Справа № 761/27509/23
Провадження № 2/761/3012/2024
06 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Яцишина А.О.
представника позивача Паруль Ю.О.
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, -
в серпні 2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Паруль Ю.О. в інтересах позивача звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_3 в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторін в період часу з 01.01.2008 по 06.08.2010.
В порядку поділу спільного майна подружжя просила визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на:
-на квартиру АДРЕСА_1 ;
-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML 350», номер шасі НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за відповідачкою ОСОБА_3 право власності та здійснити державну реєстрацію на:
-автомобіль марки «SUZUKI», модель «GRAND VITARA», номер шасі НОМЕР_3 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- земельну ділянку за кадастровим номером №1421580800:01:000:0670, площею 0,0701 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
- 2/3 (дві третіх) квартири АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, сторони спільно проживали як подружжя з початку 2008 року і до часу реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, пов'язані спільним побутом, сумісно витрачали прибутки, а 06.08.2010 року вони уклали шлюб.
Зазначає, що позивачем та відповідачем до офіційної реєстрації шлюбу та у шлюбі за спільні грошові кошти було придбане вищевказане майно яке і підлягає поділу.
Ухвалою від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 18.09.2023 було відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю.
Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідних заявах вх.№98369 від 01.11.2023 та №5170 від 18.01.2024 позовні вимоги визнала повністю, зазначивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо зазначеного майна, однак після відкриття провадження у вказаній справі вона вирішила визнати позовні вимоги, у зв'язку із вказаним просить прийняти заяву про визнання позову та вказала по своє небажання бути присутньою в судовому засіданні, зазначила, що наразі проживає за кордоном, просить розгляд справи проводити без її участі.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що у період з 06.08.2010 року та на час відкриття провадження по вказаній справі, сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с. 32), доказів зворотному матеріали справи не містять.
У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно положення ч.3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Положеннями ч.1 ст.61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_2 , 02.03.2018 було придбано транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML 350», номер шасі НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
При цьому, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, вищевказане рухоме майно було набуто сторонами та зареєстровано на ім'я відповідача під час його перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 .
Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що 27.08.2009 було придбано транспортний засіб марки «SUZUKI», модель «GRAND VITARA», номер шасі НОМЕР_3 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до вказаного свідоцтва про реєстрацію, вказаний автомобіль було придбано до укладення сторонами шлюбу в 2010 році.
Сторонами не заперечувалось, що вищевказане рухоме майно було набуто та зареєстровано на ім'я відповідача під час його перебування позивача ОСОБА_2 у фактичних шлюбних стосунках із відповідачкою ОСОБА_3 , оскільки сторони визнають факт їх спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу із 01 січня 2008 року по 06 серпня 2010 року.
Відповідно до положень ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В даному випадку відсутні сумніви щодо достовірності визнання обставин щодо спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу із 01 січня 2008 року по 06 серпня 2010 року.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні представник позивача - адвокат Паруль Ю.О. повідомила, що в період із 01 січня 2008 року по 06 серпня 2010 року сторони не перебували в інших шлюбах, однак проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і відповідач визнала вказані обставини, в цій частині суд з врахуванням ч.1 ст. 82 ЦПК України та у відповідності зі ст. 206 ЦПК України приймає визнання позову відповідачкою щодо поділу зазначеного рухомого майна між сторонами, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд з врахуванням вищевказаних вимог чинного СК України, вважає наявними правові підстави для поділу вказаного рухомого майна та задоволення позовних вимог в частині такого поділу: визнати за ОСОБА_2 право власності: на автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «ML 359», номер шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
А також визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «Suzuki», модель «Grand Vitara », номер шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 :
При цьому, позовна заява містить позовну вимогу позивача встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січні 2008 року по 06 серпні 2010 року і відповідач визнала і вказану частину позову яку також та просила задовольнити.
Разом із тим, вирішуючи позов по суті заявленої вказаної позовної вимоги, суд враховує відповідно до ст. 263 ЦПК України, наступні висновки Верховного Суду.
Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц визначено, що рішення судів у частині вирішення як окремої вимоги встановлення факту спільного проживання підлягають скасуванню.
Обґрунтування позиції щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження суд має навести в мотивувальній частині рішення, а в резолютивній - зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ майна є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав подружжя в такому спорі, який підлягає формулюванню як самостійна вимога.
ВП ВС зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року N 554/8023/15-ц).
Таким чином, така окрема позовна вимога як встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січні 2008 року по 06 серпні 2010 року задоволенню не підлягає із вищенаведених підстав, а тому визнання позову відповідачкою в цій частині судом не прийнято.
Також, судом не прийнято визнання позову відповідачкою і в частині позовних вимог щодо поділу іншого заявленого майна, оскільки таке визнання суперечить вимогам винного законодавства.
Нормами ч.4 ст. 334 ЦК України, які визначають правовідносини щодо моменту набуття права власності за договором, визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Так, позивач просив визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за собою право власності на цілу квартиру АДРЕСА_1 , а за відповідачкою визнати право власності на : земельну ділянку за кадастровим номером №1421580800:01:000:0670, площею 0,0701 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 2/3 (дві третіх) квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до наявного в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу земельної ділянки вбачається, що 21.05.2008 ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку за кадастровим номером №1421580800:01:000:0670, площею 0,0701 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом із тим, стороною позивача не надано допустимих доказів належності позивачу вказаної земельної ділянки станом на час звернення до суду із вказаним позовом, оскільки всупереч ч.4 ст. 334 ЦК України не надано доказів державної реєстрації вищевказаного нерухомого майна за позивачем ОСОБА_2 , а тому відсутні докази наявності у позивача права власності на вказану земельну ділянку.
Із врахуванням наведених обставин, відсутні підстави для віднесення вказаної земельної ділянки до об'єкту спільної сумісної власності подружжя, яке набуто позивачем під час його перебування у фактичних шлюбних стосунках із відповідачкою, а тому позовна вимога щодо поділу вказаного об'єкта нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього за відповідачкою ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, таке визнання позовної вимоги суперечить закону і відповідно до ст. 206 ЦПК України не приймається судом.
Наступна позовна вимога, заявлена позивачем, стосується поділу 2/3 частин квартири АДРЕСА_3 шляхом визнання права власності за вказану частину нерухомого майна за відповідачкою ОСОБА_3 .
Вимогами чинного законодавства, зокрема ст. 57 СК України, визначено правовий статус майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Так, відповідно до копії договору дарування від 06.02.2014, дарувальник ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 2/3 частин квартири АДРЕСА_3 .
Вказана обставина щодо належності на праві власності вказаної частини квартири відповідачці на підставі вищевказаного договору дарування підтверджена долученими до матеріалів справи відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказаний договір дарування був укладений під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.
Однак, відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Таким чином, в силу вищенаведених норм чинного законодавства, 2 /3 частин квартири АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю дружини в шлюбі - відповідачки ОСОБА_3 , вказана частина об'єкту нерухомого майна не являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і тому не підлягає поділу. Отже, визнання відповідачкою позовних вимог в цій частині також суперечить закону, тому відсутні правові підстави для прийняття позову і в цій частині також.
Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, як вже зазначалось судом, просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на цілу квартиру АДРЕСА_1 , із врахуванням визнання за відповідачкою права власності на : земельну ділянку за кадастровим номером №1421580800:01:000:0670, площею 0,0701 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 2/3 квартири АДРЕСА_3 .
Однак, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для поділу земельної ділянки за кадастровим номером №1421580800:01:000:0670, площею 0,0701 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; а також 2/3 квартири АДРЕСА_3 та визнання за ОСОБА_3 права власності на ці об'єкти нерухомого майна в порядку його поділу як спільної сумісної власності подружжя, тому єдиним об'єктом спільного нерухомого майна, що в даному випадку підлягає поділу, є квартира в Шевченківському районі м. Києва : квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 15.02.2018, продавець ОСОБА_7 передав у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 77,2 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м., кількість кімнат - три. Продаж вищевказаної квартири за домовленістю сторін вчинено за 2700000,00 грн.
Окремо п. 10 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що цей договір укладений за згодою дружини покупця, гр. ОСОБА_3 , яка викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. 15 лютого 2018 року за реєстровим №212.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що вказана квартира зареєстрована на праві власності на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи, що квартиру АДРЕСА_1 придбано під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, в силу положень ст. 60 СК України, вказаний об'єкт нерухомості належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тому вказане майно підлягає поділу відповідно до ч.1 ст. 70 СК України шляхом визнання права власності по частині вказаної квартири за кожним із подружжя, отже позовні вимоги в цій частині задоволені частково.
При цьому, суд зауважує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо здійснення реєстрації за ОСОБА_3 після поділу майна автомобіль, земельну ділянку та 2/3 частини квартири, такі вимоги є безпідставними та передчасними, оскільки доказів звернення за такою реєстрацією та отримання відмови в її здійсненні - матеріали справи не містять.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд, керуючись правилами ст. 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати шляхом стягнення шляхом з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6320,82 грн. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з врахуванням визначеної позивачем ціни позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.355, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69-71 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_2 право власності: на частини квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності: на частини квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності: на автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «ML 359», номер шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «Suzuki», модель «Grand Vitara », номер шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 :
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6320,82 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повний текст складений 17.06.2024.
Суддя: