Справа № 371/509/24
Провадження №2-н/369/1253/24
16.05.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ,
15.05.2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області з Миронівського районного суду Київської області за підсудністю надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.
Згідно з якою, представник заявника звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 3 093,24 грн та судових витрат у розмірі 268,40 грн.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Згідно ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Однак, як передбачено ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які випливають з послуг надання природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до колишнього Києво-Святошинського району, в межах якого здійснюється судовий розгляд справ Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Тобто, дана справа не підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Більше того, відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, тому така заява не підлягає передачі за підсудністю.
Крім того, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщозаяву подано з порушенням правил підсудності.
Дані обставини вказують на те, що вищевказана справа була помилково скерована до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
За таких обставин, при вирішенні питання про видачу судового наказу, суд керуючись вимогами щодо підсудності, вважає за доцільне повернути матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ до Миронівського районного суду Київської області.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність повернути матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ до Миронівського районного суду Київської області, як помилково надіслану.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 162, 165, 187, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ - повернути до Миронівського районного суду Київської області, як помилково надіслану.
Ухвала суду відповідно до ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Андрій ВОЛЧКО