18.06.2024 Справа № 908/1702/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали
за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про зміну договору
До Господарського суду Запорізької області 13.06.2024 надійшла позовна заява Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд: змінити п. 5 та п. 9 Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2007 року, який зареєстрований в Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області записом від 22.01.2007 за №040726100050, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , площею 0,1642 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для розташування оптового складу продтоварів, виклавши їх в такій редакції:
- « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить : 8 737 095 грн. 36 коп. (вісім мільйонів сімсот тридцять сім тисяч дев'яносто п'ять грн. 36 коп.) в цінах 2023 року)»;
- « 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 262 112 грн. 86 коп. (двісті шістдесят дві тисячі сто дванадцять гривень 86 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2023 року».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 справу № 908/1702/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з таких підстав.
Позовні заяви повинні подаватися до господарського суду із додержанням вимог, викладених в ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст. 162 ГПК України:
3. Позовна заява повинна містити:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
В даному випадку, позивачем у позові зазначено відповідачем ОСОБА_1 . При цьому, до позову не додано доказів підтвердження особи відповідача у справі, зокрема паспортних даних, для з'ясування прізвища, ім'я та по батькові відповідача, його місце проживання чи перебування, поштовий індекс, рік народження.
У позові також не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторони.
До того ж, згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у ст. 20 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Отже, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 Цивільного кодексу України).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
Частиною 3 ст. 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2007 року, який зареєстрований в Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області записом від 22.01.2007 за №040726100050, і укладений для розташування оптового складу продтоварів між позивачем та відповідачем, як громадянкою.
Однак, при цьому, сторонами підписано додаткову угоду до договору від 12.03.2010, яка приватним підприємцем, а додатковий договір від 17.08.2015, як фізичною особою-підприємцем, запис про який було припинено 26.04.2017.
В обґрунтування позовних вимог щодо подання позову до фізичної особи про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки встановивши нормативну грошову оцінку земельної ділянки в цінах 2023 року саме до господарського суду, позивач посилається на прийняття відповідачем, як фізичною особою, в оренду земельної ділянки за даним договором для розташування оптового складу продтоварів.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України: позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Доказів здійснення відповідачем, як фізичною особою, господарської діяльності з використанням зазначеної в позові земельної ділянки позивач не надав.
Обґрунтувань та відповідних доказів щодо оренди вказаної земельної ділянки саме фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, та підстав для внесення змін до договору саме з фізичною особою і саме в цінах 2023 року, позивачем також не надано.
Згідно зі ст. 164 Господарського процесуального кодексу України:
1. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;
У статті 172 ГПК України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Отже, належним доказом направлення іншим учасникам (в даному випадку - відповідачу) копії позовної заяви з доданими до неї документами є оригінал розрахункового документу та оригінал опису вкладення до цінного листа.
В даному випадку, позивачем не надано доказів в підтвердження направлення на адресу відповідача позову з додатками із зазначенням поіменного переліку доданих документів.
Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача позовної заяви поданої до суду та доданих до неї документів, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. 172 ГПК України.
Виявлені судом недоліки позовної заяви є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Згідно зі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України:
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
2. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
4. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Надати заявникові строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали суду в електронному кабінеті, надавши через систему «Електронний суд»:
- докази в підтвердження особи відповідача у справі;
- письмові обґрунтування та відповідні докази щодо оренди вказаної земельної ділянки саме фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, та підстав для внесення змін до договору саме з фізичною особою і саме в цінах 2023 року та подання даного позову саме до господарського суду;
- докази здійснення відповідачем, як фізичною особою, господарської діяльності з використанням зазначеної в позові земельної ділянки
- докази направлення відповідачеві з описом вкладення позову з додатками з їх поіменним переліком та доказів на виконання даної ухвали суду.
3. Роз'яснити заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.06.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя А.О. Науменко