Справа № 304/1158/24 Провадження № 2-а/304/14/2024
07 червня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1158/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
адвокат Ільницький С.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2057585 від 03 травня 2024 року, накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за те, що він нібито 03 травня 2024 року о 07 год 48 хв дорогою Львів-Самбір-Ужгород керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України та скоїв, на думку правоохоронців, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На прохання позивача надати докази вчинення ним правопорушення, а також назвати норму статті, якою передбачена відповідальність за зазначені вище дії, поліцейські уваги не звернули та почали складати адміністративні матеріали. Вважає, що очевидним є той факт, що закон встановлює відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами виключно при початку руху чи зміні його напрямку А відтак, за наведених обставин, дії ОСОБА_1 можливо кваліфікувати за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених накладання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи із принципу презумпції невинуватості особи, а саме відповідно до статті 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Це фундаментальне правове становище, яке гарантуватиме людині захист від безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що сам по собі процесуальний документ про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартним доказуванням «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Оскільки за таких обставин вважає, що накладене адміністративне стягнення на ОСОБА_1 є незаконним та таким, що не підтверджено жодними доказами, а відтак просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2057585 від 03 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 510 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/1158/24 визначено суддю Ганька І.І.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 28 травня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Шостого червня 2024 року до суду за допомогою системи «Електронний Суд» надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелки О.Ю. на позовну заяву, у якому остання просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА № 2057585 від 03 травня 2024 року в повному обсязі. Покликається на те, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав. Звертає увагу на те, що статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 9.8 ПДР України на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Згідно з пунктом 1.10 ПДР України денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 травня 2018 року по справі № 726/786/17 та від 07 лютого 2018 року по справі № 285/1619/17, де вказано, що за аналогічне правопорушення передбачена відповідальність саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до постанови серії ЕНА № 2057585 від 03 травня 2024 року, яка складена відносно ОСОБА_1 на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород позивач керував транспортним засобом поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар. Також дані правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів». Однак, у відповідності до п. 1 ч. 3 розділу VІІІ вищезазначеної Інструкції, строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 днів, та у зв'язку із наявною технічною можливістю, строк збереження відеозаписів із нагрудних відео реєстраторів є обмеженим. На момент написання відзиву відеодоказ в ГУНП в Закарпатській області відсутній, а тому і не може бути приєднаний до матеріалів судової справи. Крім того, положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП. Санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить його інтересам, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод може бути забезпечень в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Отже, водій при керуванні транспортним засобом зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР. А тому поліцейським було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставним, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ільницький С.М. не з'явилися, однак останній подав заяву про розгляд справи без їх участі через відсутність електроенергії у суді та технічної можливості проведення судового засідання, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити. Одночасно просив не стягувати судовий збір через воєнний стан та важкий матеріальний стан у державі.
Представник Відділення поліції № 1 Ужгородського Районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд встановив, що 03 травня 2024 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2057585, згідно якої цього ж дня о 07:48:06 на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР - Порушення вимог ПДР (з 01.10 по 01.05 на ТЗ поза населен. пункт. повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн (а. с. 5).
Так, відповідно до абзацу восьмого пункту 9.8 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Адвокат Ільницький С.М., звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, вказував на відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, а також стверджував, що закон встановлює відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами виключно при початку руху чи зміні його напрямку, що вказує на неможливість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП відповідачем не надано. Крім цього, доводи представника позивача щодо відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення також не спростовані.
Що стосується твердження представника ГУ НП в Закарпатській області на неможливість надання відеозапису з портативних технічних приладів, який є доказом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, з огляду на закінчення тридцяти денного строку його зберігання, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, то суд вважає таке неспроможним, оскільки, як видно з матеріалів справи, вказана у оскаржуваній постанові подія мала місце 03 травня 2024 року, а ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою та доданими до неї документами доставлено до електронного кабінету відповідача 28 травня 2024 року, що стверджується довідками про доставку електронного документу (а. с. 20, 21), тобто до спливу тридцятиденного строку зберігання. Поряд з цим, навіть у разі долучення вказаного відеозапису до матеріалів справи він не міг бути визнаний судом належним доказом з огляду на те, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис.
Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17.
Крім цього, суд вертає увагу на те, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що поліцейським зазначено про обов'язок ввімкнення денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар у період з 01 жовтня по 01 травня, тоді як подія мала місце 03 травня 2024 року. До того ж, абзац восьмий пункту 9.8 ПДР згідно Постанови Кабінет Міністрів України від 20 жовтня 2023 року № 1105 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» викладено у новій редакції, яка діє з 25 жовтня 2023 року.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.
Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження представника позивача про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення будь-якими доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Крім цього, суд встановив, що згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 2092710021 від 27 травня 2024 року позивачем сплачено 605,60 грн судового збору (а. с. 15).
Згідно ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Як встановлено у судовому засіданні, адвокат Ільницький С.М., з урахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат через введення на території країни воєнного стану та важкий матеріальний стан, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч. 4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд, -
позов представника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2057585, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем 03 травня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн 00 коп - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Ільницький Сергій Михайлович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, вул. Ужгородська, 37.
Головуючий:Ганько І. І.