Справа № 135/278/18
Провадження №11-кп/801/55/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
12 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем: ОСОБА_5
за участю
прокурора: ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Северинівка Тростянецького району Вінницької області, жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, несудиму
визнано винуватою в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України, і засуджено :
-за ч.1 ст.366 К України - до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік;
-за ч.2 ст.191 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк два роки.
Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк два роки.
На підставі п.п.2,3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання звільнено у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 10439,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Вирішено долю речоих доказів.
ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 405 від 21.08.2002 р. «Про затвердження штатного розпису та директора комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада», працюючи директором підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада» в м. Ладижин вул. Будівельників-57, засновником якого являється Ладижинська міська рада, всупереч вимогам розділу 5 контракту комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада», п. 6 (17) постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268), розділу 5 Контракту на управління комунальним підприємством «Ладижинська радіокомпанія «Лада» від 21 08.2002 р. (далі - Контракт), за відсутності дозволу Ладижинської міської ради, шляхом використання свого службового становища, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, незаконно видала накази «Про надання відпустки» № 26 КВ від 11.09.2014 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 5196,75 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1915,52 грн., № 18 КВ від 17.07.2015 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 5196,0 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1915,25 грн., № 26 КВ від 12.08.2016 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 6948,90 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1528,76 грн., № 08 КВ від 14.04.2017 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено і матеріальну допомогу на суму 2946,18 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 648,16 грн., на яких проставила власний підпис як директор підприємства, на підставі яких їй було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на загальну суму 20287,83 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 6007,69 грн.
Крім того, порушуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», відповідно до якої умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали, п. 4.10 Колективного договору на 2014-2016, укладеним між адміністрацією і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації підприємства, схваленого на зборах трудового колективу від 23.10.2014 р. та зареєстрованого виконкомом Ладижинської міської ради від 25.11.2014 р. № 332, ОСОБА_8 видала наказ № 13 К від 27.06.2014 р., на якому проставила власний підпис як директор підприємства, на підставі якого заступнику директора - головному бухгалтеру комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада» ОСОБА_10 встановлено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього секретаря-референта в сумі 2829,20 грн. та сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 1042,84 грн.
Також, всупереч вимогам п.п. «г» п. 2 Постанови № 268, п. 4.10 Колективного договору на 2014-2016, ОСОБА_8 видала накази № 01 КВ від 20.01.2015 р. та № 07 КВ від 06.04.2017 р., на яких проставила власний підпис як директор підприємства, на підставі яких заступнику директора комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада» ОСОБА_11 встановлено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього директора та кореспондента-оглядача в сумі 2230,60 грн. та сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 581,36 грн.
Крім того, порушуючи вимогип. 6 Постанови № 268, розділу 5 Контракту, за відсутності дозволу Ладижинської міської ради, видала накази «Про преміювання працівників до професійного свята» № 12 К від 06.06.2016 р., № 35-1 К від 16.11.2016 р. та наказ «Про преміювання працівників за підсумками роботи за рік» № 39 К від 20.12.2016 р., на яких поставила власний підпис як директор підприємства, на підставі яких їй нарахована і виплачена премія у сумі 1890,0 грн. та сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 415,80 грн.
Таким чином ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, маючи єдиний умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів, виділених на рахунок комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада», яке фінансується за рахунок місцевого бюджету, зловживаючи своїм службовим становищем в період з 2014 року по 2017 рік видала завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: накази «Про надання відпустки», «Про доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього секретаря-референта», «Про доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього директора», «Про доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього кореспондента-оглядача», «Про преміювання працівників до професійного свята» та «Про преміювання працівників за підсумками роботи за рік», які згідно розділу 5 Контракту підприємства не погоджувались з Ладижинською міською радою та на розгляд виконавчого комітету Ладижинської міської ради не надавались, внаслідок чого здійснила розтрату коштів місцевого бюджету та завдала збитків комунальному підприємству «Ладижинська радіокомпанія «Лада» на загальну суму 35285,32 грн. у вигляді зайво нарахованих виплат та перерахованих сум єдиного соціального внеску.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить виключити з резолютивної частини вироку вказівку на призначення ОСОБА_8 покарання н підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Вказати у резолютивній частині вироку, що ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк два роки та на підставі п. 3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік та на підставі п. 2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, застосовуючи положення ч. 5 ст. 74 КК України суд повинен був вирішити питання про звільнення від відбування покарання за кожною статтею обвинувачення, за якою ОСОБА_8 визнано винуватою, окремо, без призначення їй остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати її у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вирок має обвинувальний ухил, безпідставно відкинуті доводи захисту.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник - адвокат ОСОБА_12 підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченої,просили її задовольнити в повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_8 ..
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що судовий розгляд у ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у провадженні не допущено.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин провадження дії останньої охоплюються складами кримінальних правопорушень, визначених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України. З позицією суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних в судовому засіданні представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , що рішенням виконкому Ладижинської міської ради була створена комісія з перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ладижинська радокомпанія «Лада», в акті перевірки якої були відображені порушення стосовно нарахування та виплати премій, одноразових премій, матеріальної допомоги директору ОСОБА_8 та працівникам «РК «Лада» за період з 2014 р. по 2017 р. одноосібно директором ОСОБА_8 без погодження з засновником Ладижинською міською радою відповідно до Постанови № 268; свідка ОСОБА_29 , що під час перевірки виявлено, що в період з 01.07.2014 р. по 01.07.2017 р. ОСОБА_8 як директор підприємства неправильно нараховувала собі та працівникам «РК «Лада» премій, визначала сама розмір без погодження з Ладижинською міською радою; свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що в 2017 р. на підставі наказів директора ОСОБА_8 їм нараховувались та виплачувались премії, матеріальні допомоги та доплати за виконання роботи тимчасово відсутніх працівників.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності цих показань потерпілого та свідків, вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні, а саме:
- Статутом комунального підприємства «РК «Лада», затвердженого рішенням № 1588 47 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 р., зі змінами зареєстрованими в реєстрі 12.07.2010 р., яким визначено, що до компетенції виконкому відносяться, зокрема, питання затвердження штатного розпису підприємства та фонду заробітної плати працівників (т.1 а.с.№№160-163);
-актом перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «РК «Лада» за період з 01.07.2014 р. по 01.07.2017 р. від 18.08.2017 р., відповідно до якого директором комунального підприємства «РК «Лада» ОСОБА_8 в період 214-216 р.р. не забезпечено ефективного використання коштів підприємства і бюджетних коштів, керівником допущено незаконне витрачання коштів на оплату праці. (т.1 а.с.№№145-154);
- актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «РК «Лада» за період з 01.07.2014 р. по 01.07.2017 р. з додатками, згідно з яким, зокрема, премія до професійних свят - Дня журналіста та Дня працівників телерадіомовлення за 2016 р. і додаткова премія за річні фінансові результати за 2016 р. в розмірі 630 грн. кожна виплачені директору комунального підприємства «РК «Лада» ОСОБА_8 незаконно, також без погодження з виконкомом Ладижинської міської ради на підставі наказів директора підприємства нараховано та виплачено матеріальну допомогу у 2014., 2015 р., 2016 р., та 2017 р. загалом 22288,58 грн., 09.10.2017 р. директор ОСОБА_8 видала наказ № 33 «Про утримання зайво нарахованих і виплачених коштів» з заступника директора з фінансових питань - головного бухгалтера ОСОБА_10 в сумі 2829,20 грн., заступника директора з творчих питань ОСОБА_11 в сумі 2230,60 грн., 18.09.2017 р. видала наказ № 31 «Про перерахунок та утримання зайво нарахованих та виплачених коштів» сум матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014-2017 р.р. та доплат ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за виконання покладених обов'язків тимчасово відсутніх працівників; 17465,12 грн. з яких, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_8 та заяви від 19.09.2017 р., самостійно повернула на рахунок «РК «Лада» (т.2 а.с№№.2-184);
- наказами «Про преміювання працівників до професійного свята» № 12 К від 06.06.2016 р., № 35-1 К від 16.11.2016 р. та наказом «Про преміювання працівників за підсумками роботи за рік» № 39 К від 20.12.2016 р. за власним підписом ОСОБА_8 як директор підприємства, на підставі яких їй нарахована і виплачена премія у сумі 1890,0 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 415,80 грн.(т.2 а.с№№.200-202);
- наказами № 01 КВ від 20.01.2015 р. та № 07 КВ від 06.04.2017 р. за власноручно виконаним підписом директора підприємства ОСОБА_8 , на підставі яких заступнику директора комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада» ОСОБА_11 встановлено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього директора та кореспондента-оглядача в сумі 2230,60 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 581,36 грн. (т.2 а.с.№№203,204);
- наказом № 13 К від 27.06.2014 р., на якому ОСОБА_8 проставила власний підпис як директор підприємства, на підставі якого заступнику директора - головному бухгалтеру комунального підприємства «Ладижинська радіокомпанія «Лада» ОСОБА_10 встановлено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього секретаря-референта в сумі 2829,20 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 1042,84 грн. (т2 а.с.№205);
- наказами «Про надання відпустки» № 26 КВ від 11.09.2014 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 5196,75 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1915,52 грн., № 18 КВ від 17.07.2015 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 5196,0 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1915,25 грн., № 26 КВ від 12.08.2016 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено матеріальну допомогу на суму 6948,90 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 1528,76 грн., № 08 КВ від 14.04.2017 р., на підставі якого їй нараховано та виплачено і матеріальну допомогу на суму 2946,18 грн. та перераховано єдиний соціальний внесок в сумі 648,16 грн., на яких ОСОБА_8 проставила власний підпис, як директор підприємства (т.2 а.с.№№206-209);
- Положенням про преміювання працівників комунального підприємства «РК «Лада», відповідно до п.2.7 якого преміювання директора (преміювання, надання матеріальної допомоги) здійснюється за рішенням міської ради в межах затвердженого фонду оплати праці (т.3 а.с.№№6-7);
- п.4.10 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації комунального підприємства «РК «Лада» на 2014-2016 р.р., схваленого на зборах трудового колективу КП «РК «Лада» 23.010.2014 р. протокол № 2, зареєстрованого виконавчим комітетом Ладижинської міської ради рішенням № 332 від 25.11.2014 р., відповідно до якого директор має право у межах установленого фонду оплати праці встановлювати працівникам доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих же категорій персоналу (у разі хвороби, відпусти без збереження заробітної плати тощо) до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 50 відсотків посадового окладу відсутнього працівника (т.3 а.с.№№8-12);
- висновком експерта № 3 від 26.04.2018 р., згідно з яким ОСОБА_8 у період з 2014 р. по 2017 р. зайво нараховано та виплачено матеріальної допомоги загалом на 20287,83 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 6007,69 грн.; зайво нараховано та виплачено премій ОСОБА_8 за 2016 р. загалом на 1890,00 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 415,80 грн.; доплачено за тимчасове виконання обов'язків ОСОБА_10 загалом на 2829,20 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 1042,84 грн.; доплачено за тимчасове виконання обов'язків ОСОБА_11 загалом на 2230,60 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 581,36 грн. (т.3 а.с.№№129-153).
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий або свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачену у зазначених злочинах.
Із матеріалів провадження істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження, у цих показаннях не вбачається.
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин з урахуванням установлених судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у провадженні, дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України.
Суд у вироку навів докази по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України, та дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому немає підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота кримінального і судового провадження, яка викликає необхідність скасування вироку, як про це зазначає в апеляційній скарзі обвинувачена.
При цьому всупереч доводам в апеляційній скарзі обвинуваченої суд першої інстанції надав оцінку показанням представника потерпілого та свідків, а також усім письмовим доказам, що містяться у матеріалах провадження, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України, на думку апеляційного суду, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини («Яллох проти Німеччини» від 11 липня 2006 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року), та підстав для задоволення апеляційної скарги захисника за обставин, викладених ним у скарзі, не має.
Не можна погодитися з твердженнями обвинуваченої стосовно того, що розгляд провадження щодо неї вівся упереджено, з обвинувальним ухилом. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом кожному з доказів дана належна оцінка.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність кваліфікації її дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів.
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та неповнота судового розгляду, які викликають необхідність скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як про це зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_8 .
Задовольняючи клопотання сторони захисту, колегію суддів на виконання вимог ч. 3 ст. 404 КПК України в судове засідання викликано експерта експерта ОСОБА_31 , яка проводила судово економічну експертизу (висновок № 3 від 26.04.2018 р.). Проте зазначеного експерта в судовому засіданні не вдалось допитати через те, що вона не працює у Вінницький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України тривалий час, а отримати адресу, на яку можливо надіслати їй судову повістку, виявилось неможливим.
У зв'язку з викладеним, апеляційним судом в судовому засіданні досліджено її показання, надані під час розгляду справи судом першої інстанції.
Так, свідок ОСОБА_32 пояснила, що експертне дослідження вона проводила на основі тої документації, яку їй було надано слідчим для дослідження. Сама збирати додаткові матеріали вона не має права. У висновку чітке вказано, що документально підтверджено нарахування. Експерт перевіряє бухгалтерські документи. Експерт допитана за правилами допиту КПК України.
Досліджено апеляційним судом матеріали провадження, а саме висновок експерта № 3 від 26.04.2018 р., згідно з яким ОСОБА_8 у період з 2014 р. по 2017 р. зайво нараховано та виплачено матеріальної допомоги загалом на 20287,83 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 6007,69 грн.; зайво нараховано та виплачено премій ОСОБА_8 за 2016 р. загалом на 1890,00 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 415,80 грн.; доплачено за тимчасове виконання обов'язків ОСОБА_10 загалом на 2829,20 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 1042,84 грн.; доплачено за тимчасове виконання обов'язків ОСОБА_11 загалом на 2230,60 грн. та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 581,36 грн. (т.3 а.с.№№29-153).
Окрім того,-статутом комунального підприємства «РК «Лада», затвердженого рішенням № 1588 47 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 р., зі змінами зареєстрованими в реєстрі 12.07.2010 р., яким визначено, що до компетенції виконкому відносяться, зокрема, питання затвердження штатного розпису підприємства та фонду заробітної плати працівників (т.1 а.с.№№160-163). Вказаний доказ також був досліджений апеляційним судом.Сумнівів щодо походження даного доказу та відповідності його критеріям допустимості та належності у апеляційного суду, не виникає.
Що стосується тверджень прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, то вони ґрунтуються на матеріалах провадження, тому заслуговують на увагу.
При призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і, призначаючи покарання обвинуваченому, насамперед, враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому призначене особі судом покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень та конкретні обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність пом'якшуючих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_8 за ч. 2 ст.191 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк два роки; за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік, що буде законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню та попередженню вчиненню ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави, що передбачено абз. 7 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності». У тому разі, коли обвинувачений заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд ухвалює вирок, призначає винуватій особі покарання, та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільняє від призначеного покарання.
Проте суд першої інстанції всупереч зазначених вимог кримінального законодавства визначив ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а потім звільнив від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 74, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Застосовуючи положення ч. 5 ст. 74 КК України суд повинен був вирішити питання про звільнення від відбування покарання за кожною статтею обвинувачення, за якою ОСОБА_8 визнано винною, окремо, оскільки ст. 70 КК України передбачає призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, яке підлягає відбуванню.
Викладене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №299/3778/16-к.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни оскаржуваного вироку, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 , - задовольнити.
Вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року відносно ОСОБА_8 , - змінити в частині призначення покарання та звільнення від його відбування.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням п. 3 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк два роки у зв'язку із закінченням строків давності;
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням п. 3 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік у зв'язку із закінченням строків давності.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення
ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4