вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2024 р. Справа№ 910/9864/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024
у справі №910/9864/23 (суддя О.В. Мандриченко)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»
до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 104 476,16 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі, відповідач) про стягнення 104 476,16 грн, з яких пеня у сумі 70 029,98 грн, 3% річних у сумі 5 686,89 грн та індекс інфляції у сумі 28 759,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії згідно умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №1-32КУП від 01.01.2019, за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» 5 686,89 грн 3% річних, 28 759,29 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 884,92 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії у період з січня 2022 року по квітень 2023 року на суму 454 855,52 грн за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32/КУП від 01.01.2019, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2022 по 30.04.2023 у розмірі 5 686,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 759,29 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 70 029,98 грн за загальний період прострочення з 15.02.2022 по 30.04.2023, суд відмовив у їх задоволенні з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги за період з 12.03.2020.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 01.03.2024 через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 70 029,98 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» пеню у розмірі 70 029,98 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було постановлене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильному застосуванню норм матеріального права, а саме: судом першої інстанції помилково та без урахування, зокрема, пункту 62 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.2.16 Розділу Х Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, віднесено позивача до колективного споживача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що застосування терміну «колективний споживач» до правовідносин між позивачем та відповідачем є таким, що суперечить вказаним нормам матеріального справи, а тому до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №1-32КУП від 01.01.2019 не можна застосовувати норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Договір на постачання електричної енергії з Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ укладено як з юридичною особою, тому правовідносини між позивачем та відповідачем є господарськими, а отже і відповідальність відповідача за порушення умов господарського договору визначається відповідними нормами чинного законодавства України, яке регулює саме господарські відносини.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
28.03.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції вірно врахував, що у спірних правовідносинах Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю виступає саме колективним побутовим споживачем. Так, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП від 01.01.2019, який укладено між ПрАТ «Харківенергозбут» (постачальником) та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ (споживачем), є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам. Це вказано в предметі договору (пункт 1.1.); у рахунках за спожиту електричну енергію, що виставлялися постачальником ПрАТ «Харківенергозбут» на оплату Фірмі «Т.М.М.»-ТОВ вказувалося: «рахунок за електричну енергію нараховану в (вказано місяць року) по споживачу Фірма «Т.М.М.»-ТОВ (населення)»; Фірма «Т.М.М»-ТОВ уклала з ПрАТ «Харківенергозбут» договір на постачання електричної енергії не для власного споживання, а для забезпечення мешканців багатоквартирного будинку №10-Б по вулиці Олімпійській в м. Харкові (населення) електричною енергією. Те, що договір №1-32КУП був укладений в інтересах мешканців житлового будинку вказується й в додатку до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - Інформація щодо об'єктів споживача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.», де вид об'єкта вказаний «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями». Адреса за об'єктом споживача - м. Харків, вул. Олімпійська (Фрунзенський), б.10Б. І перелічені ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача у кількості 10 (десяти) одиниць. Тариф, за яким відпускалась електрична енергія, становив 1,40 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, а з ПДВ - 1,68 грн. за 1 кВт/год, тобто тариф відпуску електричної енергії для населення. Самим позивачем в актах приймання-передачі електричної енергії і у рахунках за електричну енергію робиться позначка, що споживання електричної енергії здійснюється споживачами, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку, що відповідає терміну «колективний побутовий споживач», зазначеному у пункті 10.2.16. Правил.
28.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач наголосив, що основним видом діяльності споживача (відповідача) згідно КВЕД є комплексне обслуговування об'єктів (клас 81.10). Згідно інформації Держстата України цей клас включає надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта; ці послуги включають загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру; зазначені види послуг здійснює обслуговуючий персонал, який не відповідає за результати діяльності компанії або роботи клієнта. Таким чином, Договір між позивачем та відповідачем укладено для здійснення господарської діяльності, яка не включає постачання електричної енергії. Отже, застосування судом терміну «колективний споживач» до правовідносин між позивачем та відповідачем є таким, що суперечить нормам матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9864/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
11.03.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/9864/23 є вимоги про стягнення 104 476,16 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копій ухвали до електронних кабінетів учасників справи), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
01.01.2019 Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач, споживач) було підписано та подано позивачу заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП (далі, Договір) із зазначенням дати початку постачання - з 01.01.2019.
Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами пункту 5.9. Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.11. Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Згідно з пунктом 5.13. Договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1. Договору).
У комерційній пропозиції №1, що є додатком №3 від 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП від 01.01.2019, сторони погодили, зокрема, ціни на електричну енергію; територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати.
Так, відповідно до пункту 3 комерційної пропозиції, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Також пунктом 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з пунктом 7 комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач продав електричну енергію, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за період січень - червень 2022 року, грудень 2022 року - січень 2023 року.
Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання - передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП від 01.01.2019 за період липень-листопад 2022 року, лютий-квітень 2023 року, які підписані в односторонньому порядку позивачем та скріплені його печаткою, а також рахунки - фактури за спожиту електричну енергію за період січень 2022 року - квітень 2023 року.
04.05.2023 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю та Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» було укладено договір реструктуризації заборгованості №032-р за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП від 01.01.2019 шляхом розстрочення на 12 місяців.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 454 855,52 грн, що утворилася у боржника перед кредитором станом на 30.04.2023 та підтверджується актом звіряння.
Оплата заборгованості за спожиту електричну енергію здійснюється боржником виключно перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання кредитора, та на поточний рахунок для оплати штрафних санкцій вказаних у розділі 12 договору. В платіжних дорученнях боржник зобов'язаний вказувати призначення платежу «за договором реструктуризації заборгованості від 04 травня 2023 р. № 032-р» (пункт 2.2. договору реструктуризації).
Згідно з пунктом 2.3. договору реструктуризації заборгованості у разі порушення боржником строків виконання зобов'язань, встановлених графіком погашення заборгованості (пункт 2.1. цього договору) та/або виконання їх у неповному обсязі, графік погашення заборгованості (далі - графік) вважається зміненим: боржник упродовж 3 (трьох) робочих днів з дня порушення, зобов'язаний сплатити (погасити) кредитору увесь залишок несплаченої реструктуризованої заборгованості за цим договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки кредитора від боржника за договором.
У пункті 2.4. Договору визначено, що у разі порушення боржником строків погашення реструктуризованої заборгованості за зміненим графіком (пункт 2.3. Договору) договір між сторонами вважається розірваним на наступний робочий день після спливу строку (3 (трьох) робочих днів), визначеного у пункті 2.3. договору.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначав, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії за Договором, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 70 029,98 грн, 3 % річних у розмірі 5 686,89 грн та інфляційні у розмірі 28 759,29 грн за період з 15.02.2022 по 30.04.2023.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначав, що нарахування позивачем пені суперечить підпункту 4 п.3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», за змістом якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. За твердженнями відповідача, зазначений Закон розповсюджує свою дію на правовідносини сторін, оскільки відповідач є управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 10Б.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 686,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 28 759,29 грн за загальний період прострочення з 15.02.2022 по 30.04.2023 сторонами не оскаржується, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом в цій частині не переглядається.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до пункту 7 комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
Так позивачем до стягнення з відповідача заявлена пеня за загальний період прострочення виконання зобов'язання за Договором з 15.02.2022 по 30.04.2023 у розмірі 70 029,98 грн (розрахунок наведено у позовній заяві).
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, застосував до спірних правовідносин положення законодавства, які встановлюють заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Як зазначає відповідач, Фірма є суб'єктом господарювання, здійснює господарську діяльність, в тому числі за КВЕД 81.10 - комплексне обслуговування об'єктів, надаючи житлово-комунальні послуги населенню багатоквартирних будинків у місті Києві, Харкові та у інших містах України. В багатоквартирних будинках, мешканці яких ще не уклали прямий договір з постачальником електричної енергії, Фірма забезпечує мешканців комунальною послугою електропостачання. Житлово-комунальні послуги надаються Фірмою на підставі типового індивідуального договору, укладеного між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ (виконавцем) і кінцевим споживачем.
Для прикладу, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучений Договір №10БОл кв.110 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01.12.2011, укладений з власником житлового привішення №110 у житловому будинку №10Б по вулиці Олімпійській в м. Харкові , згідно пункту 1.1. якого його предметом є надання виконавцем послуг з утримання будинку №10Б по вулиці Олімпійській в м. Харкові , належних до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення та електропостачання, забезпечення опалення та підігріву води, а споживачем - своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Суд встановив, що згідно пункту 1.1. Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам.
За умовами пункту 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з договором.
Згідно з додатком до Заяви-приєднання до умов договору Інформація щодо об'єктів споживача (Фірми) об'єктом споживача є житловий будинок з вбудованими приміщеннями №10Б по вул. Олімпійська (Фрунзенський) в м. Харків .
Отже, саме для забезпечення співвласників багатоквартирного будинку №10Б по вул. Олімпійська (Фрунзенський) в м. Харкові комунальною послугою електропостачання, Фірма «Т.М.М.»-ТОВ уклала з ПрАТ «Харківенергозбут» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1-32КУП від 01.01.2019.
У Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (із змінами), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами, наведено визначення основних термінів та понять, а саме в пункті 1.1. Правил вказано, що:
побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
малий непобутовий споживач - споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт;
споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Колегія суддів зазначає, що доказів того, що споживання за Договором №1-32КУП від 01.01.2019 відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб'єктами господарювання матеріали справи не містять.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на розрахунки відповідача з постачальником електричної енергії, у тому числі, розповсюджуються приписи законодавства та нормативно-правових актів, які здійснюють регулювання відносин у сфері отримання житлово-комунальних послуг для населення, оскільки кінцевим споживачем цих послуг фактично є населення, а саме - мешканці багатоквартирного будинку №10Б по вул. Олімпійська (Фрунзенський) в м. Харкові , оплата за спожиту електричну енергію надходить від населення, співвласників, які володіють житловими приміщеннями в багатоквартирному будинку.
Це відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно пункту 3-1 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Отже, твердження позивача про те, що Фірма не може бути колективним споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є безпідставними.
Більш того, сам позивач, виставляючи відповідачу рахунки на оплату, вказував у них, що такі виставляються за електричну енергію, нараховану у відповідному місяці по споживачу ТОВ фірма «Т.М.М.» (Населення).
На підставі викладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Таким чином, враховуючи приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а також ту обставину, що відповідач є колективним побутовим споживачем у взаємовідносинах з ПрАТ «Харківенергозбут», оскільки договір, укладений з позивачем, спрямований на постачання електричної енергії не для власного споживання відповідачем, а для забезпечення мешканців багатоквартирного будинку №10Б по вул. Олімпійська (Фрунзенський) в м. Харкові електричною енергією, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 70 029,98 грн за період з 15.02.2022 по 30.04.2023, зважаючи на карантинні обмеження, не підлягають задоволенню.
Твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до заперечення обставини того, що відповідач у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виступає у спірних правовідносинах колективним споживачем, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи в силу вище встановлених обставин.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення пені за визначений період, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду в оскаржуваній частині у даній справі таким, що підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення суду в даній справі задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/9864/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут».
Матеріали справи №910/9864/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко