справа № 156/974/23
Провадження № 2/156/13/24
рядок статзвіту 69
06 червня 2024 року Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
з секретарем судового засідання Степанець Т.В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в режимі відкритих судових засідань в залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області цивільну справу (в порядку спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивачка звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, які були призначені на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21.05.2014 з ОСОБА_2 , змінивши спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частку від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
ОСОБА_1 просить суд змінити раніше визначений розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ухваливши рішення про стягнення аліментів у розмірі на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття. В обґрунтування позову вказує, що визначений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини, оскільки, в силу свого віку дитина, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, що потягнуло відповідну зміну матеріального становища дитини.
Позивачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не прибула, однак від представниці позивачки надійшла на адресу суду заява, в якій вона просила розгляд справи проводити за відсутності позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 для участі в судовому засіданні не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Судом скеровувались запити до війсьвої частини де проходить військову службу ОСОБА_2 . Крім того, відповідача викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України". Причин неявки ОСОБА_2 суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі") (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони мають спільну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 21.05.2014, яке набрало законної сили з ОСОБА_2 , щомісячно, стягувались аліменти на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дітей в твердій грошій сумі в розмірі 700,00 грн., починаючи з 27.03.2014 до досягнення старшою дитиною повноліття. На даний час аліменти стягуються на одну дитину ОСОБА_3 в розмірі 350 грн., щомісячно, державним виконавцем нараховуються аліменти в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Примусове стягнення аліментів здійснюється Іваничівським відділом державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному матеріальному утриманні, потребує зміцнення здоров'я, розвитку творчих та розумових здібностей, забезпечення інтелектуального та фізичного розвитку.
При збільшенні розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, суду слід врахувати зміну матеріального стану позивача, збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину у віці з 6 до 18 років.
Вимога позивача про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Відтак, суд враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, приходить до висновку про задоволення позову в частині збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року передбачено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти виплачуються від дня набрання рішенням законної сили.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Виходячи з положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір.
Обов'язок батьків або інших осіб, які виховують дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, закріплено в ч.2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР від 27.02.1991.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей (ч.1, ч. 4 ст. 27 Конвенції про права дитини).
Нормою ст. 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Європейський суд з прав людини зауважував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, п. 54).
Ураховуючи наведене, з огляду на те, що предметом позову є питання утримання дитини відповідача, суд дійшов висновку, що зупинення провадження у цій справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, яке, зважаючи на обставини ведення проти України агресивної війни та запровадження воєнного стану й оголошення мобілізації, може тривати понад розумний строк розгляду цієї справи, не забезпечить дотримання найкращих інтересів дитини. Крім того, сам відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на заходи, вжиті судом для повідомлення його про рух справи, не подавав до суду клопотання щодо необхідності зупинення провадження в справі. Отже, суд не застосовує положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України щодо зупинення провадження у справі в зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, слід зазначити таке. Оскільки сторона позивача до закінчення судових дебатів заявила про наявність судових витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати до суду докази на підтвердження таких витрат протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду (на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України), суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення з цього питання на 11.06.2024 на 15 год 00 хв.
На підставі наведеного та керуючись ст.180-185, 191, 192 СК України, ст.12, 13, 15, 77, 81,137, 141, 180, 182, 192, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16.04.2014 у справі № 165/813/14-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей та в подальшому стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця (але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), починаючи з 08.09.2023 і до повноліття дитини.
Оскільки сторона позивача до закінчення судових дебатів заявила про наявність судових витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати до суду докази на підтвердження таких витрат протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду (на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України), суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення з цього питання на 11.06.2024 на 15 год 00 хв.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи (учасники справи), якому (яким) повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право (мають право) на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому (їм) повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (відповідачів). Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи (учасники справи), якому (яким) повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право (мають право) на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому (їм) повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст цього рішення виготовлений 10.06.2024.
Учасники справи:
1)позивачка - ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
2)відповідач - ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Головуючий у справі суддя А.Є. Бєлоусов