Справа № 2-4821
2010 року
22 жовтня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Кулєшової О.І., при секретарі - Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про продовження та визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що про смерть батька він дізнався тільки в 2009 році, крім того, на той час спадщина була незаконно оформлена його сестрою ОСОБА_2, в зв'язку з чим він, на його думку, пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала з тих підстав, що позивач після смерті батька до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, відмови нотаріуса в оформленні спадщини не отримував.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, при ухвалені рішення покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 2-2388 за 2010 рік, суд приходить до висновку, що в позові повинне бути відмовлено по наступних підставах:
Частиною 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
На підставі ст. 1269 ч. 1 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
У силу ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 м. Ялта по Ѕ частці належала на праві власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 176 від 22 квітня 1993 року (а.с. 51).
ІНФОРМАЦІЯ_4року померла ОСОБА_4 у віці 66 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 13).
Після її смерті спадкова справа не заводилась, про що свідчить Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справі) № 24898345 від 01 жовтня 2010 року (а.с. 37).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3 у віці 76 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 14). Своїм майном ОСОБА_3 розпорядився, склавши 29 січня 2007 року заповіт на користь доньки ОСОБА_2, посвідчений управсправами виконкому Гурзуфської селищної ради (а.с. 47).
Як вбачається з наданої суду копії спадкової справи № 343 за 2008 рік до майна померлого ОСОБА_3, після його смерті ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори за отриманням спадщини та 03 липня 2008 року їй було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину, що складається з квартири АДРЕСА_1 м. Ялти (а.с. 38-58).
Разом з тим, рішенням Ялтинського міського суду від 19 серпня 2010 року по цивільній справі № 2-2388/2010р., яке не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили, визнано недійсним та скасоване вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2008 року, зареєстроване в реєстрі за № 4-1921 (а.с. 26-27).
Як також встановлено рішенням Ялтинського міського суду від 19 серпня 2010 року та не потребує доказуванню в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України по даній цивільній справі, після смерті матері позивач ОСОБА_1 продовжив проживати в квартирі АДРЕСА_1 м. Ялти, де є зареєстрованим по цей час.
Як вбачається з наданої суду довідки Адресно-довідкого сектору ГУ МВС України в м. Ялта від 28 вересня 2010 року, ОСОБА_1 28 грудня 1999 року після обміну паспорту зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30). Паспорт громадянина України серії ЕЕ НОМЕР_1 був виданий на ім'я ОСОБА_1 Гурзуфським ВМ Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 28 грудня 1999 року, згідно якого позивач значиться зареєстрованим по вказаній адресі з 14 грудня 1993 року (а.с. 9, 59).
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 був зареєстрований у спірній квартирі на момент смерті батька ОСОБА_5 в 2007 році, зареєстрований там по цей час та це підтверджено відповідними документами, ним не втрачена в такому разі можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку спадкового майна.
Доводи же представника позивача про те, що ОСОБА_1 у вересні 2010 року звертався до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька та йому в усному порядку державним нотаріусом було оформлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку в зв'язку з тим, що в нього відсутня довідка про місце реєстрації та будинкова книга на спадкову квартиру, від надання якої зловмисно ухиляється ОСОБА_2, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, таких доказів суду не надано.
При таких обставинах, суд вважає, що немає підстав для продовження та визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в зв'язку з чим, в позові повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1220, 1261, 1268, 1269, 1259, 1264, 1270, 1272 ЦК України,
В позові ОСОБА_1 про продовження та визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.