П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/967/21
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
21.03.2024 року;
Суддя І інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.01.2021 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат у період служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язав Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період його служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку).
Проаналізувавши положення Закону України «Про прокуратуру» від 04.10.2014 року №1697-VII, постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ та Закону України «Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють питання виплат грошового забезпечення, у тому числі надбавок, інших доплат, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата прокурора регулюється спеціальним законом про прокуратуру, не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, та має складатись з посадового окладу, премій та надбавок, у тому числі вислуги років та інших виплат, передбачених законодавством.
Суд першої інстанції визначив, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні приписів Основного Закону України, визначається виключно законом, а тому у спірний період не підлягають застосуванню положення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, якими врегульовано питання виплати заробітної плати прокурора на підставі актів Кабінету Міністрів України, і які за своїм змістом суперечать ч. 2 ст. 131-1 Конституції України.
З огляду на те, що є підтвердженою протиправність бездіяльності органу прокуратури щодо нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення позивача відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року змінено в його мотивувальній частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що визначений розмір посадового окладу прокурора є встановленою Законом України «Про прокуратуру» гарантією, виплата якого регулюється вказаним Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX положення ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» змін не зазнали.
Отже, виплата прокурору посадового окладу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року, суперечить законодавству про прокуратуру.
Відповідно, виплата прокурору посадового окладу не може бути пов'язана із фактом його переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
Визначення у ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, означає введення етапу запровадження збільшення розміру посадового окладу прокурора, який пов'язаний із прийняттям рішенням Генерального прокурора про початок роботи Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у період з 26.03.2020 року по 10.09.2020 року до порядку нарахування позивачу посадового окладу підлягали застосування виключно положення ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, з огляду на те, що наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414, опублікованим в газеті Верховної Ради України «Голос України» 09.09.2020 року, днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 року, апеляційний суд зауважив, що у спірний період виплата позивачу посадового окладу підлягала у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме виходячи з 12 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також, слід враховувати, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року виправлено описку в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №420/967/21, зазначивши помилково пропущене в резолютивній частині посилання на статтю 81 Закону України «Про прокуратуру» при зобов'язанні Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 .
Відповідні виправлення на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року внесено і у виконавчий лист №420/967/21 від 19.07.2021 року.
У цій справі за заявою ОСОБА_1 , поданої 23.05.2023 року, встановлено судовий контроль за виконанням рішення в порядку статті 382 КАС України.
Зокрема, 04.03.2024 року (згідно штемпелю на конверті) Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону подано суду першої інстанції Звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/967/21.
У Звіті відповідач повідомив суду про проведення перерахунку та здійснення позивачу виплати грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат прокурору відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 за період з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», Постанов Кабінету Міністрів України №1090, №704, №414.
Внаслідок проведеного перерахунку, на користь позивача, з урахуванням утримання обов'язкових платежів, виплачено грошове забезпечення (заробітну плату) на загальну суму 59077,25 грн.
На підтвердження фактичної виплати відповідачем представлено додані до Звіту платіжні інструкції від 28 лютого 2024 року №137 на суму 59077,25 грн., №138 на суму 1100,82 грн., №139 на суму 13209,82 грн.
У поясненнях, поданих 13.03.2024 року представниця позивача заперечувала щодо можливості прийняття Звіту, адже внаслідок елементарного розрахунку, виплачені суми явно не наближені до тих, на які позивач набув право в судовому порядку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року відмовлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.
Встановлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.
Проаналізувавши представлений відповідачем звіт та платіжні документи, суд першої інстанції виходив з того, що ці матеріали не містять розрахунків виплачених на користь позивача сум, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість таких виплат.
З огляду на те, що за поданими матеріали неможливо підтвердити фактичність виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повторно встановити Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону строк для подання звіту про виконання рішення по даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення про прийняття звіту про виконання рішення.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково залишено поза увагою відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у цій справі. При цьому, суду представлено достеменні докази, які свідчать про фактичну виплату перерахованого та виплаченого користь позивача грошового забезпечення (заробітної плати) і про виконання судового рішення.
Посилаючись на дискреційність повноважень відповідача у нарахування (перерахунку) грошового забезпечення (заробітної плати), а також те, що перевірка цих виплат фактично направлена на дослідження (вирішення) обставин, що виходять за межі спірних правовідносин, відповідач наполягає на необґрунтованості застосування судового контролю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
У додаткових пояснення сторони підтримують свою правову позицію.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частинами 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Згідно із частиною 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Як вже неодноразово зазначалось у цій справі, встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб'єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом саме на стадії судового контролю за виконанням рішення.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що представлення відповідачем платіжних документів, без наведення обґрунтованих розрахунків виплат, позбавляє адміністративний суд достеменно пересвідчитись у правильності та повноті проведених на користь позивача нарахувань (виплат).
У зв'язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність продовження заходів судового контролю у цій справі, оскільки такими досягається об'єктивність з'ясування обставин, пов'язаних із фактичним виконанням рішення суду.
З огляду на викладене, висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло