18 червня 2024 року Справа № 480/1297/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1297/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0101179) поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024;
- стягнути з відповідача па користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 749 грн 97 коп. за кожен день вимушеного прогулу з 06.02.2024 по день ухвалення рішення.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що накази начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 135 та від 05.02.2024 №44 о/с є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Вважає, що на час прийняття наказів у відповідача були відсутні фактичні підстави для застосування дисциплінарного стягнення. Також вказує на порушення встановленого порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, здійснення дисциплінарного провадження упереджено.
Зокрема, позивач звернув увагу на те, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Однак жодної, із згаданих підстав, у наказах про утворення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування, зазначено не було.
Зауважує, що наказ, про невиконання якого йдеться у висновку службового розслідування, був оголошений близько 10 год. 26 хв., а з наказом про звільнення його ознайомлено близько 16 год. 30 хв. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про не забезпечення належним чином права на захист та проведення службового розслідування з порушенням.
Крім того, позивач наголошує на тому, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення, дисциплінарною комісією не враховані обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського, зокрема: попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, наявність заохочень, вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника, а вид дисциплінарного стягнення обраний з порушенням встановленої статтею 29 Дисциплінарного статуту вимоги щодо застосування стягнення в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
З приводу обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 зазначає, що після зачитування о 10 год. 26 хв. 05.02.2024 наказу про відрядження поліцейських, на запитання командира щодо виконання цього наказу, відповіді про неготовність його виконувати не надавав, а питання, які лунали від присутніх, стосувались не самого наказу, а списків працівників поліції, які були затверджені керівництвом, критеріїв відбору поліцейських та порядку виконання наказу.
Позивач також звертає увагу суду на те, що його звільнено за невиконання наказу в той час, коли строк виконання цього наказу ще не закінчився. Зокрема, згаданий наказ мав бути виконаний 05.02.2024, але позивачу створено перешкоди у виконанні, проігнорована висловлена під час пояснень згода виконувати наказ, не надана можливість виконати наказ. З огляду на вище зазначене, позивач вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначає, що під час проведеного службового розслідування було встановлено, що після оголошення наказу про відрядження поліцейських, окремі поліцейські, в тому числі і ОСОБА_1 , на запитання командира щодо готовності виконати наказ, стверджувальної відповіді не надали, натомість обговорювали та критикували наказ, тим самим відмовились від виконання його вимог. Такі дії, на думку відповідача, утворюють склад дисциплінарного проступку та є підставою для застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
Відповідач стверджує, що під час службового розслідування позивачеві була надана можливість надавати пояснення, подавати документи та матеріали, заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами, подавати скарги, користуватись правничою допомогою, що свідчить про дотримання порядку проведення службового розслідування.
На переконання відповідача, призначення і проведення службового розслідування здійснено у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини і висновки цього службового розслідування зроблені на підставі встановлених дійсних обставин, підтверджених відповідними належними доказами.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що у позовній заяві ОСОБА_2 не зазначено жодного вмотивованого аргументу, який би давав підстави вважати оскаржувані накази незаконними.
Враховуючи вчинення позивачем проступку несумісного з подальшим проходженням служби в поліції, ГУ НП в Сумській області вважає застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції обґрунтованим, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях по суті справи представник позивача, не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, зокрема наполягає на тому, що питання, які лунали від присутніх стосувались не самого наказу, оскільки всі були готові його виконати, а списків працівників поліції, які були затверджені керівництвом, та критеріїв відбору поліцейських, порядку виконання наказу. Звертає увагу суду на те, що різниця між невиконанням наказу та відмовою у виконанні наказу полягає в характері та способі вираження. Отже, головна відмінність полягає в тому, що невиконання наказу відображає результат (відсутність виконання), тоді як відмова у виконанні наказу виражається у свідомій відмові особи виконати наказ.
Не погоджуючись із вказаними твердженнями представника позивача, відповідач у наданих суду запереченнях, вказує на те, що позиція позивача зводиться на незгоди з наказом начальника ГУНП в Сумській області від 02.02.2024 № 221 дек «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області», при цьому в судовому порядку позивачем не оскаржується. Зауважує, що під час оголошення вказаного наказу та під час надання пояснення в рамках службового розслідування будь-яких запитань щодо порядку та способу виконання даного наказу з боку позивача не виникало.
Наполягає, що проведеним службовим розслідуванням відносно позивача встановлено факт порушення службової дисципліни. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами і підтверджується матеріалами службового розслідування, а висновок службового розслідування, який затверджений начальником ГУНП в Сумській області 05.02.2024, містить обґрунтовані відомості вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Ухвалою суду від 01.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Сумській області про розгляд справи № 480/1297/24 за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2023 року проходив службу в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області (а.с.12).
Під час проходження служби позивачем, 02.02.2024 ГУ НП в Сумській області отримало телеграму Національної поліції України № 507дск про відрядження 20 поліцейських до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк Цунамі).
На виконання вказаної вимоги, 02.02.2024 відповідачем прийнято наказ № 221дск про відрядження поліцейських батальйону особливого призначення, яким затверджено список поліцейських, та зобов'язано останніх з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (а.с. 130-132).
Після оголошення 05.02.2024 наказу про відрядження та запитання командира про те хто не готовий виконати наказ, присутні поліцейські почали запитувати про причини включення до списку осіб які відряджаються поліцейських віком 35 і більше років, про критерії відбору, про підстави відрядження без отримання згоди поліцейського. Після запитання командира про те хто готовий виконати наказ, свою згоду висловили троє поліцейських. Інші поліцейські, в тому числі і позивач, зазначили про готовність виконати наказ, але з умовою - якщо у відрядження буде відправлено увесь підрозділ, а не окремі поліцейські.
У зв'язку з цим, з метою своєчасного повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин можливого вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків, на підставі рапорту командира БПОП ГУНП в Сумській області, 05.02.2024 прийнято наказ № 92 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (а.с. 13).
За результатами службового розслідування, 05.02.2024 складено висновок, згідно з яким дисциплінарна комісія, окрім іншого, встановила вчинення ОСОБА_1 порушення підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області № 500 від 15.06.2023, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з обговоренням, критикою та невиконанням пункту 2 наказу № 221дск від 02.02.2024. (а.с. 23-39).
На підставі висновків службового розслідування, 05.02.2024 відповідачем прийнято наказ № 135 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції (а.с. 14-19), а наказом № 44 о/с від 05.02.2024 позивача звільнено зі служби в поліції (а.с. 20).
Позивач вважає, що накази начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 135 та № 44 о/с є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України “Про Національну поліцію”.
На виконання вимог частини першої статті 18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут) і визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом частин першої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службовим розслідуванням є діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
На виконання пункту 4 розділу V Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розділу V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІІ Порядку передбачено, що у разі коли за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що за порушення службової дисципліни, до поліцейського може бути застосований один із визначених видів дисциплінарного стягнення, в тому числі і звільнення зі служби в поліції. Втім, застосування стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення службової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки поліцейського, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами.
Відповідно до частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Отже, у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб'єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру).
Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п. 38).
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Разом з цим, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, уповноважена особа зобов'язана враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини порушника. Фактично, при обранні виду дисциплінарного стягнення має дотримуватись принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку, вчиненого внаслідок доведеної винної протиправної поведінки порушника, негативними наслідками, до яких призвела чи може призвести така поведінка з одного боку, та суворістю покарання за вчинений проступок, глибиною необхідного втручання у права порушника, необхідних для досягнення мети застосування стягнення, з другого боку.
Стверджуючи про протиправність наказів щодо застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, позивач зазначає про те, що дисциплінарного проступку не вчиняв, оскільки не відмовлявся виконувати наказ, а питання які лунали від присутніх після оголошення наказу, стосувались не самого наказу, а порядку виконання та критеріїв відбору поліцейських.
На думку позивача, застосування дисциплінарного стягнення є протиправним, оскільки службового розслідування було проведено з порушенням встановленого порядку, без належного забезпечення права на захист та за відсутності підстав для його проведення та зважаючи на те, що поліцейських може бути відряджено до органів державної влади лише за їхньою згодою, а відряджатися до інших регіонів держави та об'єднуватися у зведені загони, можуть підрозділи, а не окремі поліцейські.
Однак, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами позивача, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт командира БПОП ГУ НП в Сумській області, у якому вказувалось про обговорення та висловлення окремими поліцейськими незгоди з наказом №221дск від 02.02.2024.
Тобто, фактично, вказаний рапорт є повідомленням у якому містилась інформація про вчинення поліцейськими порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку, що відповідно до приписів абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018, є підставою для призначення службового розслідування.
Суд приймає до уваги те, що під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 (а.с.106) надавав пояснення та мав можливість подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування тощо.
Такі обставини, на переконання суду, свідчать про дотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування, забезпечення позивачу права на захист під час його проведення, врахування усіх обставин вчиненого дисциплінарного проступку та надання належної оцінки матеріалам дисциплінарного провадження.
Стосовно суті встановленого порушення службової дисципліни, суд зазначає, що як убачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для застосування дисциплінарного стягнення, ГУ НП в Сумській області визначило обговорення, критику та невиконання пункту 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області № 221дск від 02.02.2024 «Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області», що свідчить про недотримання вимог підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУ НП в Сумській області № 500 від 15.06.2023, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, а також пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію».
Факт не надання позивачем згоди на виконання наказу № 221дск від 02.02.2024, участь у обговоренні цього наказу, тобто, у з'ясуванні критеріїв формування списків поліцейських, у наполяганні на невідповідності критеріям відбору та висловленні власних умов виконання наказу, підтверджується належними й достатніми доказами, зокрема, відеозаписом оголошення наказу та поясненнями командира БПОП ГУ НП в Сумській області, які також досліджувались під час здійснення дисциплінарного провадження і містяться в матеріалах справи (а.с.105, 121).
Суд враховує, що відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС № 987 від 04.12.2017, до завдань підрозділів поліції особливого призначення відноситься участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. За рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції, підрозділи поліції особливого призначення, можуть брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану.
У зв'язку з цим, на переконання суду, вказана поведінка позивача (ненадання безумовної згоди на виконання наказу та участь у його обговоренні) містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, з'ясування критеріїв включення у затверджений наказом список поліцейських, встановлення власних умов виконання наказу, є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції.
Суд також зауважує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
З огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які настали та ще можуть настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, на переконання суду, такий вид стягнення, як звільнення зі служби в поліції є пропорційним і не надто суворим покаранням.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на статтю 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки приписи щодо застосування дисциплінарного стягнення в порядку зростання, не позбавляють уповноважену особу права застосувати до поліцейського найсуворіший вид стягнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Крім того, приписи статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» щодо відрядження поліцейських за їхньою згодою до органів державної влади, установ та організацій, не звільняють поліцейських підрозділу поліції особливого призначення від обов'язку безумовного виконання наказів командира у воєнний час.
Суд також зауважує, що під час судового розгляду справи позивачем не повідомлено обставин та не надано пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку, які б вплинули на правомірність висновків дисциплінарної комісії та прийняття оскаржуваних наказів відповідачем.
Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вищезазначене, суд доходить висновку про те, що обставини, що передували притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження в матеріалах справи та досліджених судом доказах, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення в даному випадку є прямо пропорційним та виправданим по відношенню до вчиненого ним проступку, а, відтак, оскаржувані накази відповідають критеріям правомірності, встановленим в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір та витрати на правничу допомогу) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька