вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2024 р. Справа№ 910/16775/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024
у справі №910/16775/23 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 17 361,48 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі, відповідач) про стягнення 17 361,48 грн, з яких 13 308,99 грн пеня за період з 24.01.2023 по 24.07.2023, 1 162,71 грн 3% річних за період з 02.11.2022 по 24.07.2023, 2 889,78 грн інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по липень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 30.06.2023 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі №910/2582/23, яким вирішив cтягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» страхове відшкодування у розмірі 53 382 (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дві) грн 22 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення від 30.06.2023 у справі №910/2582/23 зі сторони відповідача було виконане у повному обсязі тільки 25.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 4841 від 25.07.2023.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1162,71 грн, інфляційні витрати у розмірі 2889,78 грн та пеню у розмірі 13 308,99 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» пеню у розмірі 11553 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 96 коп., 3% річних у розмірі 1 162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 78 коп., судовий збір у розмірі 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн 68 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн 28 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що з огляду на положення пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (03.08.2022), відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 53 382,22 грн у строк не пізніш як 01.11.2022, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 02.11.2022. Оплата здійснена відповідачем 25.07.2023. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, у позивача наявне право на стягнення з відповідача, керуючись статтею 549 Цивільного кодексу України, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів«, пені, нарахованої на суму грошового зобов'язання 53 382,22 грн. Водночас, з огляду на положення пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. За таких обставин, за висновками суду, позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 02.11.2022 та по 30.06.2023 (оскільки строки були продовжені). Проте позивачем обрано період нарахування з 24.01.2023 по 24.07.2023, що з огляду на вищевикладене є невірним, оскільки позивач повинен був нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 02.11.2022. Однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідне нарахування починається з 24.01.2023 та за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 553,96 грн, в іншій частині вимог про стягнення суд відмовляє.
Також суд зазначив, що зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1162,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 2889,78 грн за період з 02.11.2022 по 25.07.2023, розрахунок яких здійснено вірно, відповідно, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 23.02.2024 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.11.2022 по 20.02.2023 та з 30.06.2023 по 25.07.2023. Розгляд апеляційної скарги скаржник просить проводити з викликом сторін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наявні невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи.
Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №447/2222/20, зазначає, що оскільки визначення розміру шкоди відбулось лише з прийняттям рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі №910/2582/23, тому неможливо розраховувати розмір шкоди з 91 дня моменту звернення позивача з вимогою про виплату страхового відшкодування до моменту виконання рішення суду, оскільки саме рішенням суду було встановлено остаточну суму відшкодування. У зв'язку з розглядом судом справи №910/2582/23 у страховика на підставі абз. 4 пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» виник обов'язок призупинити розгляд заяви потерпілого. Строк на виплату страхового відшкодування припинявся датою постановлення рішення у справі №910/2582/23, на виконання якого і було сплачене страхове відшкодування.
Отже, обрахунок пені, інфляції та 3% річних повинен починатися з моменту постановлення рішення до моменту виконання рішення суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16775/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
04.03.2024 матеріали справи №910/16775/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 залишено без руху; роз'яснено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтер-Поліс», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Приватному акціонерному товариству »Страхова компанія «УСГ».
15.03.2024 (про що свідчить штемпель Укрпошти) засобами поштового зв'язку на виконання зазначеної ухвали від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору № 1676 від 14.03.2024 на суму 4 026,00 грн та докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» листом з описом вкладення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23, у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 17 361,48 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 20.03.2024 до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
30.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (далі - Страховик/позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (далі - Страхувальник) було укладено Генеральний договір №28-0199-2700\21-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «PEUGEOT 301», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
04.01.2022 об 10 год. 05 хв. в м. Києві, по вул. Дружби Народів, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLVO 850», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «PEUGEOT 301», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2022 у справі №757/2711/22-п встановлено порушення ОСОБА_1. вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з Рахунком на оплату №VMС1100394 від 16.06.2022, виставленим страхувальнику станцією технічного обслуговування ФОП Стрижак Сергій Андрійович, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «PEUGEOT 301», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 54 382,22 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору склав страховий акт №СТОКА-18183 від 14.07.2022, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «PEUGEOT 301», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 54 382,22 грн.
На підставі складеного страхового акту № СТОКА-18183 від 14.07.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування на рахунок Страхувальника в розмірі 54 382,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 33383 від 20.07.2022 на суму 54 382,22 грн із призначенням платежу: «Страх. відшкод. 28-0199-2700\21-104 в 01.11.21 стр. акт СТОКА-18183 в 19.07.22; ПІІ «ВІП-Рент» ЄДРПОУ 25264533; а/м PEUGEOT 301 - НОМЕР_1 . Без ПДВ».
01.08.2022 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (відповідач) із заявою вих. №46406 від 01.08.2022 на виплату (страхового) відшкодування в розмірі 54 382,22 грн, яка отримана відповідачем 03.08.2022, однак залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Вказані вище обставини були встановлені при розгляді справи №910/2582/23 та зазначені в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.06.2023, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 №910/2582/23 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування у розмірі 53 382 (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дві) грн 22 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Отже, судом було визнано обґрунтованою суму страхового відшкодування у розмірі 53 382, 22 грн.
Як уже було зазначено судом, вимога про виплату страхового відшкодування вих. №46406 від 01.08.2022 була отримана відповідачем 03.08.2022.
Страхове відшкодування було сплачено у розмірі 61 066,22 грн (з урахуванням витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп.) відповідачем 25.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 4841 від 25.07.2023.
Оскільки сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем з простроченням, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача за період з 02.11.2022 по 25.07.2023 - 3% річних у розмірі 1 162,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 2889,78 грн та пені у розмірі 13 308,99 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно статті 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З огляду на положення пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (03.08.2022), відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 53 382,22 грн у строк не пізніш як 01.11.2022, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 02.11.2022.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись статтею 549 Цивільного кодексу України, пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені позивачем.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 13 308,99 грн, нарахованих за період з 24.01.2023 по 24.07.2023, суд встановив, що останній здійснено невірно з наступних підстав.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.
Дію карантину, встановленого цією постановою, неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.
За таких обставин позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 02.11.2022 та по 30.06.2023 (оскільки строки були продовжені).
Проте, позивачем обрано період нарахування з 24.01.2023 по 24.07.2023, що з огляду на вищевикладене є невірним, оскільки позивач повинен був нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 02.11.2022.
Оскільки суд з огляду на положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог, а тому також починає нарахування пені з 24.01.2023.
За розрахунком суду першої інстанції, який перевірений судом апеляційної інстанції та є арифметично правильним, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 11 553,96 грн, в іншій частині у стягнення суми пені суд відмовляє.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи юридичну природу спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 162,71 грн та інфляційні витрати у розмірі 2 889,78 грн за період з 02.11.2022 по 25.07.2023.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, встановила, що останній здійснено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, зокрема, на постанову Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №447/2222/20, суд визнає некоректними, оскільки вказана судова практика склалась, виходячи з рішення суду в кримінальному провадженні, де дійсно не було встановлено вини винної особи до постановлення вироку у кримінальній справі. У даній справі у відповідача були всі докази, які свідчили про наявність вини в діях особи, відповідальність якої було забезпечено вищезазначеним полісом.
З огляду на вказане, твердження відповідача як в частині відсутності доказів встановлення вини водія забезпеченого у нього транспортного засобу, так і з приводу посилання на абз. 4 пункту 36.2 cтатті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу» є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті спору.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/16775/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс».
Матеріали справи №910/16775/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко