містить інформацію про вартість товару на умовах FOB. Такий документ має суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.
Разом з тим, надані декларантом документи не містять інформації яка спростовує виявлені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про Ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 23UA100320023978112 від 07.08.2023 де вартість такого товару становить 3,37дол. США за кг. (даного виду товару).
Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно п.п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1 - 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч.ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.ч. 5 - 6 ст. 53 МК України).
Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264 МК України).
Так, відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Так, як зазначалось вище, 20.11.2019 позивач уклав з компанією QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD (Китай) контракт №QZ-HL-191120.
Відповідно до цього контракту та інвойсу №QZ-HL-230617 від 06.06.2023 ТОВ «Тайрс» придбало в компанії QINGDAO QIZHOU RUBBER CO, LTD (KHP) шини пневматичні гумові для використання на сільськогосподарських транспортних засобах, загальною вартістю 27 892, 00 доларів США. Умова поставки товару за інвойсом згідно міжнародник правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CFR (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 1 136, 00 доларів США. Всього на загальну вартість товару (із вартістю фрахту судна), в розмірі 29 028, 00 доларів США.
Платіжною інструкцією від 19.07.2023 №93 підтверджується оплата позивачем компанії QINGDAO QIZHOU RUBBER CO., LTD коштів за товар на суму 29 292, 00 доларів США.
Стосовно доводів апелянта, що у експортній декларації країни відправлення 425820230000535597 порт призначення вказано Україна, хоча по факту доставка до порту, що розташований у місті Гданськ (Республіка Польща), колегія суддів зазначає, що поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту №QZ-HL-191120 від 20.11.2019 та комерційного інвойсу №QZ-HL-230617 від 06.06.2023, в якому було зазначено, що поставка товару здійснюється на користь Позивача із Qingdao CHINA до м. Гданськ (Польща) на умовах CFR (Гданськ, Польща) - морським перевезенням із подальшим слідуванням в Україну (From Qingdao, China to Gdansc Poland by sea ten to Ukraine).
Разом з тим, поданими позивачем документами, зокрема міжнародними транспортними накладними, заявкою на перевезення від 02.08.2023, договором на транспортне перевезення №180823 було чітко визначені місця завантаження та розвантаження товару для перевезення вантажним транспортом із м. Гданськ (Польща) до місця розвантаження на митну територію України.
Стосовно доводів апелянта про відсутність замовлення товару, колегія суддів зазначає, що надання вказаного документу не передбачено переліком ні основних, ні додаткових документів.
При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до сталої позиції Верховного Суду митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Так, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданими до митної декларації та доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, інвойсом, платіжним дорученням про перерахування коштів тощо. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.
Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Судом установлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 23UA100320023978112 від 07.08.2023 де вартість такого товару становить 3,37дол. США за кг.
Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою досліджено обставини справи і рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірно розрахованого судового збору, який відшкодовується позивачеві за рахунок відповідача.
Так, ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір на загальну суму 7 051, 67 грн (платіжні доручення від 23.10.2023 №1216 та від 07.11.2023 №1274), який і було стягнуто судом першої інстанції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Проте варто зазначити, що вказана сума не відповідає розміру судового збору, який мав бути сплачений за подання даного позову.
Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції (далі - Закон №3674-VI), ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання адміністративного позову Немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону №3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01.01.2023 приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн.
За обставинами справи, різниця митних платежів становить 93 173, 46 грн, отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру, отже, судовий збір за подання позовної заяви має складати:
за вимоги майнового 2 684, 00 грн (93 173, 46 грн х 1,5% = 1 397, 60 грн, що є менше прожиткового мінімуму працездатних осіб, а тому судовий збір сплачується в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб);
за вимоги немайнового характеру - 2 684, 00 грн.
Тобто, судовий збір мав бути сплачений позивачем в розмірі 5 368, 00 грн, що і підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача.
Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно колегія суддів зазначає, що повернення надміру сплаченого судового збору врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року - змінити.
В пункті другому резолютивної частини рішення замість суми стягненого судового збору « 7 051, 76 грн» зазначити суму « 5 368, 00 грн».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев