17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 342/610/24
провадження № 51-3052ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Як убачається з копій судових рішень, слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області ухвалою від 25 квітня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання дізнавача про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024096150000041.
Не погоджуючись із указаною ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 03 травня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану вище ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Також Суд зауважує, що положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року.
Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів.
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)17) та постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17) суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у цих рішеннях йдеться про постановлення слідчим суддею ухвал, що не передбачені кримінальним процесуальним законом, тоді як в цій справі слідчий суддя постановив ухвалу в порядку, визначеному в главі 15 КПК.
Не є слушними посилання касатора і на постанову об'єднаної палати Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа № 646/3986/19), оскільки предметом дослідження та оцінки у цій справі була можливість апеляційного перегляду рішення слідчого судді, постановленого в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто обставини провадження у справі № 646/3986/19 також відмінні від установлених судами попередніх інстанцій у цьому провадженні (справа № 342/610/24).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року про відмову у відкритті провадження постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3