Справа №:755/3544/24
"17" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 09 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 1112579-006, відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит у розмірі 143 188,50 грн строком до 09 грудня 2024 року з відсотковою ставкою 0,01 % річних. Всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1112579-006 від 09 грудня 2020 року загальна заборгованість відповідачів за невиконання умов договору станом на 15 лютого 2024 року становить у розмірі 228 620,04 грн, з яких 102 313,67 грн - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 14,05 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. простроченими), 126 292,32 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій). У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 01 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
09 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 1112579-006, відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит у розмірі 143 188,50 грн строком до 09 грудня 2024 року з відсотковою ставкою 0,01 % річних (а.с. 7, 8-10, 11-12, 13-14, 16-46, 50-51).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1112579-006 від 09 грудня 2020 року загальна заборгованість відповідачів за невиконання умов договору станом на 15 лютого 2024 року становить у розмірі 228 620,04 грн, з яких 102 313,67 грн - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 14,05 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. простроченими), 126 292,32 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) (а.с.15 -15 зв.).
20 грудня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором № 1112579-006 від 09 грудня 2020 року (а.с.47, 48, 49)
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 102 313,67 грн.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.
Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачі суду не надали, як і не надали доказів щодо належного виконання ними умов кредитного договору.
Тому за встановлених обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 102 313,67 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 14,05 грн.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Судом перевірено розрахунок відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору: заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам становить у розмірі 14,05 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість по комісії у розмірі 126 292,32 грн.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»(тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути також зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно положень ч. 5 ст.11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст.11, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.4 кредитного договору передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4.9 % щомісячно.
Отже, наведеним пунктом договору встановлено сплату позичальником комісії за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Оскільки надання кредиту є обов'язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
За вказаних обставин, позичальнику було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування банком плати за цю послугу є безпідставною.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19.
Крім того, суд враховує, що Банк провів розрахунок заборгованості відповідача, включивши суми сплачені в рахунок погашення комісійних, при цьому не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому обов'язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 126 292,32 грн.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 429,30 грн, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 6).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір майнового характеру на користь позивача у розмірі 1 534,91 грн, виходячи з такого розрахунку 3 429,30 грн (сплачений судовий збір) * 100 % / 228 620,04 грн (ціна позову) * 102 327,72 грн (сума задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 02105, заборгованість за кредитним договором № 1112579-006 від 09 грудня 2020 року станом на 15 лютого 2024 року у загальному розмірі 102 327 (сто дві тисячі триста двадцять сім) грн 72 коп, з яких 102 313,67 грн - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 14,05 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. простроченими).
В решті вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 02105, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 534 (одна тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн 91 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна