Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2042/24
18.06.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
За участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 , при перекладачі ОСОБА_11 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Виноградів у рамках судової справи з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №22023070000000030 клопотання адвоката ОСОБА_9 , що діє в інтересах громадянина Угорщини Параг ОСОБА_12 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22023070000000030 від 14.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України,
На розгляд суду передано вказане клопотання.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2024 накладено арешт на майно, вилучене 09.10.2023 під час проведення невідкладного обшуку: автомобіль марки «Audi S6», кузов № НОМЕР_1 , р.н.з. НОМЕР_2 « НОМЕР_3 », ключі запалювання до нього та свідоцтво « НОМЕР_4 » про реєстрацію транспортного засобу на угорській мові. Арешт накладено шляхом позбавлення права на відчуження, розпоряджання та користування автомобілем. Адвокат стверджує, що строк звернення із клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було слідчим пропущено. Адвокат повідомляє, що вилучений автомобіль було ввезено 09.10.2023 на територію України іншою особою, яка не є учасником кримінального провадження - Параг Ласло Петер, який на підставі Договору про передачу права власності від 03.10.2022 придбав цей автомобіль від Тар Аттіла. Адвокат стверджує, що під час обшуку не були вилучені предмети, що мають значення для кримінального провадження, зі змісту протоколу обшуку. Автомобіль не відповідає критеріям речових доказів.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 підтримав клопотання та просив задовольнити.
Прокурор заперечив проти скасування арешту на автомобіль, однак висловив думку, що можна розглянути підстави для зміни способу арешту майна.
Заслухавши учасників справи, вивчивши зміст клопотання та дослідивши додані письмові докази, суд вирішив наступне.
Встановлено, що у рамках кримінального провадження №22023070000000030 від 14.02.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2024 накладено арешт на майно, вилучене 09.10.2023 під час проведення невідкладного обшуку, а саме автомобіль марки Audi моделі «S6» кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер Угорщини « НОМЕР_3 », ключі запалювання до нього та свідоцтво «МР45104» про реєстрацію даного транспортного засобу, виконане угорською мовою. Арешт накладено у спосіб позбавлення права на відчуження, розпоряджання та користування автомобілем та іншим вказаним майном.
Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки арешт накладено з метою збереження речових доказів, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, кримінальне провадження не завершено, тому арешт накладено правомірно. Доводи прокурора у цій частині є обґрунтованими. Суд вирішив, що арешт скасуванню не підлягає.
Разом із тим, заявники обґрунтували наявність законних підстав для передання арештованого майна на зберігання законному володільцю, при цьому накладений арешт продовжує свою дію та забезпечить завдання застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та такий спосіб арешту не буде перешкодою проведенню слідчих дій. Суд пересвідчився, що автомобіль належить близькому другу сім'ї обвинуваченого ОСОБА_4 , який користувався цим автомобілем і запевнив суд, що автомобіль буде зберігатися за місцем його проживання АДРЕСА_1 . Прокурор у свою чергу висловив думку про можливість застосування такого способу арешту.
Так, відповідно до ст.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відтак, суд вирішив, що клопотання слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.173, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити частково.
У кримінальному провадженні №22023070000000030 від 14.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України, передати на відповідальне зберігання за адресою АДРЕСА_1 законному володільцю громадянину Угорщини Параг Ласло Петеру (Parag Laszlo Peter), речові докази: автомобіль марки Audi моделі «S6» кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер Угорщини « НОМЕР_3 », ключі запалювання до нього та свідоцтво «МР45104» про реєстрацію даного транспортного засобу, виконане угорською мовою.
Заборонити власнику автомобіля громадянину Угорщини Параг ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ) та будь-яким іншим особам розпоряджатися арештованим майном - зокрема, відчужувати, перетворювати, переобладнувати, вносити зміни до конструкції та комплектації транспортного засобу.
У задоволенні клопотання у іншій частині - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1