про повернення позовної заяви
17 червня 2024 року справа № 580/4873/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 08.11.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 08.11.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат сум, грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошевої компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік” на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою від 20.05.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву залишив без руху та надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
31.05.2024 представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що відповідач не дотримався вимог передбачених статтею 116 КЗПП України, зокрема, письмово не повідомив позивача про нараховане та виплачене грошове складове, а також про складові такого грошового забезпечення. В березні 2024 року представник позивача письмово звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому, зокрема, просив повідомити про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення, однак, відповідач не надав відповідь на адвокатський запит, жодних листів та повідомлень позивач від відповідача після виключення позивача зі списків частини не отримував. Крім того, зазначив, що позивач не мав розумних сумнів вважати, що відповідач недобросовісно нараховує та виплачує грошове забезпечення.
Під час вирішення поданої заяви та питання про відкриття провадження у справі суддя зазначає таке.
Ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 07.09.2023 у справі № 280/1340/23.
Суддя врахував, що до 18.07.2022 положення статті 233 КЗпП України не обмежували строком звернення право особи на звернення із заявою про вирішення трудового спору, у зв'язку із чим позовні вимоги за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 року не обмежені будь-яким строком звернення до суду.
Водночас, стосовно періоду з 19.07.2022 по 08.11.2023 в спірних правовідносинах законодавчо слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, із набранням 19.07.2022 чинності Законом № 2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суддя врахував, що відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 11.12.2023 у справі № 990/235/23, строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був “прив'язаний” до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Суддя з'ясував, що згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , позивач з 08.11.2023 виключений зі списків особового складу частини. Крім того, позивачу виданий грошовий атестат від 10.11.2023, у якому визначено складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні.
Таким чином, позивач під час звільнення з військової служби був письмово повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у зв'язку із чим перебіг тримісячного строку звернення із цим позовом розпочав із 10.11.2023.
Проте, до суду з цим позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення, позивач звернувся лише 14.05.2024. Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Суддя зазначає, що обставина отримання позивачем грошового атестату від 10.11.2023, у якому визначені складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні, вказує на належне повідомлення відповідачем позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у зв'язку із чим доводи представника позивача про неналежне повідомлення позивача про розмір та складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, суддя вважає помилковими.
У свою чергу обставина звернення представника позивача із адвокатським запитом щодо нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення та відсутність відповіді на нього не змінює дати, з якої розпочав перебіг строк звернення до суду із цим позовом, оскільки, як зазначалось вище, позивач був особисто письмово повідомлений про розмір та складові нарахованого та виплаченого йому під час звільнення грошового забезпечення.
Доводи про те, що позивач не мав розумних сумнів вважати, що відповідач недобросовісно нараховує та виплачує грошове забезпечення суддя також оцінює критично, оскільки попри відсутність жодних інших, окрім грошового атестату від 10.11.2023, документів/повідомлень про розмір та складові грошові забезпечення, позивач все ж звернувся за правничою допомогою до адвоката.
За вказаних обставин, суддя вважає неповажними заявлені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суддя врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 року у справі № 160/6430/20, відповідно до яких поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Зважаючи, що у спірних правовідносинах позивач не зазначив та не надав належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, вищезазначені обґрунтування строку звернення до суду суддя вважає необґрунтованими, оскільки не доведено об'єктивної неможливості звернення в суд у тримісячний строк із дати коли позивач дізнався про порушення свого права у спірних правовідносинах.
Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 241, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 17.06.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК