Справа № 500/2206/24
17 червня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, починаючи з 19.12.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з грудня 2014 року як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 із врахуванням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 №1058-ІV.
В грудні 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Однак при обчислення розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016.
Із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивач не погоджується та звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.
Ухвалою суду від 18.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 06.05.2024 надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії за віком визначається за формулою відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В грудні 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
З 19.12.2023, на підставі заяви, позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 1 березня 2024 року проведено перерахунок пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на жовтень 2017 року, в розмірі 1,197 (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197=7405,03 грн., де 3764,40 - показник середньої заробітної плати за три календарні роки (2014-2016)).
Оскільки, пенсія позивачу уже призначалась раніше, тому при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески - 7405,03 грн.
Одночасно зазначає, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022) застосовується при первинному призначенні пенсій, якщо звернення надійшло у 2023 році.
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
08.05.2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
На підставі статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 (далі - Позивачка) з грудня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та до грудня 2023 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В грудні 2023 року Позивачка подала до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач) заяву про призначення їй пенсії за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку, встановленого законодавством. У зв'язку з цим, з 19 грудня 2023 року Позивачці було призначено пенсію за віком, що підтверджується довідкою Відповідачах» 1900-0214-8/399 від 03 січня 2024 року.
В подальшому, 11 січня 2024 року, Позивачка звернулась до Відповідача із запитом, в якому просила повідомити, чи здійснювався перерахунок розміру призначеної їй з 19 грудня 2023 року пенсії за віком, і якщо так, то детально роз'яснити як обчислювався розмір пенсії та які дані при цьому враховувались.
На вказане звернення Позивачка отримала листа від Відповідача № 1124-614/С-02/8- 1900/24 від 29 січня 2024 року, в якому зазначено, що підстав для перерахунку її пенсії на момент направлення вказаного листа не було.
27 лютого 2024 року Позивачка направила до Відповідача заяву про здійснення перерахунку розміру призначеної їй з 19 грудня 2023 року пенсії за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на дату призначення Позивачці пенсії за віком.
На вказану заяву Позивачка отримала від Відповідача лист № 2949-2547/С-02/8-1900/24 від 15 березня 2024 року, у якій викладено відмову у проведенні перерахунку пенсії Позивачки з використанням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 календарні роки, у зв'язку із відсутністю на те підстав.
Свою відмову Відповідач мотивував тим, що з 19 грудня 2014 року Позивачці була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19 грудня 2023 року, на підставі заяви Позивачки, її було переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає дії відповідача, які полягають у неправильному застосуванні показника середньої заробітної плати, що застосовувались при перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 19.12.2023 протиправними, звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 (справа № 211/1898/17) та 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, позивачці у 2011 році була призначена пенсія за вислугу років в пільговому обчисленні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, що обрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся у 2023 році вперше.
Зокрема після досягнення пенсійного віку, позивач подав відповідачу заяву, у якій просив перерахувати йому пенсію у зв'язку із переходом на інший вид пенсії, а саме із пенсії за вислугу років, призначену 28.09.2011 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто фактично йдеться про призначення позивачці іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком, замість раніше призначеної пенсії за вислугу років.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа № 185/860/17).
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років, у подальшому, під час розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
При цьому суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був підставою для призначення позивачу пенсії за вислугу років із 28.09.2011, адже цей закон взагалі не передбачав цього виду пенсії. Статтею 9 Закону були передбачені такі види пенсій, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон № 1058-ІV застосовувався виключно із метою обчислення розміру призначеної позивачці 2011 році пенсії, вид якої визначався Законом № 1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
Отже, при призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно з частиною другою статті 40 цього Закону.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що при призначенні позивачці пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV відповідач неправомірно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років, що є підставою для зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачці пенсії за віком та провести її виплату із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 19.12.2023 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 19.12.2023 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.