П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13111/23
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Качуренко В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р., з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на особливий період військового стану він проходить військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2021р. №260 майстер-сержант ОСОБА_1 вибув у відрядження у м.Одеса до військової частини НОМЕР_3 з подальшим убуттям в позиційний район військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) в зону проведення ООС. Перебуваючи у службовому відрядженні у період з 25.11.2021р. по 25.05.2022р. позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р., що являється протиправною бездіяльністю відповідача.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 11.03.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ на період дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: перебування у відносинах військової служби у період дії воєнного стану; несення військової служби у статусі військовослужбовця ЗСУ; безпосередня участь у бойових діях / забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача про наявність у нього всіх зазначених обставин, в т.ч. у період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність на час виникнення спірних правовідносин наказів Міноборони, які б стосувалися соціально-економічних прав, свобод й законних інтересів військовослужбовців Збройних Сил України, що проголошені та гарантовані Конституцією і законами України, в контексті нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, а також були зареєстровані у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29, на яке послався суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не було зареєстрованим та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, положення даного акту не підлягали застосуванню під час позбавлення ОСОБА_1 права на додаткову винагороду за спірний період. Єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є постанова КМУ №168.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що відповідачем у встановленому прядку не спростовано доводів позивача про взяття ним безпосередньої участі як у бойових діях, так і у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи припинення відносин військової служби у період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р. Проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже і не можуть впливати на його особисті права, в т.ч. на право отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168.
Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей на майстер-сержанта ОСОБА_1 за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р. до військової частини НОМЕР_1 , як до органу, на фінансовому забезпеченні якого перебуває позивач, не надходила. У зв'язку з цим, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України на особливий період військового стану у складі військової частини НОМЕР_1 з 02.11.2020р.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №260 від 23.11.2021р. майстер-сержанта ОСОБА_1 , начальника складу взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , направлено у відрядження до м. Одеса у військову частину НОМЕР_3 з подальшим убуттям в позиційний район військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) в зону проведення ООС для виконання службових (бойових) завдань за призначенням в зоні проведення ООС (в польових умовах).
Відповідно до витягу з наказу Командувача об'єднаних сил АДРЕСА_2 /дск від 27.11.2021р. позивач прибув до складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань з 25.11.2021р.
Згідно витягу з наказу Командувача угруповання об'єднаних сил м. Часів Яр від 31.05.2022р. №104/дск майстер-сержант ОСОБА_1 , начальник складу взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вибув зі складу сил та засобів, які приймали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 25.05.2022р.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2022р. №143 позивач прибув з відрядження з зони проведення Операції об'єднаних сил ( АДРЕСА_1 ) 27.05.2022р.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні у період з 25.11.2021р. по 25.05.2022р., що сторонами у справі не заперечується.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 ІІ від 21.05.2022р. №313/УОС/152вд ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей у періоди з 24.02.2022р. по 28.02.2022р., з 01.03.2022р. по 28.03.2022р., з 29.03.2022р. по 31.03.2022р., з 01.04.2022р. по 30.04.2022р.
За вказані періоди ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення відповідних заходів.
Як слідує з роздавальної відомості від 16.06.2022р. №230 позивачу нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану в червні 2022 року за травень 2022 року (01.05.2022р. - 31.05.2022р.) у сумі 30000,00 грн та 17.06.2022р. перераховано на його картковий рахунок 29550,00 грн (за мінусом військового збору) на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2022р. №228.
Вважаючи, що додаткова винагорода у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, передбачена Постановою №168, військовою частиною НОМЕР_1 виплачена за травень 2022 року не в повному розмірі, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку, що діях військової частини НОМЕР_1 відсутня протиправна бездіяльність щодо невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в сумі 100000,00 грн за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р., оскільки до відповідача не надходило документальне підтвердження участі позивача в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р. в порядку, визначеному Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 в первинній редакції було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної Постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, від 07 липня 2022 року №793, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, та постановами від 01 липня 2022 року №754, які (зміни) застосовуються з 01.06.2022р. та постановою від 08 жовтня 2022 року №1146, які застосовуються з 01.09.2022р.
Водночас, розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та до 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022р. (далі Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022р.
Відповідно до Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.
За приписами п.3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішенням (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувачі Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами. розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення.
Пунктом 4 Окремого доручення передбачено, що керівники органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командири військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою (додаток №1 до окремого доручення).
Також, згідно до п.5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п. 6 Окремого доручення.
Таким чином, військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн.
При цьому, така участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини, яка є підставою для включення такого військовослужбовця до наказу командира (начальника) військової частини за місцем штатної служби для виплати такої додаткової винагороди.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня довідка про безпосередню участь ОСОБА_1 у період з 01.05.2022р. до 25.05.2022р. у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей.
Як стверджує відповідач, така довідка у відповідності до п.4 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. до військової частини НОМЕР_1 не надходила.
Довідка військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023р. №350/174/308/1299/2/пс, на яку посилається позивач, не є підставою нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в сумі 100 000,00 грн.; така довідка є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
У період перебування позивача у службовому відрядженні з 25.11.2021р. по 25.05.2022р. військова частина НОМЕР_1 не є органом, уповноваженим на видання довідки, передбаченої п.3, п.4 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р.
При цьому, факту перебування військової частини (підрозділу) у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, про яке йдеться в абзаці другому пункту 1 Окремого доручення №912/з/29, недостатньо для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., оскільки окрім такого перебування військовослужбовцями частини (підрозділу) мають виконуватися бойові завдання, передбачені абзацами третім - тринадцятим пункту 1 Окремого доручення №912/з/29. Про необхідність виконання бойових завдань безпосередньо зазначено у абзаці другому пункту 1 Окремого доручення №912/з/29 та випливає із системного аналізу абзаців першого - тринадцятого пункту 1 та абзацу другого пункту 2 Окремого доручення №912/з/29.
Крім того, сам факт перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій не є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди, якщо військовослужбовець не виконує бойових завдань, передбачених абзацами третім - тринадцятим пункту 1 Окремого доручення №912/з/29.
При вирішенні даного спору колегія суддів врахувала правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 січня 2024 року по справа №560/1216/23, що без дослідження бойових розпоряджень та журналів ведення бойових дій, висновки судів щодо підтвердження/не підтвердження обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та кількості днів такої участі є необґрунтованими.
З метою з'ясування всіх обставин справи, зокрема, перевірки тверджень позивача про його участь у період з 01.05.2022р. до 25.05.2022р. у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей, колегія суддів ухвалою від 07.04.2024р. зобов'язала військову частину НОМЕР_2 (орган, який видав довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей у періоди з 24.02.2022р. по 30.04.2022р.) надати бойові розпорядження, журнали бойових дій, рапорти командира військової частини про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в оперативному підпорядкуванні або інформацію, що спростовує його участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
На виконання вимог вказаної ухвали листом від 13.05.2024р. військова частина НОМЕР_2 повідомила суд, що на період проведення операції об'єднаних сил здійснював свою діяльність Об'єднаний командний пункт Об'єднаних сил (м.Часовий Яр Донецької області), який не був у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 . А відтак, у військової частини НОМЕР_2 відсутня запитувана інформація.
Ухвалою від 28.05.2024р. колегія суддів зобов'язала військову частину НОМЕР_1 надати інформацію щодо наступних питань: у підпорядкуванні якої військової частини чи угрупування перебував ОСОБА_1 у період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.; ким направлялися до військової частини НОМЕР_1 довідки про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та витяг з журналу бойових дій за період лютий-квітень 2022 року; які завдання він (військовослужбовець ОСОБА_1 ) виконував в зоні проведення ООС ( АДРЕСА_1 ), де він перебував протягом спірного періоду з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
Листом від 07.06.2024р. військова частина НОМЕР_1 повідомила суд про відсутність у неї інформації про конкретну військову частину та підрозділ, у підпорядкуванні якої (якого) перебував майстер-сержант ОСОБА_1 у період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.; відомо, що позивач у відповідний період перебував у складі сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил на території Донецької, Луганської областей. Також, військова частина НОМЕР_1 зазначила про відсутність у неї інформації про завдання, які виконував позивач в зоні проведення ООС ( АДРЕСА_1 ) у травні 2022 року.
Таким чином, здійсненими судом заходами не вдалося здобути доказів участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
При вирішенні даного спору колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у даній справі є військова частина НОМЕР_1 , яка у відповідності до положень окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р., уповноважена на нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., передбаченої постановою №168, лише на підставі довідки керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Враховуючи, що відповідна довідка у відповідності до п.4 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. за місцем штатної служби - військової частини НОМЕР_1 не надходила, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні передбачені законодавством підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000 гривень за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
Що ж до посилань апелянта на те, що окреме доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. носить лише консультативний характер, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки Постановою №168 чітко визначено право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди.
Відповідно до п.п.24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671, міністр оборони України дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.
Також, пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Крім того, вказане доручення не вносить жодних змін до конструкції Постанови №168, а лише роз'яснює порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період з 01.05.2022р. по 25.05.2022р.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції від 11.03.2024р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а» - «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова