79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.06.2024 Справа № 914/932/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна організація «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про: стягнення 8580,06 грн заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії»
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024, справу №914/932/24 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
15 квітня 2024 року в електронний кабінет відповідача доставлено ухвалу від 15.04.2024.
20.05.2024 від відповідача до суду надійшов відзив.
23.05.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 15.06.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102). Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується:
- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-24-824 від 17.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XI5008;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XI5008 (надається у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у червні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
З відповіді оператора ГТС №ТОВВИХ-24-824 від 17.01.2024 та інформації, яка є додатком №18 до відповіді оператора ГТС, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000O4OK100G (відповідач) знаходився в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з 01.06.2023 до 30.06.2023.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу спожитого відповідачем з 01.02.2023 до 20.03.2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Позивач направляв відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу, однак останнім не здійснено оплату за спожитий природний газ в червні 2023р. у розмірі 7075,44 грн.
У порядку досудового врегулювання спору 23.11.2023 позивач скеровував відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору повністю не оплатив позивачу вартості поставленого газу. Відтак, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 7075,44грн основного боргу за червень 2023р.
Крім того, відповідно до п. 4.5 договору позивач нарахував пеню в сумі 1292,08 грн, а також в порядку ст. 625 ЦК України 106,96 грн 3% річних та 105,58 грн інфляційних втрат.
Після відкриття провадження у цій справі 02.05.2024 відповідач перерахував на рахунок позивача 7075,44 грн.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.
У квітні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 була підключена до платформи «останньої надії».
Постачальником було направлено споживачу рахунок на оплату № НОМЕР_2 за період з 1 по 30 квітня 2023 року за споживання 34, 27414 тис. куб. м газу на суму 1 068 695,26 грн, який сформований станом на 11.05.2023.
Також сторонами проведена звірка та складено акт №7009 приймання - передачі природного газу, в якому відображено споживання військовою частиною НОМЕР_3 , 27414 тис. куб. м газу за період з 1 по 30 квітня 2023 року.
За наступний період, відповідно до рахунку на оплату №18786 військовою частиною за період з 1 по 31 травня 2023 року спожито 0,46328 тис. куб. м газу на суму 10073,23грн, який сформований станом на 09.06.2023.
За твердженням відповідача рахунки були оплачені військовою частиною НОМЕР_1 в повному об'ємі, що не заперечується позивачем.
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).
Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, шо завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 договору).
Відповідач звернув увагу на положення п.11.1 договору, згідно з яким договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія нього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Відповідач зазначив, що період з 1 квітня по 31 травня 2023 року вже містить 61 добу. Водночас, позивач заявив, що червні 2023 року Військову частину НОМЕР_1 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», що не передбачено умовам договору.
На думку відповідача всупереч умовам договору 12.07.2023 постачальником проведено нарахування вартості спожитого природного газу та направлено військовій частині рахунок на оплату № НОМЕР_4 спожитого газу за період з 1 по 30 червня 2023 року на суму 7075,44 грн (станом на 10.07.2023).
02.05.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на рахунок позивача суму 7 075,44 грн. На підтвердження долучено копію квитанції.
За твердженням Військової частини НОМЕР_1 порушення зобов'язань за договором за червень 2023 року не було, й відповідно нараховані 1292,08 грн пені, 106,96 грн 3% річних, 105,58 грн інфляційних втрат не підлягають стягненню.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором постачання природного газу 7075,44грн основного боргу за червень 2023р., 1292,08 грн пені, 106,96 грн 3% річних та 105,58 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити чинну редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
У спірних правовідносинах, за імперативними вимогами законодавця, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
У відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI. Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
До матеріалів справи долучено інформацію ТОВ «Оператор газотранспортної системи» щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XI5008 (відповідач) в Реєстр споживачів постачальників, відповідно до якої постачальником зазначено ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з 01.04.2023 до 30.06.2023. Також зазначено інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E8XI5008 (відповідач) за місяць 04.2023 - обсяг 34274,14 м.куб., за місяць 05.2023 - обсяг 463,28 м.куб., за місяць 06.2023 - обсяг 306,84 м.куб. Отже, в матеріалах справи наявні докази включення спірних об'ємів природного газу в період квітень-червень 2023 року до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами за квітень-травень 2023 року відповідач оплатив вартість отриманого природного газу. Натомість спір виник щодо поставленого природного газу за червень 2023 року.
Так, у спірний період позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 22398 в сумі 7075,44грн, який направлений на адресу відповідача поштою (на підтвердження до матеріалів справи додано реєстри з відміткою АТ «Укрпошта»).
Матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неотримання чи неналежного постачання газу в період з 01.06.2023 по 30.06.2023, кількості та вартості поставленого природного газу. Після подання позову відповідач сплатив заборгованість в сумі 7075,44грн, відтак провадження в цій частині підлягає закриттю.
Однак, відповідач заперечив проти здійснених позивачем нарахувань сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, за твердженням відповідача умови типового договору для сторін не можуть бути застосовані після 31 травня 2023 року, оскільки такий припинив свою дію, зважаючи на положення п.3.3 договору.
Згідно з п.3.3 договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
З огляду на зазначене та зважаючи на те, що природній газ позивач розпочав постачати з 01 квітня 2023 року, то завершити постачання постачальник мав 30 травня 2023 року, згідно з умовами п.3.3 типового договору. Натомість постачання природного газу в червні 2023 року відбулося за межами дії типового договору. Відтак, умови п. 4.5 типового договору щодо сплати пені за порушення строків оплати не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами в червні 2023 року.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Отже, Господарський суд Львівської області констатує, що між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання, за порушення строків оплати за червень 2023 року укладено не було. Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.
Покликання відповідача на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат на заявлену суму прострочення суд відхиляє з огляду на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, підстави та правильність нарахування відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення 106,96 грн 3% річних за період з 01.08.2023 до 31.01.2024 та 105,58 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2023 до 31.01.2024 слід задоволити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 40121452) 106,96 грн 3% річних, 105,58 грн інфляційних втрат та 70,64грн судового збору.
3.У частині стягнення 7075,44грн - провадження закрити.
4.У задоволенні решти вимог - відмовити.
5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 18.06.2024.
Суддя Ділай У.І.