П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23349/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
10.11.2023 року;
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї батька військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби, яке відображене в листах ІНФОРМАЦІЯ_1 вих. №943/11415 від 09.0.2023 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 №2712 від 11.07.2023 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за зразком, встановленим додатком до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є сином померлого під час проходження військової служби солдата ОСОБА_4 , а отже має право на пільги, гарантії та компенсації, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на те, що обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладений цей орган обов'язок не виконує, в установленому порядку посвідчення на ім'я ОСОБА_2 про статус члена сім'ї померлого військовослужбовця не видає, позивачка вимушена звертатись за захистом його прав та інтересів в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі №943/11415 від 09.06.2023 року, у видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за зразком, встановленим додатком до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року.
Визнав протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладену в листі № 2712 від 11.07.2023 року, у видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за зразком, встановленим додатком до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву від 07.11.2022 року щодо видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за зразком, встановленим додатком до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року, та прийняти рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Проаналізувавши положення статтей 1, 2 , 3, 14, 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приписи Інструкції №937, Постанови 379, суд першої інстанції виходив з того, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
З посиланням на приписи пунктів 1.1, 1.2, 21.30 розділу І Положення №402 суд першої інстанції зауважив на тому, що завдання по встановленню причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, покладається на військово-лікарську експертизу. При цьому, відповідним висновком військово-лікарської комісії підтверджено одержання військовослужбовцем травми в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та пов'язана з проходженням військової служби.
Акцентуючи увагу на тому, що у спірних правовідносинах висновок військово-лікарської експертизи є належним та допустим доказом причинного зв'язку травми, яка призвела до смерті військовослужбовця, цей висновок є чинним і відповідні зміни до нього не вносились, а доводи відповідача про те, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, належними та допустимими доказами не підтведжені, суд першої інстанції погодився із обґрунтованість адміністративного позову щодо протиправності відмови районного та обласного територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Разом з цим, оскільки при вирішенні питання про встановлення статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час військової служби та видачі посвідчення про пільги відповідачами не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, суд першої інстанції визначив, що належним способом захисту прав позивача є висновок суду про зобов'язання районного та обласного територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву щодо видачі ОСОБА_2 посвідчення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за зразком, встановленим додатком до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року, та прийняти рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати в частині, що стосується ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем тілесного ушкодження.
Апелянт зауважує на тому, що обставини смерті військовослужбовця внаслідок наркотичного сп'яніння підтверджуються відповідним попереднім повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 року №370/2/262, довідкою про причину смерті військовослужбовця від 03.04.2022 року №131, лікарським свідоцтвом про смерть від 03.04.2022 року №131, висновком експерта від 31.05.2022 року №131. При цьому, апелянт просить враховувати те, що згідно акту судово-медичного дослідження №1171/131 від 13.04.2022 року в організмі померлого військовослужбовця виявлено наркотичний засіб (метадон). Обставини того, що смертельне отруєння військовослужбовця пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби не знайшло свого підтвердження і за наслідками спеціального розслідування нещасного випадку (смерті військовослужбовця), проведеного у період квітня-вересня 2022 року, та експертного дослідження (висновок від 24.08.2022 року №СЕ-19/116-22/6901-НЗПРАП у межах кримінального провадження №12022162380000190. Крім того, у ході кримінального провадження було встановлено, що померлий військовослужбовець з грудня 2021 року перебував у наркотичній залежності, у відповідному медичному лікувальному закладі перебував на замісній терапії та систематично отримував пігулки, які відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.05.2000 року №770 включено до переліку наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Також, незадовго до смерті, 31.03.2022 року військовослужбовець відвідував медичний заклад та отримав наркотичний засіб (метадон).
Апелянт наполягає на тому, що вище перелічені докази та дійсні обставини справи, переконливо свідчать про відсутність підстав для встановлення членам сім'ї померлого військовослужбовця статусу та пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правомірність дій обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, апелянт зауважує на відсутності у ОСОБА_3 законних підстав на представництво інтересів ОСОБА_2 під час звернення до обласного територіального центру комплектування із відповідною заявою, на що суд першої інстанції помилково не звернув уваги (не врахував).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим і відповідає завданню адміністративного судочинства.
Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, позивачка зазначає, що пов'язаність травми військовослужбовця, яка призвела до смерті, із проходженням військової служби встановлена військово-лікарською експертизою. Натомість відповідачем (апелянтом) не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Отже, право ОСОБА_2 на встановлення йому статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця є достеменно доведеним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 26.02.2022 року №44 солдата ОСОБА_4 , прийнятого на військову службу на час дії воєнного стану з метою оборони держави з 24 лютого 2022 року, зараховано до списків особового складу і на всі види забезпечення, призначено на посаду за штатами воєнного стану - дизеліст-електрик радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_4 , визначено таким, що з 26.02.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 року №70 солдата ОСОБА_4 , дизеліста-електрика радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_4 , визначено таким, що вибув у відрядження до міста Чорноморськ з метою забезпечення надійної охорони вивільненого військового містечка.
03.04.2022 року було оформлено попереднє Лікарське свідоцтво № НОМЕР_5 про смерть ОСОБА_4 , що настала на території військової частини № НОМЕР_6 . У Довідці про причину смерті (до форми №106/о №131) причиною смерті зазначено: отруєння неуточненою хімічною речовиною.
На підставі постанови слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП України в Одеській області було проведено судово-медичну експертизу, за висновком №131 якої смерть ОСОБА_4 настала від отруєння неуточненою речовиною, яке призвело до набряку легень та спричинило розвиток дихальної недостатності. Отруєння неуточненою речовиною знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю та по відношенню до живої особи, згідно п. 2.1.3 «т» і Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, має ознаки тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
04.04.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано Свідоцтво Серії НОМЕР_7 про смерть 02.04.2022 року ОСОБА_4 .
Рішенням 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформленим протоколом від 14.10.2022 року №2167, визначено, що травма солдата ОСОБА_4 , 1986 р.н., «Отруєння не уточненою хімічною речовиною. Токсична дія не уточненої речовини. Набряк легень», яка призвела до смерті 02.04.2022 року, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть №131 від 03.04.2022 року, свідоцтвом про смерть від 04.04.2022 року Серії НОМЕР_7 .
Протоколом від 14.10.2022 року №2167 Регіональною військово-лікарською комісією визначено, що травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, Так, пов'язана з проходженням військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.10.2022 року №59-рс, відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_4 , дизеліста-електрика радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_4 , з 17.10.2022 року виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю.
07.11.2022 року ОСОБА_3 в інтересах онука ОСОБА_2 зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій ставилось питання про видачу ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_4 .
Відповідні матеріали, листом від 09.06.2023 року №943/11415, повернуто ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без реалізації.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на членів сім'ї військовослужбовців, які померли під час проходження військової служби внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Вказані висновки обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підтверджує даними постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2022 року, в якій, з посиланням на акт судово-медичного дослідження №1171/131, зазначено, що в організмі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виявлено: кофеїн, метадон та невстановлені речовини. Також, в ході повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом останніх 12 років перебував у наркотичній залежності та 23.11.2021 року звертався до Медичного діагностично-реабілітаційного центру «Відродження-ХХІ», де перебував на замісній терапії та систематично отримував пігулки «Метадону ЗН».
Отримавши від обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вищенаведені відомості, ІНФОРМАЦІЯ_5 , з посиланням на вищевказані обставини, у листі від 11.07.2023 року №2712 повідомив ОСОБА_3 про не поширення на ОСОБА_2 дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відсутність правових підстав для видачі на його ім'я посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю дій відповідачів, позивачка в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду із цим позовом за захистом його прав.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на:
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2).
Частиною 2 статті 3 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
За правилами частини 13 статті 14 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Також, відповідно до пункту 4.16 розділу IV Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що:
посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;
дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім'ї військовослужбовця.
Таким чином, неповнолітні діти померлого під час проходження військової служби військовослужбовця, мають право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виключення із вказаних правил може мати місце лише у випадку, коли смерть військовослужбовця під час проходження військової служби настала внаслідок, зокрема, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем тілесного ушкодження.
Під час вирішення справи слід враховувати, що відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Також, у цьому пункті Положення від 14.08.2008 року №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза - це, зокрема, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно із пунктом 1.3 розділу І Положення від 14.08.2008 року №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, у тому числі, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 розділу І Положення від 14.08.2008 року №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
За правилами пункту 21.30 розділу ІІ Положення від 14.08.2008 року №402 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Так, відповідно до пункту 21.5 розділу ІІ Положення від 14.08.2008 року №402 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
Виходячи з обставин справи, судом першої інстанції вірно враховано, що військово-лікарською експертизою встановлено, що причинним зв'язком травми, яка призвела до смерті військовослужбовця, є отруєння не уточненою хімічною речовиною, токсична дія не уточненої речовини.
Вказана травма, яка призвела до смерті військовослужбовця, одержана в результаті нещасного випадку та пов'язана з проходженням військової служби.
Також, у розпорядженні відповідачів відсутні належні та допустимі докази (відповідне рішення (протокол) військово-лікарської експертизи), якими встановлена смерть військовослужбовця під час проходження військової служби і яка настала внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідне рішення (протокол) військово-лікарської експертизи про причинний зв'язок травми, внаслідок якої настала смерть військовослужбовця, є чинним та на момент виникнення спірних правовідносин і вирішення справи змін не зазнав.
Крім того, представленим відповідачем (апелянтом) актом проведення спеціального службового розслідування, затвердженого 18.09.2022 року командиром військової частини НОМЕР_3 , не зафіксовано, що травма військовослужбовця була одержана внаслідок правопорушення.
У зв'язку із чим, суд першої інстанції правильно визначив відсутніми (не доведеними) обставини, передбачені частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яких не була задоволена заява про видачу ОСОБА_2 , сину померлого військовослужбовця, посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби.
Не обґрунтованими є і доводи апелянта про те, що із відповідною заявою звернулась особа, яка не є законним представником ОСОБА_2 , оскільки такі не були підставою для відмови у видачі посвідчення, спірні правовідносини за цих обставин між сторонами не виникали.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв