П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/825/24
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка не відповідає вимогам ст.ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ щодо нарахування та сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” із обмеженням суми індексації базового ОСНП пенсії фіксованим розміром: 1500 грн. та письмової відмови вих. №38092-33031/У-02/8-1500/23 від 20.11.2023 року провести індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта 0,197 із розрахунку: 14159,58 грн. (розмір базового ОСНП) в розмірі індексації базового ОСНП за 2023 рік у сумі: 2789,43 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати індексацію базового ОСНП за 2023 рік до пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023 року відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, із застосуванням коефіцієнта 0,197 із розрахунку: 14159,58 грн. (розмір базового ОСНП) *0,197 = 2789,43 грн., у сумі: 2789,43 грн., без обмеження індексації пенсії фіксованим розміром: 1500 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі Постанова №168) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2023 року проіндексовано основний розмір пенсії позивача з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,197. При цьому, позивач вважає, що відповідач протиправно застосував обмеження індексації в розмірі 1500 грн., що передбачені пунктом 10 Постанова №168. На переконання позивача, розмір індексації його пенсії у 2023 році має становити 2789,43 грн. (14159,58 грн. х 0,197). Позивач вказує, що положення пункту 10 Постанова №168, в частині обмеження суми індексації розміром 1500 грн., прямо суперечить положенням Закону України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення”. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та сплати з 01.03.2023 року проіндексованої пенсії із обмеженням суми індексації базового ОСНП пенсії фіксованим розміром 1500 грн., а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка не відповідає вимогам ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ щодо нарахування та сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” із обмеженням суми індексації базового ОСНП пенсії фіксованим розміром: 1500 грн. та письмової відмови вих. №38092-33031/У-02/8-1500/23 від 20.11.2023 року провести індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта 0,197 із розрахунку: 14159,58 грн. (розмір базового ОСНП) в розмірі індексації базового ОСНП за 2023 рік у сумі: 2789,43 грн. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати індексацію базового ОСНП за 2023 рік до пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023 року відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, із застосуванням коефіцієнта 0,197 із розрахунку: 14159,58 грн. (розмір базового ОСНП) *0,197 = 2789,43 грн., у сумі: 2789,43 грн., без обмеження індексації пенсії фіксованим розміром: 1500 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
В своїй скарзі, апелянт зазначає, що приписи абз.2 п.10 Постанови КМУ №168 прямо суперечать приписам Конституції України, Законів України №2262-ХІІ, №2017-ІІІ, №1282-ХІІ з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами ПФУ в даних правовідносинах. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано постанову Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, якою визнана протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, в додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги, позивачк у справі посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024р. у справі №320/8511/23 яким було визнано протиправними та нечинними положення зокрема абз.2 п.10 Постанови КМ України №168 від 24.02.2023р. якими обґрунтував свою позицію відповідача та суд першої інстанції. Просить врахувати, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі Постанови № 168 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, розмір індексації склав 1500 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити індексацію пенсії з 01.03.2023, відповідно до вимог Постанови № 168 із застосуванням коефіцієнта 0,197 та здійснити виплату індексації, яка має становити 2789,43 грн. (14159,58 грн. х 0,197).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 20.11.2023 року відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що нарахована, з 01.03.2023 року індексація пенсії в сумі 1500,00 грн., відповідає вимогам пункту 10 Постанови № 168, яким установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження розміру індексації пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №168 не може перевищувати 1500,00 грн., а тому прийшов до висновку, про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача та необґрунтованість позовних вимог.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Правовою основою для реалізації гарантій перерахунку призначених пенсій, відносно осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зокрема індексації розміру пенсій, є положення статті 64 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до ст.64 Закону №2262-XII, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.
Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 5 Закону № 1282-XII індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пп.2 п.22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, ст.64 Закону №2262-XII, застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
Виходячи з викладеного вище, у спірних правовідносинах саме положеннями постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 визначається порядок, умови та строки здійснення індексації пенсії.
24.02.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 01.03.2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 установлено, що з 01.03.2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2022 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини 4 статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №168 установлено, що: «розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень».
Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про обмеження верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
Отже, законодавством регламентовано право осіб, яким призначена та виплачується пенсія на підставі Закону № 2262-ХІІ, на отримання індексації, установленої законодавством.
Разом з цим, своєю Постановою № 168, Кабінет Міністрів України, якому відповідні повноваження на встановлення порядку та умов індексації пенсійного забезпечення у 2023 році були делеговані Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік, запровадив тимчасове обмеження на максимальний розмір індексації пенсій, а саме розмір підвищення пенсії за результатами індексації обмежено 1500 грн.
Таким чином, індексація пенсії здійснюється з урахуванням коефіцієнта 1,197, однак сума індексації не може перевищувати встановленого обмеження 1500 грн. Це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500 грн., то встановлюється доплата у розмірі 1500 грн.
Указане ж обмеження підвищення пенсії за результатами індексації сумою у 1500 грн. встановлено безпосередньо Постановою №168, якою установлено з 01.03.2023р. перерахунок пенсій у зв'язку з індексацією.
Перерахунком пенсії з 01.03.2023 року підтверджується, що індексація, передбачена вищезазначеною постановою для позивача нарахована, позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 Постанови № 168, при цьому встановлено доплату у межах граничної суми - 1500 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 постанови КМУ №168 не може перевищувати 1500,00 грн.
Крім того, колегія суддів зауважує, що апелянт фактично пов'язує обмеження розміру індексації у 2023 році з обмеженням максимального розміру пенсії, однак, такий підхід є помилковим, оскільки максимальний рівень індексації 1500,00 грн. закріплено Постановою №168, виключень щодо неврахування п.10 вказаної постанови Уряду під час такого перерахунку пенсії законодавство не містить. Зазначений пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України №168 чинний, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межу розміру збільшення, з огляду на що, підлягає застосуванню відповідачем.
В контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів також звертає увагу, що спірні правовідносини виникли саме внаслідок застосування Відповідачем максимального розміру індексації пенсії Позивача, установленого пунктом 10 Постанови №168, а не обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Отже, посилання апелянта на відповідну практику Верховного Суду та Конституційного Суду України не є релевантними, адже вони стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, водночас в даному випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії.
Враховуючи те, що пенсія позивача з 01.03.2023 року проіндексована в розмірі 1500,00 грн., що відповідає п.10 Постанови №168, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року, без застосування п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168.
Щодо посилання апелянта на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII, суд вважає такі доводи помилковими та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин в частині, що стосується нарахування індексації з 01.03.2023 року, оскільки дія цього Закону зупинена на 2023 рік п.3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Посилання апелянта на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 р. у справі №320/8511/23, згідно якої суд визнав протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» судом не приймаються, оскільки зазначене рішення не набрало законної сили на момент розгляду цієї справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин постанова КМУ від 24.02.2023 №168 чинна.
Колегія суддів наголошує, що приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Відповідно до вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Також, колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на висновки апеляційних адміністративних судів, оскільки за вимогами процесуального закону, а саме ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, апеляційний суд вказує, що наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки є правильними, а встановлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова