Справа № 161/6604/24
Провадження № 3/161/2619/24
11 червня 2024 року м. Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Управління патрульної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , вйськовослужбовець,
-за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 , 29.03.2024 року о 21 год. 16 хв., в м. Луцьк по вул. Данила Галицького, 2, керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився за викликом до суду, хоча був належним чином повідомлений про час, місце і дату судового розгляду.
На адресу суду від захисника ОСОБА_1 - Котищука В.Л. надійшло письмове заперечення у справі, згідно якого, останній вважає, що в діях його довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що докази, які містяться в матеріалах даної справи не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та є неналежними доказами, з підстав, викладених у запереченні. Просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, який також не з'явився по наявним матеріалам справи.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно п. 6 Розділу Х Наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 (далі - Наказ № 1395) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Судом встановлено, що будь-яких порушень вимог КУпАП та Наказу при складанні адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 інспекторами поліції не вчинено, зокрема, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом (а.с.1).
Щодо посилань захисника на недопустимості відеозапису з реєстратора поліції охорони та з боді камери працівників патрульної поліції як доказу винуватості ОСОБА_1 , посилання на те, що відео з реєстратора було здійснено не працівниками Управління патрульної поліції, а працівником Управління поліції охорони, та щодо перервності відеозапису, суд їх не бере до уваги з наступних причин.
Пунктом 4 частиною 3 ст. 13 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що у складі поліції функціонує, у тому числі - поліція охорони.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з приписами п.1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Виходячи з вищезазначених норм, Управління поліції охорони функціонує у складі поліції та виконує повноваження, передбачені законом, а тому працівники поліції охорони мають право здійснювати фото-, відео зйомку зі службового автомобіля, зупиняти транспортний засіб, у разі порушення останнім ПДР та взаємодіяти з іншими органами.
Як вбачається із диску, який наданий працівниками поліції, то на ньому зафіксовані два відеозаписи, які взаємодоповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини справи. На одному записі, здійсненому на відео реєстратор службового автомобіля Управління поліції охорони, зафіксовано момент порушення автомобілем марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , Правил дорожнього руху України та його зупинку поліцейськими. На другому відеозаписі, здійсненому на боді камеру поліцейського Управління патрульної поліції, зафіксовано розмову поліцейського з ОСОБА_1 , його відмову від проходження огляду на місці зупинки і у лікаря-нарколога та процес складання протоколу про адміністративного правопорушення (а.с.10).
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що до нього додаються відео з реєстратора та відео з боді камери.
Разом з тим, доводи захисника про те, що з відео реєстратора не зафіксовано, хто саме перебував за кермом автомобілем марки «Toyota Camry», який порушив Правила дорожнього руху і був зупинений поліцейськими, суд не бере до уваги, оскільки з відео з боді камери працівників патрульної поліції вбачається, що коли до автомобіля «Toyota Camry» підійшов поліцейський, гр. ОСОБА_1 знаходився на місці водія, та коли йому винесли постанову за порушення правил ПДР, останній погодився з даним правопорушенням та був готовий оплатити штраф, а відтак, на думку суду, зазначені обставини у достатній мірі свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент зупинки.
Таким чином, твердження захисника ОСОБА_2 про недопустимість наявного у справі відеозапису є безпідставним, оскільки наявним у справі відеозаписом зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: пропозиція поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду, роз'яснення його прав, складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП, а його не безперервність не впливає на вищевказані висновки суду.
Щодо заперечень захисника про те, що у матеріалах справи міститься рапорт, адресований Начальнику Управління поліції охорони у Волинській області, а не Управлінню патрульної поліції чи суду, а тому є неналежним доказом у даній справі, то суд виходить з наступного.
В матеріалах даної адміністративної справи містяться два рапорти: рапорт сержанта поліції поліцейського взводу реагування роти УПО Волинської області ОСОБА_3 від 29.03.2024 року, який підтверджує, що 29.03.2024 року о 21 год. 16 хв. працівниками Управління поліції охорони було виявлено правопорушення та зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та повідомлено працівників Управління патрульної поліції про те, що водій має ознаки алкогольного сп'яніння, для подальшого розгляду адміністративної справи працівниками патрульної поліції. Разом з тим, рапортом старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Волинській області ДПП Царука Вадима, підтверджується факт опрацювання 29.03.2024 року о 21 год. 20 хв. ними повідомлення з лінії 102 «Порушення ПДР» та було виявлено автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , який порушив п. 14.6 в ПДР та у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (а.с. 8-9).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рапорти, які містяться в матеріалах справи є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини події, яка відбулась 29.03.2024 року.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, в тому числі, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду немає.
Інші заперечення захисника суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вищевказаних встановлених судом фактів.
Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 418017 від 29.03.2024 року, довідкою з бази даних «ІКС ІПНП» від 01.04.2024 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.03.2024 року, актами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 29.03.2024 року, рапортами, копією постанови серії ЕНА № 1776952 від 29.03.2024 року, відеозаписом з місця події, наявним у матеріалах справи.
За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.130 КУпАП, яке виразилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, чим порушено вимоги п. 2.5 ПДР України.
Щодо заяви захисника ОСОБА_4 від 11.06.2024 року, в якій він просить суд врахувати, що ОСОБА_1 перебуває на службі в ЗСУ та продовжує використовувати автомобіль для виконання службових обов'язків, відповідно посилаючись на судову практику судів першої інстанції, якими у постановах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не було застосовано покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до осіб, які дотичні до служби в Збройних силах України по причині необхідності використовувати службовий транспортний засіб, суд зазначає наступне.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення для водіїв у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст. 130 КУпАП, ця функція не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом та не передбачає можливості призначення на водіїв стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Отже, наведені доводи захисника ОСОБА_4 у заяві від 11.06.2024 року про врахування судової практики судів першої інстанції, в яких суди накладали стягнення за вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами не відповідають вимогам Закону та відповідна правова позиція не сформована судами вищих інстанцій, а тому не беруться судом до уваги.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.
Враховуючи характер та ступінь небезпеки вчиненого, а також ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, що відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності, суд приходить до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку суду, саме таке стягнення дозволить у повній мірі реалізувати мету адміністративного стягнення, передбачену ст. 23 КУпАП України, тобто виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Луцького міськрайонного суду Пахолюк А.М.