Справа №461/1629/24
13 червня 2024 року м.Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
представника позивачки Юрчака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну постанови у справі про порушення митних правил, -
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить змінити пункт 2 постанови в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А.Ю. від 13.02.2024 року у справі про порушення митних правил № 1728/20900/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст.471 МК України, в частині стягнення штрафу. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 433688, 98 грн. та стягнуто з неї на користь митниці 881,48 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці та постановлено повернути вилучений тимчасово товар. Позивачка вважає, що у вказаною постановою на неї покладено штраф у завищеному розмірі, оскільки вартість товарі, що переміщувались через митний контроль фактично згідно з фактурами є меншою, а ніж вартість з якої митницею було визначено 30% штрафу. ОСОБА_1 вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою.
Позивачка зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що на підставі висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.12.2023 року № 142000-3301-1089, загальна вартість вилучених предметів в справі про ПМП №1728/20900/23 становить 1445629,95 грн. ОСОБА_1 вказує на те, що зі змісту постанови вбачається, що 13.02.2024 у Львівську митницю адвокатом Голянською Ю.А. подано письмові пояснення від 12.02.2024, в яких вона просила закрити провадження в справі, а у випадку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 накласти на неї штраф в розмірі 32 512.14 грн. Митним органом зазначено, що з даного клопотання адвокатеси вбачається, що адвокатом Голянською Ю.А, визнається факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил передбаченого 4.2 ст. 471 МК України. Також, адвокатом до вказаного клопотання було долучено копію інвойсу № MKX110223 від 02.11.2023, який на думку адвокатеси підтверджує фактичну вартість тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1728/20900/23 товарів. Надаючи оцінку інвойсу № MKX110223 від 02.11.2023 Львівська митниця вказала, що документ не перекладено українською мовою, виданий на ім'я іншої особи, відтак не відповідає критеріям належності та допустимості доказів та не може бути доказом оплати за товар. Окрім цього вказано, що під час складення протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 не було надано митному органу будь-яких документів, які б підтверджували вартість виявлених у неї не задекларованих товарів. Позивачка зазначає, що фактурна вартість ввезеного товару є значно нижчою та на день ввезення товару на митну територію України становила 18 909,00 ОСОБА_2 (CNY), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.12.2023 (дату ввезення товарів на митну територію України) становить 18909*5,1582= 97 536, 41 грн. На думку ОСОБА_1 , Львівська митниця безпідставно відхилила наданий адвокатом доказ на підтвердження дійсної вартості товару. Однак митним органом штраф було накладено на підстави висновку СЛЕД Держмитслужби. Однак позивачка вважає, що такий висновок експертизи є недопустимим та неналежним доказом, оскільки експертизу було проведено з порушенням процедури; фактурна вартість, вказана у висновку, визначена без врахування усіх обставин, та ґрунтується на невмотивованих відомостях.
ОСОБА_1 зазначає, що працівниками митного органу не проводився відбір зразків для проведення експертизи, в матеріалах справи відсутня постанова митного органу про здійснення відбору зразків для проведення експертизи, а також протокол, який би фіксував, що було проведено відбір зразків. Замість цього, у висновку СЛЕД Держмитслужби зазначено, що огляд товарів проводився «вибірково» за місцем його зберігання на складі Львівської митниці. Отже, основою для проведення експертизи був не відібраний у спеціальному порядку товар, кожен з яких був би достатнім для проведення дослідження. Натомість експертиза проводилась на підставі огляду випадково відібраних мобільних телефонів, що суперечить порядку, встановленим МК України.У Висновку СЛЕД вказано, що для визначення вартості товару застосовано порівняльний (ринковий) підхід, з використанням аналогового методу, що базується на порівнянні споживчих властивостей об'єкта оцінки, зі споживчими властивостями, що є на даний час на внутрішньому ринку України. Інформація про вартість товарів отримана з торговельних мереж м. Львова та мережі Інтернет. Разом з тим, до такого висновку не додано будь-яких матеріалів, які б підтверджували наявність об'єктів порівняння та цін на них, а також не наведено конкретних методів порівняння врахування коригування відмінностей між такими і досліджуваним товаром. Також, не враховано також того факту, що країна відправки таких товарів є Республіка Польща, а об'єктами порівняння є виключно товарні пропозиції на ринку України. Не враховано, що товар, насправді, було придбано на території Китайської Народної Республіки. Окрім цього, експертом не перевірялося чи є відповідна продукція оригінальною. Позивачка вважає, що висновок СЛЕД Держмитслужби не містить жодного обґрунтування про те, що оглянутий товар справді є оригінальним, а не копією чи реплікою, що може продаватися за значно нижчою ціною. Таким чином, позивачка вважає, що висновок СЛЕД Держмитслужби не
містить будь-яких матеріалів, які б підтверджували наявність об'єктів порівняння та цін на них, а також не наведено конкретних методів порівняння і врахування коригування відмінностей між такими і досліджуваним товаром.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідний товар її попросив передати у місті Жешув знайомий на ім'я ОСОБА_3 , який попросив перевезти товар на територію України. Зі змісту інвойсу долученого до матеріалів справи вбачається, вартість вказаних товарів була повністю сплачена покупцем, а найменування товарів, які визначені у відповідному інвойсі повністю відповідають тим, що були вилучені під час складання протоколу. Таким чином, на думку позивачки, вартість вилученого товару становить не 1 445 629, 95 грн., як зазначено у висновку, а 97 536, 41 грн. Виходячи з такої незадекларованої фактурної вартості товарів, митний орган міг накласти штраф на позивачку лише у розмірі 32 512, 14 грн. замість штрафу у розмірі 433 688, 98 грн. Також, позивачка зазначила, що розгляд справи відбувся у її відсутності. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
29.02.2024 року представником позивачки усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 27.02.2024 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2024 року відкрито провадження у справі.
07.03.2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Однак подав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що позовні вимоги заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, постанова про притягнення до відповідальності є законною та обґрунтованою. Представник відповідача зазначає, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі-Закон № 2658-ІІІ). Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823. Позивач у своєму позові посилається на процедури відбору проб та взірців товарів які застосовуються при митному оформленні товарів в той час як оцінка товарів вилучених протоколом про порушення митних правил здійснювалась в рамках провадження в справі про порушення митних правил та у такому разі норми статі 356 МК України не застосовуються. Також, частина 2 висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень від 29.12.2023 № 142000-3301-1089 свідчить про те, що об'єкти експертизи були оглянуті експертом за місцем їх зберігання. Представником позивача до матеріалів справи долучено копію інвойсу № МКХ110223 від 02.11.2023, який, як стверджує адвокат стосуються вартості тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1728/20900/23 товарів. Слід зазначити, що вказаний документ не перекладено українською мовою, виданий на ім'я іншої особи, відтак, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів та не може бути доказом оплати за товар. З урахуванням викладеного, митний орган вважає, що висновок від 29.12.2023 № 142000-3301-1089 складений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом. Також, представник митниці зазначає, що позивачку та її представника було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою в.о. начальника Львівської митниці ОСОБА_4 від 13.02.2024 року у справі про порушення митних правил № 1728/20900/24, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч.2 ст.471 Митного Кодексу України і накладено стягнення - штраф у розмірі 30% вартості товарів - 433688,98 грн., стягнуто з нього на користь митниці 881,48 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці та постановлено повернути вилучений тимчасово товар.
З даної постанови вбачається, що 14.12.2023 року о 22 год. 37 хв. ОСОБА_5 поверталась з приватної поїздки в якості водія обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність в неї будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
В ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділенні та у салоні автомобіля, було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: телефони мобільні торгової марки XIAOMI, модель REDMI NOTE 12 Ice Blue 8GB RAM 256GB ROM, без ознак використання в упаковці виробника, країна виробник Китай - 99 шт.; телефони мобільні торгової марки XIAOMI, модель REDMI NOTE 12 Onyx Gray 8GB RAM 256GB ROM, без ознак використання в упаковці виробника, країна виробник Китай - 60 шт.; телефони мобільні торгової марки XIAOMI, модель REDMI NOTE 12 Sunrice Gold 8GB RAM 256GB ROM, без ознак використання в упаковці виробника, країна виробник Китай - 60 шт.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що даний товар вона погодилась перевезти з Польщі в Україну за винагороду через важке матеріальне становище.
13.02.2024 у Львівську митницю адвокатом Голянською Ю.А. подано письмові пояснення від 12.02.2024, яким вона просить: 1. Закрити провадження в справі; 2. У випадку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , накласти на неї штраф в розмірі 32 512,14 грн. Виходячи з вищевикладеного, адвокатом Голянською Ю.А. визнається факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил передбаченого ч.2 ст. 471 МК України.
Також, адвокатом до вказаного клопотання долучено копію інвойсу № МКХ110223 від 02.11.2023, який, як стверджує адвокат стосуються вартості тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1728/20900/23 товарів. Митним органорм зазначено, що вказаний документ не перекладено українською мовою, виданий на ім”я іншої особи, відтак, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів та не може бути доказом оплати за товар.
За таких обставин, оскільки під час складення протоколу про порушення митних правил № 1728/20900/23, ОСОБА_1 не було надано митному органу будь-яких документів, які б підтверджували вартість виявлених у неї незадекларованих товарів, митницею у відповідності до норм ст. ст. 515 - 516 МК України в справі було призначено та проведено їх товарознавчу експертизу. Проведення вказаної експертизи було доручено експертам Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України.
Загальна вартість предметів порушення митних правил згідно з висновком СЛЕД Держмитслужби №142000-3301-1089 від 29.12.2023 року становить 1 445 629,95 гривень.
З висновку експерта СЛЕД Держмитслужби №142000-3301-1089 від 29.12.2023, складений експертом Жук А., яка володіє достатніми повноваженнями для проведення товарознавчих експертиз, експертизу проведено уповноваженим органом, висновок експерта відповідає вимогам закону, відтак такий є належним і допустимим доказом у справі /а. с. 42-46/.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 471 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Санкція даної статті передбачає накладення на правопорушника стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Відповідно до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з ч.1 ст.374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Нормами ч.4 ст.374 МК України визначено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім цього, в рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Авшар проти Туреччини" в оцінці доказів суд встановив стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, у справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч.1 ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частино 1 статті 495 МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Із змісту ч. 2 ст. 471 МК України слідує, що порушення передбачене цією нормою передбачає протиправну поведінку особи у формі умислу (прямого чи непрямого).
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачка у адміністративному позові не погоджується із сумою штрафу та порядком визначення вартості незадекларованих товарів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Частиною 2 статті 515 Митного кодексу України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Згідно з нормами ст. 516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Із наведених норм слідує, що експертиза для визначення вартості незадекларованих товарів проводиться в межах справи про адміністративне правопорушення і є доказом у справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно з цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.
Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі-Закон № 2658-ІІІ).
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.
Позивачка у своєму позові посилається на процедури відбору проб та взірців товарів які застосовуються при митному оформленні товарів в той час як оцінка товарів вилучених протоколом про порушення митних правил здійснювалась в рамках провадження в справі про порушення митних правил та у такому разі норми статі 356 МК України не застосовуються.
Також, частина 2 висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень від 29.12.2023 № 142000-3301-1089 свідчить про те, що об'єкти експертизи були оглянуті експертом за місцем їх зберігання.
Тому, суд відхиляє доводи позивачки про те, що висновок експерта від 29.12.2023 року № 142000-3301-1089 є неналежним доказом у справі.
Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Представником позивачки до матеріалів справи долучено копію інвойсу № МКХ110223 від 02.11.2023, який, як стверджує адвокат стосуються вартості тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1728/20900/23 товарів.
Однак такий, станом на момент розгляду справи митним органом документ не було перекладено українською мовою, та такий виданий на ім'я іншої особи, відтак, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів та не може бути доказом оплати за товар.
Тому суд відхиляє надану позивачкою фактуру, як доказ вартості незадекларованих товарів з тих причин, що такий виданий на ім'я іншої особи.
Таким чином, суд приходить до висновку постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил є законною.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що відповідач довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил від 13.02.2024 року № 1728/20900/23 необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для зміни постанови у справі про порушення митних правил №1728/20900/23 від 13.02.2024 року, відсутні, оскільки постанова є законною, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС не здійснюється.
Керуючись ст.ст.251, 288 КУпАП, ст.ст. 49, 51, 52, 257, 356, 357, 374, 471, 487, 491, 498, 531 МК України ст.ст. 2, 6, 73, 76, 77, 122, 139, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286, 289 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну постанови у справі про порушення митних правил - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Повний текст рішення складено 17.06.2024 року.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Р.Юрків.