Справа № 464/4144/24
пр.№ 2-о/464/180/24
17.06.2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,
заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3 ,
заінтересованої особи ОСОБА_4 ,
представника заінтересованої особи Дурич Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису,
заявник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , 12.06.2024 звернулась в суд із заявою про видачу обмежувального припису щодо заінтересованої особи ОСОБА_4 строком на шість місяців, яким визначити такий захід тимчасових обмежень прав кривдника, як:
-заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань, менше 100 м. до її та ОСОБА_2 місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_4 вести телефонні переговори з нею та ОСОБА_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
-заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними.
В обґрунтування заяви покликається на те, що вона просить здійснити захист її прав та законних інтересів її неповнолітньої доньки, з огляду на таке. 12 квітня 2023 року рішенням Сихівського районного суду м. Львова суду розірвано шлюб між нею та ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу вона з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , незважаючи на наявне право щодо користування житлом, в якому вони спільно проживали до розірвання шлюбу, змушена змінити місце проживання, орендуючи житло, оскільки проживати у спільній із ОСОБА_4 квартирі стало неможливим, через грубе порушення зі сторони останнього правил співжиття, систематичної його агресивної поведінки по відношенню до неї та дитини, вчинення фізичного та психологічного насильства. Заінтересована особа систематично здійснює різного роду погрози в її бік та своєї неповнолітньої доньки. Вказує, що вона постійно потерпає від психологічного та фізичного насильства. Дане насильство проявляється у погрозах життю та здоров'ю, застосуванню нецензурної лексики образливого характеру, неодноразовому акті фізичного насильства щодо неї та членів її родини, погрозах обмеженням волі їх спільної неповнолітньої доньки. На даний час вона з донькою змушені орендувати житло, оскільки ОСОБА_4 всіляко перешкоджає нормальному спільному проживанню, притягався до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного та фізичного насилля щодо неї за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема 03.02.2022 останнім було вчинено домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно неї. Внаслідок таких неправомірних дій до ОСОБА_4 працівниками поліції було застосовано тимчасовий заборонний припис стосовно кривдника припис АА 042423 від 03.01.2022 про заборону йому в будь- який спосіб контактувати з нею в період з 19:00 год 03.01.2022 до 19:00 год. 06.01.2022. Проте ОСОБА_4 не змінив свою агресивну поведінку, вимоги припису ним були порушені на наступний ж день, про що працівниками поліції було складено протокол № АА 081827 від 04.01.2022 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Однак судом закрито провадження у адміністративній справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Окрім цього, вона та її неповнолітня донька неодноразово звертались до органів національної поліції за допомогою через постійні випадки агресивної поведінки заінтересованої особи та загрози здійснення ним насильства. Зокрема, 28.12.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 близько 19:00 год прибув в місце проживання її батьків, де в цей час перебувала їх неповнолітня донька, вчинив сварку, погрожував застосуванням насильства щодо своєї неповнолітньої доньки, якщо вона не погодиться поїхати з ним, ображав свою неповнолітню доньку, вживав ненормативну лексику, погрози, а також погрожував вчинити насильство відносно діда та баби своєї доньки. Тільки після приїзду органів поліції ОСОБА_4 припинив свою агресивну поведінку та покинув місце перебування доньки. 30.03.2024 близько 23:47 год. ОСОБА_4 знову вчинив домашнє насильство за місцем її проживання з донькою: АДРЕСА_1 , насильно утримував її біля входу в квартиру, не давав пройти, нецензурно лаявся, висловлював погрози, у зв'язку з чим його неповнолітньою донькою було здійснено виклик на телефонну лінію «102». Після прибуття працівників поліції, він припинив свої дії. Разом з тим, заінтересована особа не припиняє свою агресивну поведінку по відношенню до неї та доньки через телефонні повідомлення та дзвінки, в яких нецензурно лається, ображає і погрожує припинити навчання доньки в приватній школі. З огляду на вище викладені факти та оцінюючи поведінку ОСОБА_4 , вона впевнена, що такі дії будуть продовжуватись в її сторону, що також може призвести до тяжких наслідків, як для неї, так і для дитини, що зумовило звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою від 13.06.2024 прийнято дану заяву до розгляду та призначено судовий розгляд такої.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Свистович Ю.П. заяву підтримали з підстав, що наведені в такій, просили заяву задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_4 та його представник - адвокат Дурич Я.В. просили відмовити у задоволення заяви, надали пояснення, які відповідають змісту письмових заперечень на заяву. У письмових запереченнях зазначено про те, що належних та обґрунтованих доказів твердженням заявника щодо систематичного вчинення ОСОБА_4 відносно неї та неповнолітньої доньки психологічного та фізичного насильства не надано, а у постанові, якою його було притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, зазначено про події, які мали місце ще 03.01.2022. У подальшому жодних дій, які б мали ознаки домашнього насильства ОСОБА_4 не вчиняв, доказів протилежного не надано. Щодо подій, про які вказує заявник, а саме 28.12.2023 за адресою: АДРЕСА_2 , а також 30.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , жодних доказів його протиправних дій не надано, а тому такі доводи є голослівними твердженнями та не можуть братися до уваги судом. Сам факт звернення до поліції не може свідчити про вчинення відносно заявниці домашнього насильства чи її доньки. Більше того, як вбачається з відповіді на адвокатський запит, ОСОБА_2 з письмовими зверненнями до органів поліції не зверталась, що свідчить про відсутність у неї реальних підстав для такого звернення. Щодо долучених до позовної заяви скріншотів переписки, вказує, що такі не містять залякувань, погроз насильства, у них відсутні вислови, які б можна було безумовно трактувати як психологічне насильство відносно заявниці чи доньки зі сторони ОСОБА_4 . Такі повідомлення підтверджують наявність тривалого конфлікту між колишнім подружжям, однак не підтверджує факт вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування судом обмежувального припису. Також лист від 31.05.2024 ОСОБА_6 щодо проходження психологічного консультування ОСОБА_2 , згідно з яким у останньої наявні психологічні труднощі, жодним чином не підтверджує факт вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства відносно доньки. Таким чином, завником не надано належних та обґрунтованих доказів вчинення домашнього насильство за сторони ОСОБА_4 , а також не надано доказів того, що у разі незастосування вказаних у заяві про видачу обмежувального припису заходів, існує реальна загроза життю та здоров'ю заявниці та її доньці, а також настання тяжких чи особливо тяжких наслідків.
Заслухавши пояснення учасників справи, думку неповнолітньої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Предметом доказування у даній справі є вчинення по відношенню до заявника та її неповнолітньої доньки домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до п.п.3, 7, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно із ч.2 та ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Особа, яка постраждала від домашнього насильства особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Як встановлено в ході розгляду заяви та не оспорюється учасниками справи, заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_4 є колишнім подружжям. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сихівського районного суду від 12.04.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
Заявник ОСОБА_1 у заяві про видачу обмежувального припису зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_4 систематично вчиняє відносно неї та їх неповнолітньої доньки дії, пов'язані з домашнім насильством фізичного та психологічного характеру, а саме здійснює різного роду погрози в агресивній формі, використовує нецензурну лексику образливого характеру. Окрім цього, вона з донькою змушені орендувати квартиру, оскільки проживати у спільній із ОСОБА_4 квартирі стало неможливим, через грубе порушення зі сторони останнього правил співжиття.
На підтвердження зазначеного факту, заявником до заяви надано:
-терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_4 серії АА №042423 від 03.01.2022 про заборону йому в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 в період з 19:00 год 03.01.2022 до 19:00 год. 06.01.2022;
-постанову Сихівського районного суду м.Львова від 21.02.2022, згідно з якою ОСОБА_4 03.01.2022 о 16:00 год за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, виражався нецензурною лайкою до своєї дружини ОСОБА_1 , штовхав її та утримував в квартирі, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу;
-постанову Франківського районного суду м.Львова від 03.05.2022, згідно з якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а саме щодо невиконання умов термінового заборонного припису, закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення;
-скріншоти телефонного листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 через меседжер «Telegram»;
-договір оренди від 12.01.2024, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , предметом якого є оренда останньою квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім цього, у судовому засіданні було заслухано думку дитини - неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що її батько ОСОБА_4 вчиняє домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1 . Він їй погрожує, виражається нецензурною лексикою, піднімав на неї руку. Також вказала, що через таку поведінку вона не бажає спілкуватись з батьком, оскільки він також і на неї чинить психологічний тиск.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 зазнавала зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_4 домашнього насильства, відтак потребує захисту у порядку, передбаченому законом, оскільки ігнорування заінтересованою особою застосованих працівниками поліції до нього заходів впливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо заявника, дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення у майбутньому кривдником ОСОБА_4 до заявника ОСОБА_1 економічного, психологічного чи фізичного насильства.
Згідно ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи викладене, з метою запобігання і протидії насильству, що має місце з боку заінтересованої особи по відношенню до заявника ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявника та видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 , зазначених у заяву, строком на шість місяців.
Разом з тим, вимоги заяви ОСОБА_1 в частині видачі обмежувального припису по відношенні до неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або) заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
У Постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 753/8626/19, якою відмовлено у застосуванні обмежувального припису, міститься правовий висновок, згідно з яким під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства в будь-якому його прояві. Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт неодноразового звернення до різних органів із підстав учинення щодо неї психологічного та фізичного домашнього насильства не підтверджує факту вчинення домашнього психологічного насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Заявник вказує, що її колишній чоловік ОСОБА_4 є кривдником і по відношенні до їх неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , однак належних та обґрунтованих доказів таким твердженням не надала.
До позовної заяви заявником долучено лист ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 31.05.2024 про те, що повідомлення на телефонну лінію «102» від гр. ОСОБА_2 з приводу вчинення можливих неправомірних дій гр. ОСОБА_4 , яке мало місце 30.03.2024 о 23:47 год по АДРЕСА_1 , зареєстровано в ІКС Інформаційному порталі Національної поліції у Львівському РУП №2 ГУНП у Львівській області за №5505 від 31.03.2024. Однак з письмовим зверненням ОСОБА_2 не зверталась. Окрім цього, долучено лист психолога ОСОБА_6 від 31.05.2024, згідно з яким ОСОБА_2 відвідувала сесії психологічного консультування, починаючи з лютого 2024 року по квітень 2024 року.
Разом з тим, такими доказами не підтверджується повторюваність та систематичність фактів домашнього насильства кривдника щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , а отже і не доведено існування ризиків продовження ОСОБА_4 домашнього насильства, загрози вчинення протиправних дій у майбутньому щодо неповнолітньої ОСОБА_2 .
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що обмеження прав та покладення обов'язків на ОСОБА_4 , про які зазначено заявником у заяві про видачу обмежувального припису відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , є неспівмірними та не можуть застосовуватися судом за даних фактичних обставин справи. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису у цій частині.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 , а саме:
-заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань, менше 100 м, до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_4 вести телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
-заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.
В решті вимог - відмовити.
Строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців, тобто до 17.12.2024.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити про прийняте рішення відділ поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_4 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 17.06.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК