Справа №461/4890/24
12 червня 2024 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кітова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Салика С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,-
Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області звернулось до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , в якому просить затримати громадянку Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Позов мотивує тим, що 11 червня 2024 року працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Головного управління ДМС у Львівській області була виявлена та затримана громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), у зв'язку із перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, проживання з 2019 року на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.
В обліках територіальних органів ДМС України громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться, не зверталась для отримання або скасування дозволу на імміграцію, посвідки про постійне, або тимчасове перебування на території України, паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за продовженням строку перебування на території України, заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту з метою набуття відповідних статусів та не реєстрував місця проживання. Таким чином встановлено, що відповідач порушила правила перебування іноземців в Україні - перебуває без документів, що дають право на перебування на території України та ухиляється від виїзду з території України. У зв'язку із цим, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки, Відповідач у зв'язку із перевищенням встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, проживанням з 2019 року на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні знаходиться на території України відповідно існує великий ризик її втечі. У зв'язку із цим, позивач вважає за доцільне затримати відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Представник позивача Горбонос І.К. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позов підтримує, просить такий задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позов визнає в повному обсязі, від послуг безоплатної правової допомоги відмовляється, перекладача не потребує, українську мову розуміє.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11 червня 2024 року працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Головного управління ДМС у Львівській області була виявлена та затримана громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, проживання з 2019 року на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання № МЛВ 000085 від 11 червня 2024 року.
В обліках територіальних органів ДМС України громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться, не зверталась для отримання або скасування дозволу на імміграцію, посвідки про постійне, або тимчасове перебування на території України, паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за продовженням строку перебування на території України, заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту з метою набуття відповідних статусів та не реєстрував місця проживання.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 порушила правила перебування іноземців в Україні - перебуває без документів, що дають право на перебування на території України та ухиляється від виїзду з території України.
З протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002549 від 11.06.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 перевищила встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів та проживала на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП.
У зв'язку із цим, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Частиною 11 статті 289 КАС України вказано, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно частини 4 статті 30 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Згідно ч. 1 статті 23 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію. Частина 3 встановлює, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема, затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Згідно ч. 4 ст. 30 Закону, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України (яка є спеціальною нормою) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб» від 06.09.2018 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб від 06.10.2017 (далі-Угода).
Відповідно до ст. 1 Угоди "Реадмісія" - передавання компетентними органами держави запитуючої Сторони і приймання компетентними органами держави запитуваної Сторони в порядку, на умовах і з метою, передбаченими цією Угодою, осіб, які в'їхали або перебувають на території держави запитуючої Сторони з порушенням законодавства щодо перетину державного кордону і перебування іноземців та осіб без громадянства.
Згідно статті 2 Угоди, компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в'їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави щодо перетину державного кордону і перебування іноземців та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в'їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 № 158 затверджено «Інструкцію про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб» (далі - Інструкції № 158), яка розроблена відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України у сфері реадмісії, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про громадянство України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль»,«Про захист персональних даних», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, а також міжнародних норм і стандартів, що визначають права та свободи людини і громадянина.
Згідно розділу VIII Інструкції № 158 у разі виявлення на території України осіб, які підлягають реадмісії або транзитному перевезенню територією договірної держави, компетентний (уповноважений) орган України в порядку та в строки, визначені міжнародною угодою про реадмісію, надсилає відповідний запит компетентному (уповноваженому) органу договірної держави. При надходженні від запитуваної договірної держави позитивної відповіді на запит про реадмісію: компетентні (уповноважені) органи ДМС здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктом 6 розділу V та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктами 4 - 6 розділу VI та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції. При надходженні або наданні позитивної відповіді щодо здійснення транзитного перевезення іноземців або осіб без громадянства територією запитуваної договірної держави або України: компетентні (уповноважені) органи ДМС, надіславши повідомлення начальнику відповідного органу охорони державного кордону, в порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 розділу V цієї Інструкції, забезпечують здійснення транзитного перевезення територією запитуваної договірної держави або України до країни прямування, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом другим пункту 7 розділу II цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють пропуск осіб, які підлягають реадмісії, через державний кордон та супроводжуючих осіб у встановленому законом порядку, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом третім пункту 7 розділу II цієї Інструкції.
У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:
«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.
Згідно п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до приписів частини 1 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, в тому числі позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Враховуючи з наведеної норми вбачається, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. Фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до положень ч. 11 ст. 289 КАС України передбачено, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на вищевикладене, що у відповідача ОСОБА_1 відсутні відповідні документи, які дають право перебувати на території України. В обліках територіальних органів ДМС України ОСОБА_1 не значиться, не зверталася для отримання або скасування дозволу на імміграцію, посвідки про постійне, або тимчасове перебування на території України, паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за продовженням строку перебування на території України, заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту з метою набуття відповідних статусів та не реєстрував місця проживання. Таким чином, дана обставина перешкоджатиме проведенню процедури реадмісії, а також враховуючи, що у вказаного іноземця - правопорушника відсутнє джерело доходу на території України, тому суд має всі підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що відповідач порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не має документу, що надає право на перебування в Україні, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування найбільш суворого заходу, передбаченого ч. 11 ст. 289 КАС України, як затримання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 4, 7, 8, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 289 КАС України, суд, -
позов задовольнити.
Затримати громадянку Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493, 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, електронна адреса: lv@dmsu.gov.ua);
представник позивача - Баліцький Олександр Йосипович (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце перебування: Волинське ПТПІ ДМС України, 45213, вул. Перемоги, 27, с. Журавичі, Луцький р-н., Волинська область).
Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.
Суддя Олександр КІТОВ