17 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/5695/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в прийнятті рішення про виплату ОСОБА_1 як члену сім'ї його матері ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який проживав разом з нею на день її смерті, соціальної виплати, передбаченої статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 254 840 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень, яка належала його матері за її життя (а саме за період з 01.03.2021 по 22.03.2023) на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №620/10415/21 і не була нею одержана за життя, та у здійсненні виплати ОСОБА_1 зазначеної суми соціальної виплати.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити виплату ОСОБА_1 як члену сім'ї його матері ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який проживав разом з нею на день її смерті, соціальної виплати, передбаченої статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 254 840 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень, яка належала його матері за її життя (а саме за період з 01.03.2021 по 22.03.2023) на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №620/10415/21 і не була нею одержана за життя.
Свої вимоги мотивує тим, що він, як син ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області й набула право на виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Разом з тим, ОСОБА_2 померла не отримавши доплату до пенсії за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №620/10415/21. Позивач вважає, що він як її син, що проживав разом з матір'ю на час її смерті, має право на отримання цієї доплати, право на яку набула мати за життя, але не отримала в повному обсязі. Позивач звернувся до відповідача зі спірним питанням, але отримав відмову, в якій вказано, що підстави для виплати відсутні. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказує на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №620/10415/21 було проведено відповідний перерахунок та нараховано кошти в сумі 49229,72 грн, які залишились не виплаченими, про що було повідомлено приватного нотаріуса на запит останнього від 18.08.2023 для видачі свідоцтва про право на спадщину. Управлінню не відомо хто є спадкоємцями ОСОБА_2 та отримав право на спадщину й хто прийняв спадщину в частині спірних коштів. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Так, дослідивши надані сторонами докази суд зважає на таке.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.09.2018 у справі №826/1934/17, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.
Відповідно до змісту позовної заяви позивач, покликаючись на положення статті 1227 Цивільного кодексу України, просить зобов'язати відповідача здійснити виплату сум підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», недоодержаних його матір'ю за життя на виконання судового рішення у справі №620/10415/21.
У контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що особливість відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера.
З огляду на матеріали справи Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 02.02.2022 повідомило ОСОБА_2 про проведений перерахунок її пенсії з урахуванням рішення суду у справі № 620/10415/21 та зважаючи на запровадження зміни розрахункової величини для визначення тих чи інших виплат з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум. Вказаний лист не містить суми заборгованості, що належить до виплати, втім свідчить про проведення такого обрахунку із прожиткового мінімуму. Разом з тим, до відзиву на позов Головне управління ПФУ в Чернігівській області надало лист про суму заборгованості в розмірі 49229,72 грн, який направлений на запит приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Прискокі Аллі Володимирівни для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про зобов'язання органу пенсійного фонду здійснити виплату нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.
У постанові від 27.03.2019 по справі №286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31.01.2017 позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979,52 грн. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 по справі №808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.08.2009 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 по справі №284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 по справі №428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 по справі №638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Суд також звертає увагу на те, що позивач мотивуючи свої вимоги покликається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05.01.2024 у справі №295/4158/23. Разом з тим, вказана справа розглянута судом за нормами цивільного судочинства й приймаючи постанову від 05.01.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не зазначив про порушення норм процесуального права в частині розгляду справи за нормами цивільного судочинства.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне вказати, що тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати недоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою й порядку її обрахунку (застосування обрахункової величини);
статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманого підвищення до пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
наявність інших осіб з аналогічним статусом (інших членів сім'ї), які також претендують/мають право на отримання недоодержаного підвищення до пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
подання позивачем всіх необхідних документів;
процедури, за якої у особи виникло відповідне право;
отримання спірної виплати чи її частини на підставі свідоцтва про право на спадщину, зважаючи на запит приватного нотаріуса.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченого підвищення до пенсії, не може бути вирішений адміністративним судом.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищенаведене, оскільки спір у справі фактично пов'язаний з реалізацією цивільних прав позивача, має приватно-правовий характер, він повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до переконання, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження.
При цьому, суд зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не являється обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз'яснено позивачам, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.04.2024 №6497-8486-0625-8837.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на те, що провадження у даній справі закривається не в зв'язку з відмовою позивача від позову, то сплачена сума судового збору підлягає поверненню з бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання здійснити певні дії - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції №6497-8486-0625-8837 від 15.04.2024.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 17.06.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб