Справа № 307/2215/24
Провадження № 1-кп/307/162/24
18 червня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024071160000358, відомості про яке 24 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого, не одруженого, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
31 травня 2024 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071160000358, відомості про яке 24 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
03 червня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області призначено підготовче судове засідання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 лютого 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . Установлено, що 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, щопродовжується по теперішній час та призводить до загибелізначноїкількості людей та інших тяжких наслідків. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та який діє по теперішній час. Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час. Відповідно до норм ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Під час проходження військової служби у відповідності до вимог
ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 68 Конституції України, солдат
ОСОБА_4 зобов'язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язаний завжди пам'ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому. Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , вчинив кримінальне правопорушення у сфері правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за наступних обставин. ОСОБА_4 24 квітня 2024 року близько 16 години 00 хвилин, знаходячись по АДРЕСА_3 , діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи на меті незаконно заволодіти транспортним засобом, право на керування яким у ОСОБА_4 було відсутнє, всупереч волі власника шляхом вільного доступу проник до салону автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який на той час був припаркований на узбіччі по АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що ключ від автомобіля знаходився в замку запалювання, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом та поїхав з місця події в АДРЕСА_1 , куди прибув 24 квітня 2024 року близько 16 годин 30 хвилин, і де в подальшому був о 20 годині 55 хвилин затриманий працівниками поліції. В результаті пошкодження даного транспортного засобу під час перебування його у протиправному користуванні ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду на суму 20 603, 00 гривень. Внаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 спричинено збитків на загальну суму 108 158, 00 гривень.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
18 червня 2024 року в ході судового розгляду між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, згідно якої ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому діянні, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні. Потерпіла ОСОБА_6 жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 немає. Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з визначенням іспитового строку та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Крім того, згідно умов даної угоди обвинуваченому ОСОБА_4 та потерпілій ОСОБА_6 роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав угоду про примирення, визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди про примирення судом, відтак просить затвердити угоду.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилася, позаяк подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності за участю її представника - адвоката ОСОБА_7 , при цьому, зазначила, що з обвинуваченим вона примирилася, обвинувачений повністю відшкодував їй завдані збитки, претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні морального характеру не має і не буде мати в подальшому. Просить затвердити угоду про примирення винного з потерпілим від 18 червня 2024 року, при винесенні вироку просить суворо не карати обвинуваченого, проти зміни запобіжного заходу не заперечує.
Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 , підтримав та просить таку затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції проти затвердження угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 , не заперечив
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про примирення та її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені ст. 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, узгоджене покарання та згоду сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дату її укладення та підписи сторін, укладення даної угоди сторонами є добровільним, то суд вважає за необхідне затвердити угоду про примиренням між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч.1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Судом в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, який є злочином середньої тяжкості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Укладена між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. ст. 289 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення. Обвинувачений розуміє характер обвинувачення та вид покарання, яке буде йому призначене у разі затвердження угоди, розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України. Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачений може виконати взяті на себе угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного і обставини, які пом'якшують покарання, а саме: його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп"яніння.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що укладена угода про примирення між потерпілою та обвинуваченим підлягає затвердженню.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу в розмірі 60 560, 00 (Шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок) гривень, згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60 700, 00 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_8 згідно квитанції № 3410810257 від 08 травня 2024 року.
Продовжити ОСОБА_4 обов'язки, покладені ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну зареєстрованого в Україні свого місця проживання та перебування; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадження, скасувавши обов"язок в частині носіння електронного засобу контролю.
Скасувати арешт автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року.
Речовий доказ - автомобіль марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходиться на зберіганні на арешт майданчику Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Тячів, вул. Промислова, 6/а, Закарпатської області, Україна, негайно повернути власнику ОСОБА_6 .
Речовий доказ - стерильні марлеві серветки зі змивами з керма, ручок дверцят водія, важеля коробки передач автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , після набрання вироком законої сили, знищити.
Стягнути із ОСОБА_4 4 165, 04 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 314, 374-376, 475 КПК України, суд,
Угоду про примирення від 18 червня 2024 року в кримінальному провадженні № 12024071160000358, відомості про яке 24 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 , з однієї сторони, та потерпілою ОСОБА_6 , з другої сторони, затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу в розмірі 60 560, 00 (Шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок) гривень, згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60 700, 00 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_8 згідно квитанції № 3410810257 від 08 травня 2024 року.
Продовжити ОСОБА_4 обов'язки, покладені ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну зареєстрованого в Україні свого місця проживання та перебування; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадження, скасувавши обов"язок в частині носіння електронного засобу контролю.
Скасувати арешт автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року.
Речовий доказ - автомобіль марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходиться на зберіганні на арешт майданчику Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Тячів, вул. Промислова, 6/а, Закарпатської області, Україна, негайно повернути власнику ОСОБА_6 .
Речовий доказ - стерильні марлеві серветки зі змивами з керма, ручок дверцят водія, важеля коробки передач автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «LANOS», державний номерний знак НОМЕР_4 , після набрання вироком законої сили, знищити.
Стягнути із ОСОБА_4 4 165, 04 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча: ОСОБА_1