вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/16986/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.06.2024:
від позивача: Кисіль Т.В.
від відповідача: Засядьвовк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.04.2024
у справі № 910/16986/23 (суддя І.О. Андреїшина)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 1 113 898,22 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення заборгованості за договором № 2105000123 від 21.05.2021 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у розмірі 1 113 898,22 грн, з яких: 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у частині оплати вартості поставленої електричної енергії, з огляду на що позивач просить суд стягнути 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 19.03.2021 по 31.08.2023.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що до матеріалів позову позивачем не було долучено належні та допустимі докази направлення/вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" рахунків на оплату, з огляду на що, документально прострочення оплати вказаних рахунків не підтверджується, зокрема і дата початку перебігу вказаного строку у відповідності до додатку № 1 до Договору, п. 4.2, п. 4.3 Комерційної пропозиції № 3.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 1 113 898,22 грн. задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) 379 761 (триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят одна) грн 03 коп. пені, 350 558 (триста п'ятдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 49 коп. інфляційних втрат та 383 578 (триста вісімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн 70 коп. 15 % річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 708 (шістнадцять тисяч сімсот вісім) грн 47 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про стягнення 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що доведені позивачем більш вірогідними доказами в підтвердження прострочення відповідачем виконання своїх зобов?язань за договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03.05.2024 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 1 113 898,22 грн повністю;
- судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 20 050,16 грн покласти на позивача по справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- оскільки матеріали справи не містять належних доказів направлення ТОВ «Оператор ГТС України» рахунків на оплату наданих послуг за період, то строк виконання зобов'язань не настав;
- місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, у мотивувальній частині рішення суду не надав жодної правової оцінки тій обставині, що відповідач мав змогу здійснювати виконання зобов'язань, лише після укладення Договору про постачання електричної енергії, а саме після 21.05.2021;
- відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки строк оплати не настав, місцевий господарський суд не навів жодного аргументу у мотивувальній частині рішення щодо того, що Оператор ГТС отримав рахунки на оплату.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
03.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін посилаючись на те, що:
- всі доводи апеляційної скарги є суперечливими виходячи з того, що відповідач 09 травня 2024 року в добровільному порядку виконав рішення Господарського суду міста Києва сплативши 383 578,70 грн. - 15% річних, 379 761,03 грн. - пені, 350 558,49 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 708,47 грн., що підтверджено платіжними інструкціями № 250841 від 09.05.2024 року, № 250840 від 09.05.2024 року, № 250839 від 09.05.2024 року, 250838 від 09.05.2024 року відповідно;
- факт відсутності опису вкладення не може беззаперечно свідчити про те, що позивачем не було направлено відповідачу відповідні документи, стверджуваний скаржником факт неотримання розрахункових документів та Договору з додатками не доведений жодним доказом та спростовується тим, що Договір з додатками опубліковано скаржником на сайті Прозорро, а рахунки сплачені, але з порушенням строків оплати;
- відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Вовк І.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/16986/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23.
13.05.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/16986/23.
У зв'язку з перебуванням з 10.05.2024 на лікарняному судді Вовка І.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024, справу № 910/16986/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 справу № 910/16986/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16986/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024, розгляд справи призначено на 06.06.2024.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судовому засіданні 06.06.2024 представник скаржника (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача судовому засіданні 06.06.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник за договором, позивач у справі), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами), відповідно до положень статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (споживач за договором, відповідач у справі ) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу Акціонерному товаристві "Миколаївобленерго".
За даними Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідача було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 08.02.2021, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" від 24.02.2021 №01/26-2055та звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за лютий - березень 2021 року.
Законодавством України, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання.
Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу III ПРРЕЕ).
Відповідно до частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розмістив публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 до Договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 15.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування Споживачем умов Договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого Постачальником. Цей Договір діє в частині розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо Споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено ОС за зверненням Постачальника.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у частині оплати вартості поставленої електричної енергії, з огляду на що позивач просить суд стягнути 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 19.03.2021 по 31.08.2023.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що до матеріалів позову позивачем не було долучено належні та допустимі докази направлення/вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" рахунків на оплату, з огляду на що, документально прострочення оплати вказаних рахунків не підтверджується, зокрема і дата початку перебігу вказаного строку у відповідності до додатку № 1 до Договору, п. 4.2, п. 4.3 Комерційної пропозиції № 3.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).
Відповідно до частини1 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на виконання укладеного Договору, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем, за даними отриманими від оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії відповідачу було виставлено:
- рахунок № 000042795490/01/002/14869 від 17.03.2021 та акт № 009024 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 69 390 кВт.*год. та по 2 класу - 255 343 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 1 282 608,50 грн (з ПДВ), який було отримано відповідачем Укрпоштою 28.03.2021;
- рахунок № 000042795490/02/002/14758 від 10.03.2021 та акт № 008938 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 44 603 кВт.*год., в тому послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 180 437,69 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/02/002/17266 від 24.03.2021 та акт № 011446 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 201 491 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 737 232,19 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано Відповідачем Укрпоштою 05.04.2021;
- рахунок № 000042795490/03/К02/20606 від 13.08.2021 та корегувальний акт 014273/К до акту 011446 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021р. від 31 липня 2021 року, обсяг споживання електричної по 2 класу напруги - 162 281 кВт.*год., на загальну суму 593 767,35 грн з відповідачем;
- рахунок № 000042795490/0002/15380 від 16.03.2021 та акт № 009817 від 28.02.2021, обсяг споживання електричної по 2 класу - 50 202 кВт.год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 209 186,92 грн, який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 02.04.2021;
- рахунок № 000042795490/05/002/14652 від 10.03.2021 та акт № 008832 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 53 732 кВт.*год., в тому послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 228 199,38 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/06/002/17114 від 22.03.2021 та акт № 011293 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 431 690 кВт.*год., по 2 класу - 32 652 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 1 500 768,20 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.04.2021;
- рахунок № 000042795490/07/002/16247 від 19.03.2021 та акт № 010427 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 36 701 кВт.*год., в тому послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 140 713,84 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та?було отримано відповідачем Укрпоштою 02.04.2021;
- рахунок № 000042795490/08/002/15732 від 16.03.2021 та акт № 009152 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.202 , обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 77 025 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 251 911,50 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 31.03.2021;
- рахунок № 000042795490/09/002/16387 від 19.03.2021 та акт № 010567 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 250 616 кВт.*год., по 2 класу - 126 157 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 1 229 157,76 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 19.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 05.04.2021;
- рахунок № 000042795490/10/002/14718 від 10.03.2021 та акт № 008898 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 128 854 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 545 939,96 грн. (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/11/002/14854 від 12.03.2021 та акт № 009042 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 30 094 кВт.*год., по 2 класу - 113 713 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 541 130,02 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 05.04.2021;
- рахунок № 000042795490/13/002/15991 від 24.03.2021 та акт № 010171 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 86 868 кВт.*год., по 2 класу - 83 624 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 584 415,10 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 05.04.2021;
- рахунок № 000042795490/14/002/15222 від 16.03.2021 та акт № 009658 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 292 502 кВт.*год., по 2 класу - 462 962 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 2 688 485,72 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 02.04.2021;
- рахунок № 000042795490/15/002/16656 від 19.03.2021 та акт № 010836 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 605 303 кВт.*год., по 2 класу - 228 984 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 2 824 799,95 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 12.04.2021;
- рахунок № 000042795490/15/002/15870 від 17.03.2021 та акт № 010050 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 17 836 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 70 145,99 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 02.04.2021;
- рахунок № 000042795490/17/002/14704 від 10.03.2021 та акт № 008884 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 105 476 кВт.*год., по 2 класу - 54 069 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 550 640,22 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 11.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/18/002/16821 від 22.03.2021 та акт № 011000 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 174 648 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 746 704,03 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 р. та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.04.2021;
- рахунок № 000042795490/19/002/15089 від 15.03.2021 та акт № 009526 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 107 164 кВт.*год., по 2 класу - 236 734 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 1 226 994,80 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/20/002/17447 від 24.03.2021 та акт № 011627 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 18 325 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 74 326,42 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.04.2021;
- рахунок № 000042795490/21/002/14897 від 15.03.2021 та акт № 009334 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 39 759 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 165 679,57 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/22/002/17161 від 22.03.2021 та акт № 011340 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 81 178 кВт.*год., по 2 класу - 102 744 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 642 931,40 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 12.04.2021;
- рахунок № 000042795490/23/002/15769 від 17.03.2021 та акт № 009949 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 25 209 кВт.*год., по 2 класу - 10 348 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 115 924,64 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 31.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 31.03.2021;
- рахунок № 000042795490/24/002/15485 від 16.03.2021 та акт 009922 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 13 589 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 57 723,47 грн. (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/28/002/14585 від 05.03.2021 та акт № 008766 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021 споживання електричної енергії по 2 класу - 3 374 кВт.*год., в тому послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 15 626,06 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/29/002/14819 від 12.03.2021 та акт № 008999 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 792 кВт.*год., по 2 класу - кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 52 676,98 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 05.04.2021;
- рахунок № 000042795490/30/002/15120 від 16.03.2021 та акт 009557 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу -1 512 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 5 644,66 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 29.03.2021;
- рахунок № 000042795490/34/002/14606 від 09.03.2021 та акт № 008786 купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 199 715 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, на загальну суму 921 995,48 грн (з ПДВ), який було направлено відповідачу на електронну пошту 29.03.2021 та було отримано відповідачем Укрпоштою 28.03.2021.
Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки з рахунку позивача АТ "Ощадбанк" за 28.05.2021, всі виставлені рахунки за спожиту електричну енергію оплачені відповідачем у повному обсязі на загальну суму 17 507 161,13 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ, платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи), а також дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.
Положеннями пункту 4.3. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору встановлено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
Відповідно до пункту 16.1 Комерційної пропозиції інформування Споживача, з яким укладено Договір, про зміни в умовах Договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв'язку на електронну адресу Споживача.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вищевказані рахунки та акти були надіслані за адресою місцезнаходження споживача, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, а тому відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, пунктів 4.3, 16.1 та 16.2 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, вважаються врученими відповідачу належним чином.
Умовами Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Відповідно до пункту 4.2 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Положеннями пункту 4.4. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Відповідно до пункту 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та положень Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції враховує, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до «Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу 7 "Додаткові зобов'язання Споживача", було встановлено збільшення розміру процентів до 15% річних.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пункту 6.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (абзац 1 пункту 13.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши розрахунки 15 % річних, інфляційних втрат та пені щодо сум строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки здійснено вірно, визначені позивачем періоди нарахування та база нарахування є обґрунтованими, а відтак, вимоги про стягнення 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних підлягають задоволенню в повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що до матеріалів справи позивачем не було долучено належні та допустимі докази направлення/вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" рахунків на оплату, з огляду на що, документально прострочення оплати вказаних рахунків не підтверджується, зокрема і дата початку перебігу вказаного строку у відповідності до додатку № 1 до Договору, п. 4.2, п. 4.3 Комерційної пропозиції № 3 -судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.
Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт визначає необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В свою чергу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази направлення на адресу відповідача рахунків та актів, та докази їх отримання останнім з урахуванням факту підписання відповідачем актів купівлі-продажу електроенергії, є більш вірогідними в порівнянні з твердженнями відповідача щодо неотримання останнім рахунків та актів, з якими умови договору пов'язують порядок оплати спожитої електроенергії.
Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, і судом першої інстанції наведено належну аргументацію доводам відповідача в цій частині, чим спростовуються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не навів жодного аргументу у мотивувальній частині рішення щодо того, що Оператор ГТС отримав рахунки на оплату.
При цьому, як обгрунтовано зазначав позивач, відповідач 09 травня 2024 року в добровільному порядку виконав рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23, сплативши 383 578,70 грн. - 15% річних, 379 761,03 грн. - пені, 350 558,49 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 708,47 грн., що підтверджено платіжними інструкціями № 250841 від 09.05.2024 року, № 250840 від 09.05.2024 року, № 250839 від 09.05.2024 року, 250838 від 09.05.2024 року відповідно.
Доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, у мотивувальній частині рішення суду не надав жодної правової оцінки тій обставині, що відповідач мав змогу здійснювати виконання зобов'язань, лише після укладення Договору про постачання електричної енергії, а саме після 21.05.2021, як не надано оцінку вимог позивача з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» - судом апеляційної інстанції відхиляються , з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Положеннями статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.
Разом з тим, у рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України»).
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Крім того, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що скаржник не позбавлений права та можливості застосувати належні процесуальні інструменти для відстрочення/розстрочення, тощо, виконання рішення суду, посилаючись на вищенаведені обставини.
Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних - є законними, обгрунтованими, і суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення спірні суми.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено в оскаржуваній позивачем частині обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 379 761,03 грн пені, 350 558,49 грн інфляційних втрат та 383 578,70 грн 15% річних.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 у справі № 910/16986/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/16986/23 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 17.06.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв