Справа №442/2809/24
Провадження №2/442/798/2024
30 травня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , укладений 11.11.2014 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичі реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 539; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в його користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення сином повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.11.2014 між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 539.
Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Спочатку подружнього життя у них були теплі та дружні відносини, але згодом їхні відносини змінилися, вони перестали розуміти один одного, у них пропало почуття любові, а його неодноразові намагання налагодити нормальні відносини не дали позитивного результату. Їхні відносини постійно погіршувалися і відповідачка уже понад три роки проживає окремо. З того часу дружина не займається вихованням, утриманням їхнього сина, не бере участі у його житті, самоусунулася від виховання, не дбає про його фізичний та моральний розвиток, матеріально не забезпечує сина. Позивач самостійно займається вихованням сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та останній знаходиться на повному його утриманні, відповідачка не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дитини, незважаючи навіть на законодавче закріплення такого обов'язку, а тому в нього виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просять позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи є відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечує щодо задоволення позову, однак частково не згідна з підставами для задоволення такого позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області в дане судове засідання не з'явився, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Водночас роз'яснили, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 26.04.2024, розглядалося питання щодо надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , однак через відсутність матері, не можливо надати такий висновок.
Вислухавши доводи позивача та його представника, беручи до уваги відзив та перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено в судовому засіданні, 11.11.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровали у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 539, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що подружнє життя з відповідачем не склалося, за час спільного проживання вони виявили несумісність характерів та різні погляди на сімейне життя, не підтримують шлюбних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.
Згідно ст. 24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст. 111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Отже, встановивши об'єктивні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст. 112 СК України, а саме те, що примирення між подружжям неможливе через втрату ними почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов'язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім'ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає ст. 55 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, що має важливе значення, бажання зберегти сім'ю у сторін відсутнє, що є підставою для розірвання між ними шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно Акту обстеження умов проживання від 15.03.2024, складеного посадовими особами відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком, їхня сім'я є неповною, і батько один виховує та утримує сина. Мати не приймає участі у вихованні та утриманні сина.
Згідно довідок сімейного лікаря; директора Ліцею № 3 та директора Будинку науково-технічної творчості, дитину до них приводить виключно батько.
ОСОБА_1 проживає разом з сином у квартирі на АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.
Проживаючи окремо, відповідач жодних спроб на відновлення відносин зі своїм сином не робить, це свідчить про те, що вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, але й свідомо не бажає їх виконувати, про що свідчить її відзив на позовну заяву, в якому не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: „Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками".
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов'язки по відношенню до сина, не цікавиться його долею протягом тривалого періоду часу, участі у його вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з сином не робила, тобто, вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, а тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останній положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Виходячи з вищенаведеного достовірно з'ясовано, що в порушення вимог ст. 150 СК України, ОСОБА_2 не належно виконує Конституційний обов'язок, щодо належного виховання свого малолітнього сина.
Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання, що є всі підстави для того, щоб позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини, оскільки остання без поважних причин не виявляє щодо сина батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню та утриманню.
Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України - «Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину».
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
З врахуванням наведеного суд приходить до переконання, що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 листопада 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис 539.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1211 грн. 20 коп. судових витрат в дохід держави.
Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 30.05.2024.
Суддя О.В. Крамар