Справа № 620/17782/23 Головуючий у 1 інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
17 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 30.08.2023 № 9436454/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної №20 від 21.11.2022, № 9436453/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 21.11.2022, від 19.07.2023 № 9216207/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 46 від 25.11.2022, № 9216253/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 45 від 25.11.2022, № 9216208/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 25.11.2022, № 9216201/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 54 від 29.11.2022, № 9216200/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 56 від 29.11.2022, № 9216204/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 57 від 29.11.2022, від 30.08.2023 № 9436446/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 58 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216203/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 59 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216250/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216248/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216251/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216247/411119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216249/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216245/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216246/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216244/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216252/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216241/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216242/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216252/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 06.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 20, № 22 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58, № 59 від 29.11.2022, № 1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 19.07.2023 № 9216250/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216248/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216251/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216247/411119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216249/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 02.12.2022, від 19.07.2023 №9216245/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216246/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216244/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216252/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216241/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216242/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 05.12.2022, від 19.07.2023 №9216243/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 06.12.2022, від 19.07.2023 №9216203/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 59 від 29.11.2022, від 30.08.2023 № 9436453/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 21.11.2022, від 30.08.2023 № 9436454/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20 від 21.11.2022, від 19.07.2023 № 9216208/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 25.11.2022, від 19.07.2023 № 9216253/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 45 від 25.11.2022, від 19.07.2023 №9216207/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 46 від 25.11.2022, від 19.07.2023 № 9216201/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 54 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216200/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 56 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216204/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 57 від 29.11.2022, від 30.08.2023 № 9436446/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 58 від 29.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022, № 20, № 22 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58, № 59 від 29.11.2022, в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» судові витрати в розмірі 31524,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» судові витрати в розмірі 31524,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачу було зупинено реєстрацію податкових накладних, а при розгляді поданих платником документів комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ухвалено рішення про відмову в реєстрації вищезазначеної податкової накладної у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. В графі додаткова інформація оскаржуваних рішень зазначено, що надані документи не дають можливості визначити формування ціни реалізації на відповідний товар, неможливо підтвердити проведення відновлення відповідного товару, в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей у ФОП виконавця. Також, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу та вважає, що розмір судових витрат є завищеним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» було поставлено ПП «Фірма Алво» відповідні товари, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» (постачальник) та Приватним підприємством «Мануфактура декора «Сіверська» (покупець) було укладено Договір поставки № 14/11/22 від 14.11.2022, згідно якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити това.
ТОВ «Комплекс «МИР» було поставлено Приватному підприємству «Мануфактура декора «Сіверська» відповідні товари, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.
В подальшому, ТОВ «Комплекс «МИР» складено податкові накладні № 1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022, № 59 від 29.11.2022, № 22, № 20 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58, від 29.11.2022, які було подано до Державної податкової служби України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Згідно квитанцій від 07.12.2022, 12.12.2022, 13.12.2022, 20.12.2022, 21.12.2022, 23.12.2022, 26.12.2022 документи було прийнято, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. Обсяг постачання товару/послуги дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «Комплекс «МИР» було надіслано повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 17.07.2023 № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45, від 14.07.2023 № 33, від 28.08.2023 № 57, № 56, від 14.07.2023 № 24, від 17.07.2023 № 25, від 14.07.2023 № 26, від 14.07.2023 № 30, № 31, № 32, від 29.08.2023 № 64 що стосуються проведення господарської операції за податковими накладними № 1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022, № 59 від 29.11.2022, № 22, № 20 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58 від 29.11.2022.
Комісією Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті рішення від 19.07.2023 № 9216250/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216248/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216251/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.12.2022, від 19.07.2023 № 9216247/411119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216249/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216245/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216246/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216244/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 02.12.2022, від 19.07.2023 № 9216252/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216241/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216242/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 05.12.2022, від 19.07.2023 № 9216243/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 06.12.2022, від 19.07.2023 № 9216203/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 59 від 29.11.2022, від 30.08.2023 № 9436453/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 21.11.2022, від 30.08.2023 № 9436454/41119786 про відмову у реєстрації у реєстрації податкової накладної №20 від 21.11.2022, від 19.07.2023 № 9216208/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 25.11.2022, від 19.07.2023 № 9216253/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 45 від 25.11.2022, від 19.07.2023 № 9216207/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 46 від 25.11.2022, від 19.07.2023 № 9216201/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 54 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216200/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 56 від 29.11.2022, від 19.07.2023 № 9216204/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 57 від 29.11.2022, від 30.08.2023 № 9436446/41119786 про відмову у реєстрації податкової накладної № 58 від 29.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підставою відмови зазначено, надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): надані документи не дають можливості визначити формування ціни реалізації на відповідний товар, неможливо підтвердити проведення відновлення відповідного товару в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей у ФОП виконавця.
Не погоджуючись із відмовою в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України закріплено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).
У відповідності до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з п. 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Приписи пункту 201.16 статті 201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пункту 3 Порядку №1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).
В силу вимог пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Додатком 3 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості здійснення операцій:
1. Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
2. Відсутність (анулювання, зупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право платника податку на виробництво, експорт, імпорт і оптову торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 і 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, зазначених платником податку в податковій накладній/розрахунку коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі на дату їх складення.
3. Відсутність на дату складення податкової накладної/розрахунку коригування відомостей (актуального запису) в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо суб'єкта господарювання, який подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, у яких зазначено товар (пальне) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
4. Складення розрахунку коригування постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, якщо передбачається зміна номенклатури товару/послуги (для товарів за кодами згідно з УКТЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для послуг за кодами відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів), за умови відсутності такого/такої товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування, поданому для реєстрації в Реєстрі, у таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (надається).
5. Перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017 р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого/такої товару/послуги, та обсягу постачання з 1 січня 2017 р., зазначеного отримувачем у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого/такої товару/послуги.
6. Складення розрахунку коригування на зменшення податкових зобов'язань до податкової накладної, складеної та зареєстрованої постачальником товарів/послуг на неплатника податку на додану вартість, та подання для реєстрації в Реєстрі у строк, що перевищує 14 календарних днів з дня складення податкової накладної, зареєстрованої в Реєстрі без порушення граничних строків реєстрації, встановлених Кодексом.
Так, пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).
Пунктом 2 вказаного Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пункту 3 Порядку №520, комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, який може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктами 6-7 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За приписами пункту 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками виконання Договору поставки № 14/11/22 від 14.11.2022, укладеного між ТОВ «Комплекс «МИР» та ПП «Фірма Алво», позивачем складено та скеровано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від № 20, № 22 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58, № 59 від 29.11.2022, № 1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022.
Однак, відповідно до квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 07.12.2022, 12.12.2022, 13.12.2022, 20.12.2022, 21.12.2022, 23.12.2022, 26.12.2022, документи доставлено до ДПС України, документи прийнято, однак, реєстрація зупинена.
На переконання колегії суддів, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом.
Отже, у випадку зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен витребувати від платника документи на спростування наявних у податкового органу сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши що саме потрібно надати платнику податків у своїх поясненнях.
Натомість, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять переліку документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.
Як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 16 лютого 2023 року у справі № 380/7648/22, у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Також, колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі №826/6528/18.
Щодо посилання апелянта на пункт 5 Порядку №520, яким передбачено перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити наступне.
Так, можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, на думку колегії суддів, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено пунктом 5 Порядку №1165, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема, від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20 зазначив наступне: «…Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією».
У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду за наслідками аналізу положень Порядку №520 вказав, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Тобто, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто, узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що з метою реєстрації податкових накладних ТОВ «Комплекс «МИР» направлено контролюючому органу пояснення та відповідні документи для підтвердження вчинення господарських операцій з ПП «Фірма Алво» та Приватним підприємством «Мануфактура декора «Сіверська», а також документи на підтвердження придбання поставлених товарів, договори на відновлення та ремонт товарів, а також докази наявності у ТОВ «Комплекс «МИР» орендованих приміщень.
Однак, Комісією Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до нього документи, прийняті оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підставою прийняття оскаржуваних рішень стало надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства.
При цьому, в графі «Додаткова інформація» вказано, що надані документи не дають можливості визначити формування ціни реалізації на відповідний товар, неможливо підтвердити проведення відновлення відповідного товару в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей у ФОП виконавця.
Колегія суддів вважає такі посилання податкового органу необґрунтованими, оскільки, як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 380/7648/22.
Отже, колегія суддів вважає, що здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу, оскільки, перевірка податкових накладних є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18.
Таким чином, суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні податкові накладні, це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому, воно не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення комісії ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкових накладних.
Доводи апелянта про те, що зобов'язання ДПС України здійснити дії щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія, також, зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Колегія суддів враховує, що пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, застосування у даній справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання ДПС України зареєструвати подану позивачем податкову накладну в ЄРПН не є втручанням в дискреційні повноваження та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України.
Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 825/849/17 та від 06 березня 2018 року у справі № 826/4475/16.
З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 20, № 22 від 21.11.2022, № 44, № 45, № 46 від 25.11.2022, № 54, № 56, № 57, № 58, № 59 від 29.11.2022, № 1, № 2, № 3 від 01.12.2022, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9 від 02.12.2022, № 10, № 11, № 12 від 05.12.2022, № 13 від 06.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання.
Також, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. та вважає, що розмір судових витрат є завищеним.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Приписи ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано:
- Договір про надання правової допомоги від 01.12.2023;
- акт прийому-передачі виконаних робіт від 16.01.2024;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 січня 2024 року на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 16.01.2024, позивачу в суді першої інстанції були надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, що надані довірителем; вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, побудова стратегії захисту прав клієнта; консультування клієнта; написання проекту позовної заяви, подача документів до суду, складання договору про надання правничої допомоги, акту прийому-передачі виконаних робіт. Вартість послуг 10 000,00 грн.
Так, судом першої інстанції зазначено, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 4000,00 грн.
При цьому, матеріали справи свідчать, що з Головного управління ДПС у Чернігівській області судом було стягнуто половину вищевказаної суми, а саме, 2 000,00 грн.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, згідно якої, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «МИР» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.