18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 466/7138/23
провадження № 61-8647ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегніцького Андрія Мироновича на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за нанесення моральної шкоди
2 000 грн. У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за нанесення моральної шкоди 78 000 грн відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо спростування недостовірної інформації відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від
01 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій цивільній справі відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Скасовано рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 2 147 грн судових витрат. В решті рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2024 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року залишено без змін.
14 червня 2024 року представник ОСОБА_1 -адвокат Стегніцький А. М. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, залишити в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 січня 2024 року та стягнути витрати на правову допомогу з ОСОБА_2 .
Подана касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (частина третя статті 392 ЦПК України).
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня
2019 року № 41 (далі - Положення), з подальшими змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 9 Положення передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Змістом пункту 11 Положення визначено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Пунктом 12 Положення передбачено перелік реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно з пунктом 12.10 Положення ордер має містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»).
На підтвердження своїх повноважень на представництво ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції адвокатом Стегніцьким А. М. до касаційної скарги додано копію ордеру від 23 лютого2024 року серія ВС № 1263562.
Текст вказаного ордеру не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених змістом пункту 12 Положення. Зокрема, ордер не містить підпису адвоката Стегніцького А. М. у відповідній графі.
З урахуванням змісту пунктів 11, 12 Положення, ордер, доданий адвокатом Стегніцьким А. М. до касаційної скарги, не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що скріплення касаційної скарги електронним підписом, скріплення електронним підписом скан-копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги, а також подання касаційної скарги із застосуванням системи «Електронний суд» з додаванням до останньої копії непідписаного адвокатом ордеру не підтверджують дотримання вимог щодо форми документа, який надає право на здійснення представництва інтересів сторони у Верховному Суді, зокрема на підписання адвокатом касаційної скарги, як того вимагають приписи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року (провадження № К/990/33704/22).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Повернення касаційної скарги, за загальним правилом, не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтею 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегніцького Андрія Мироновича на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації - повернути заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников