Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
18 червня 2024 р. справа № 520/10188/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення та інших виплат виплачених ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України та згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 19.01.2024 №52-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.01.2024. У лютому 2024 року відповідачем утримано з грошового забезпечення належного ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 44 739,50 грн. у зв'язку з тим, що остання не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що прикордонний загін діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Крім того, дії відповідача відповідають і нормам ст. 2 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, а також підстави визнання неправомірними діянь суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом на посаді заступника начальника відділу - начальника групи кримінального аналізу відділу кримінального аналізу та інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2024 №52-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з 20.01.2024.
Згідно з архівної відомості №1 за період з січня 2024 року по лютий 2024 року ОСОБА_1 у січні 2024 року нараховано та виплачено допомогу для оздоровлення у розмірі 44739,50 грн. У лютому 2024 року вказану допомогу в розмірі 44739,50 грн. утримано з грошового забезпечення позивача.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України у листі від 19.02.2024 №09/1372-24-Вих надано інформацію, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 44739,50 грн. утримано з ОСОБА_1 відповідно до глави IV підпункту 3 пункту 7 наказу МВС від 25.06.2018 №558 так як остання не набула права на щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом встановлено, що у відповідності до вказаних положень Закону №2011-XII Кабінету Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704).
Як зазначено в п. 2 постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначено в п. 1 постанови, перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та їх розміри, перелічено згідно з додатком 15 до постанови.
Відповідно до статті 9 Закону України №2011-ХІІ, пункту постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справи України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Зазначена Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
У цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія) (пункт 2 Розділу І).
Згідно з п. 3 Розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Пунктом 10 цього розділу також закріплено, що військовослужбовцям, які відповідно до законодавства мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв'язку з хворобою для лікування, інші додаткові відпустки, що визначені чинним законодавством України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі ІV Інструкції №558.
Глава 7 цього розділу містить приписи, що регулюють питання виплати допомоги для оздоровлення.
Згідно пунктів 1, 2 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пункту 3 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача суд зазначає, що наведеними вище положеннями Інструкції №558 закріплено, що допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.01.2024 №40-ОС.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2024 року нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у розмірі 44739,50 грн. як військовослужбовцю, що має право на щорічну основну відпустку у 2024 році.
Проте, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2024 №52-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 20.01.2024.
При цьому, оскільки нормами спеціального закону не передбачено моменту набуття військовослужбовцем права на щорічну оплачувану відпустку повної мінімальної тривалості, то на спірні правовідносини у цій частині слід поширити дію загальних норм права, а саме: приписів Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР та приписів Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Отже, ОСОБА_1 не набула права на щорічну основну відпустку у 2024 році, а отже і права на виплату допомоги для оздоровлення у 2024 році.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону, які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44 739,50 грн. із грошового забезпечення позивача у зв'язку із звільненням з військової служби, оскільки підстави для виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік у розмірі 44 739,50 грн. відсутні.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.