"06" червня 2024 р. Справа №909/29/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді (доповідача) МАТУЩАКА О.
суддів ПАНОВОЇ І.Ю.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представника позивача - Виродов А.Ю. (адвокат) - в режимі ВКЗ;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Барель ” від 11.03.2024 (вх.ЗАГС №01-05/725/24 від 12.03.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 (повне рішення - 26.02.2024, суддя - І. М. Скапровська)
у справі №909/29/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Барель", м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості
Суть спору.
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося ТОВ "Юнайтед Енерджі" до ТОВ "НК Барель" з позовом про стягнення 16 390 490,05 грн заборгованості у зв?язку із порушенням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0001 від 01.12.2022 в частині виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару в обумовлені строки.
Рішенням від 21.04.2024 суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі: стягнув із ТОВ "НК Барель" на користь ТОВ "Юнайтед Енерджі" 16 390 490,05 грн заборгованості та 245 857,36 грн сплаченого судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині своєчасної оплати за отриманий товар.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ТОВ "НК Барель" подало апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що згідно умов договору оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку, чого позивачем зроблено не було і такі докази щодо виставлення рахунку позивачем не надано. Відтак відсутні підстави для оплати за товар.
Вважає, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом на підтвердження наявної у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки не є первинним документом та не відображає у повному обсязі стан руху коштів у бухгалтерському обліку між сторонами.
Також покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Так, представником відповідача 20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість участі представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 21.02.2024, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні такого. Відтак судом порушено принципи рівності та змагальності сторін, а також позбавлено апелянта права на участь в судовому засіданні.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Покликається на те, що умовами договору встановлено, що у відповідача виник обов?язок оплатити отриманий товар після підписання акту приймання-передачі протягом 360 днів. Акті між сторонами було підписано 31.12.2022, а тому відповідач зобов?язаний був сплатити кошти до 31.12.2023.
Щодо доводів апелянта про не виставлення рахунку зазначає, що такий не є первинним документом, а лише містить платіжні реквізити для перерахунку коштів позивачу, які і так відомі відповідачу, адже зазначені у договорі.
04.06.2024 через підсистему «Електронний суд» представниця апелянта подала клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи.
Дослідивши подане клопотання, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із ч. 3-4 ст. 80, ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Частиною 2 ст.182 ГПК України визначено, що питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому засіданні.
Разом з тим, ст. 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на зазначене, враховуючи, що клопотання про призначення експертизи у справі не було подано відповідачем до суду першої інстанції, а також разом із апеляційною скаргою, враховуючи відсутність клопотання апелянта про поновлення строку на подання такого із обґрунтуванням неможливості його подання у визначений строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання апелянта про призначення судової експертизи.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
06.06.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представниця апелянта в судове засідання не з?явилася. Водночас через систему «Електронний суд» подала клопотання, в якому просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв?язку із її відрядженням в інше місто.
Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що це друге клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, що може свідчити про намагання відповідачем збільшити тривалість розгляду справи.
Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об?єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені апелянтом обставини не свідчать про неможливість розгляду апеляційної скарги по суті.
При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянт, як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представниці апелянта про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представниці апелянта.
Фактичні обставини справи.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2022 між ТОВ "Юнайтед Енерджі" (постачальник) та ТОВ "НК Барель" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0001 та додаткову угоду №1 до вказаного договору від 01.12.2022 (надалі - договір).
Згідно умов зазначеного договору, постачальник зобов?язується передати у власність покупця, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (п. 1.1 договору).
Додатковою угодою до договору визначено, що постачальник зобов?язується поставити паливо дизельне ДП - 3 - Євро 5-ВО код УКТ ЗЕД 2710194300, а покупець - прийняти товар до 31.12.2022
Відповідно до п.4.1, 4.4 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Сторони укладають акти приймання - передачі товару, в якому вказують: найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару, а також такі підписуються уповноваженими представниками сторін.
Пункт 5.1 договору передбачає, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання - передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.
Згідно п. 5.2 договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що акт приймання - передачі нафтопродуктів №34 від 31.12.2022 до договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0001 від 01.12.2022 підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Вказаним актом підтверджується те, що протягом грудня 2022 року постачальник поставив, а покупець прийняв паливо дизельне ДП - 3 - Євро 5-ВО код УКТ ЗЕД 2710194300 в кількості 278,513 т на суму 16 390 490, 05 грн. В цьому акті зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної щодо кількості та якості поставленого товару.
29.12.2023 позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв?язку направлено претензію щодо необхідності сплати заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0001 від 01.12.2022 на суму 16 390 490, 05 грн.
Однак така залишена відповідачем без відповіді, оплату за товар відповідач так і не здіснив.
З огляду на зазначене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Оцінка суду.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Зідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, п. 5.1 договору сторони передбачили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 360 днів з дати підписання акту приймання - передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач належним чином виконав взяті на себе згідно умов договору зобов?язання та поставив відповідачу товар в обумовлені строки. Також апелянтом не заперечується та не спростовується факт підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі. Доказів на оплату товару у розмірі 16 390 490, 05 грн апелянт не надав.
З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду щодо невиконання зобов'язання відповідачем по сплаті поставленого товару на суму 16 390 490, 05 грн, строк оплати якого настав 31.12.2023, є обґрунтованим.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта в частині того, що позивачем не виставлено рахунок на оплату, а тому строк для оплати за товар не настав.
Так, умовами договору визначено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку. Разом з тим, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити для перераховування коштів за отриманий товар, послугу, а відповідно, ненадання такого рахунку не нівелює обов?язку покупця оплатити отриманий товар за реквізитами, зокрема, вказаними в договорі, який підписаний сторонами у справі. Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умови договору визначають період, протягом якого покупцем має бути здійснено оплату за товар, який триває 360 днів та обчислюється з моменту підписання акту приймання-передачі, а не з моменту виставлення рахунку.
Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Так, апелянт покликається на неправомірну відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Разом з тим, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів встановлено, що в обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи представник відповідача зазначила, що існують обставини, які унеможливлюють його участь в судовому засіданні, призначеному на 21.02.2024. Водночас представник позивача не вказала, які саме обставини унеможливлюють участь представника відповідача в судовому засіданні та не надала жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неповажність причин неявки представника відповідача в судове засідання та відповідно відсутність об?єктивних підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Барель" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2024 у справі №909/29/24 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2024.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді І.Ю. ПАНОВА
О.С. СКРИПЧУК